.

Розвиток творчих здібностей студентів за допомогою індивідуальних завдань (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
186 1810
Скачать документ

Реферат на тему:

Розвиток творчих здібностей студентів за допомогою індивідуальних
завдань

Потреби швидкого економічного оновлення господарства країни, зростання
інформатизації суспільства, необхідність використання передових наукових
технологій ставлять перед вищою школою низку завдань, серед яких основне
місце посідає проблема розвитку творчих індивідуальних здібностей
особистості.

Традиційна дидактика, на думку Ю.Бабанського, М.Поташника,
Д.Тхоржевського та інших, основну мету навчання вбачала в нагромадженні
учнем певного обсягу знань та орієнтувала викладача на пояснення
сутності нових понять, законів, принципів, правил певної науки та
демонстрацію прийомів розумової діяльності, показ зразка дій. Знання й
уміння засвоювалися головним чином через дії за зразком. Але шляхом дії
за зразком можна розвинути в учнів лише репродуктивне (або відтворююче)
мислення. Продуктивне, творче мислення в такий спосіб не розвивається –
воно формується лише у процесі власної творчої діяльності [1; 5].

Проблема активізації навчально-пізнавальної діяльності не нова для
дидактики. Але особливо актуальною вона стала на сучасному етапі
становлення національної освіти і збагачення її новим змістом. Із
педагогічної практики відомо, що ефективність навчання суттєво
знижується, коли застосовуються пасивні методи дидактичного впливу,
відсутній діалог між викладачем і студентом. З метою формування творчої
особистості студента в навчальному процесі сучасна дидактика рекомендує
збагачувати традиційні методи навчання такими прийомами та способами,
які сприяли б формуванню у студентів мотивації учіння майбутньої
професійної діяльності та змістових життєвих настанов, високого рівня
активності й емоційної заангажованості в навчально-пізнавальній
діяльності, створенню умов для активного набуття учнями загальнонаукових
та професійних знань, навичок та вмінь [2; 4; 6; та ін.].

Важливе завдання сьогодення – всіляко сприяти розвитку пізнавальної
активності кожного студента. Треба не тільки будити в ньому цікавість до
досліджуваного матеріалу, але й добиватися того, щоб вона перетворилася
на допитливість, а потім набула би характеру справжнього пізнавального
процесу, прагнення до розкриття сутності досліджуваних явищ,
причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей.

Усе це свідчить про те, що необхідно урізноманітнити навчальну
діяльність студентів, що в значній мірі буде сприяти формуванню в них
позитивної мотивації до навчання, розвитку їхніх творчих здібностей і
активної пізнавальної діяльності.

Творчі здібності формуються протягом усього життя людини. Організовуючи
розвиток творчих здібностей студентів, слід виходити з відомих
психолого-педагогічних положень про те, що: здібності особистості
виявляються і формуються в діяльності; особистість може набути навичок
творчості навіть у дуже ранньому віці; розвиток особистості не
відбувається за пасивного споглядання нею навчального процесу; основним
стимулом розвитку здібностей особистості, у тому числі й творчих, є
інтерес.

Аналіз досвіду роботи вчителів, власних спостережень дає змогу виділити
низку труднощів, що гальмують розвиток творчих здібностей особистості.
Найвагомішими серед них є психолого-гносеологічні, які ґрунтуються на
“здоровому глузді”, інерції думки, стереотипності мислення.

Розвитком творчості й узагалі творчим процесом керувати важко. Вплинути
на організацію такої діяльності можливо, лише створивши для цього
відповідні умови, а саме: 1) проводити навчання в атмосфері
взаєморозуміння, співтворчості, сприймаючи кожного студента як
особистість; 2) пріоритетною має стати діалогічна форма ведення занять,
коли студенти мають змогу самостійно мислити, вносити пропозиції,
набувають навичок відстоювати свою думку; 3) на заняттях доцільно
створювати ситуації вибору і давати можливість студентам здійснювати цей
вибір.

Навчальний процес поєднує репродуктивну та перетворювальну діяльність
учнів. При цьому творчий характер має така перетворювальна діяльність,
коли постає потреба застосувати знання у новій ситуації або скористатися
відомими способами вирішення проблеми.

Метод творчих завдань, які виступають активним засобом активної роботи
мислення, напруження пам’яті, актуалізації накопичених знань, є основним
у процесі формування досвіду перетворювальної діяльності. Певна
послідовність творчих завдань зумовлюється рівнем їх складності, який
співвідноситься з певним етапом пізнавального процесу.

На заняттях можна використовувати творчі індивідуальні завдання чотирьох
типів: 1) завдання які розвивають допитливість і допомагають визначити
невідповідність, формувати проблемні запитання (під час моделювання
студент сам повинен визначити розмір кокетки або ширину складки тощо);
2) завдання на розвиток аналітичних здібностей, уміння оригінально
мислити, обґрунтовувати власні ідеї (повсякденну сукню перетворити на
святкову, запропонувати технологію обробки окремої деталі або вузла); 3)
завдання, які сприяють формуванню незалежних власних суджень (підібрати
тканину до запропонованих моделей і обґрунтувати свій вибір); 4)
завдання, які сприяють розвитку фантазії (розробити модель літньої сукні
або добрати відповідне оздоблення і аксесуари до певної моделі).

Під час виконання творчих завдань треба враховувати індивідуальні
особливості студентів. Диференціація проявляється у рівні складності
завдань, які вони виконують, рівні допомоги викладача або наданні їм
повної самостійності. Такі завдання формують навички самостійної
діяльності.

Завдяки використанню різних типів та видів творчих завдань можна
впливати на розвиток творчих здібностей особистості.

Значний ефект у розвитку творчих здібностей дає фрагментарне
використання на заняттях з обслуговуючої праці різнорівневих тестових
завдань для стимулювання процесів мислення.

????????????\?ально-трудової діяльності учнів; 2) варіативність
завдання: відбір раціонального варіанту виконання. Це ставить студентів
перед необхідністю аналізувати свою роботу; 3) посильність і доступність
завдання. Треба враховувати індивідуальні особливості студентів: рівень
знань, умінь, навичок. Складність поставленого завдання має
співвідноситися з їх практичними можливостями.

Наведені критерії взято за основу під час складання різнорівневих
карток-завдань. Найчастіше використовують на заняттях із практикуму з
обслуговуючої праці такі типи завдань: графічні (побудова креслень
спідниці, коміра, ліфу сукні тощо); технологічні (читання, складання,
доопрацювання інструкційних технологічних карт, вибір раціональної
технології обробки деталі або вузла виробу); конструкторські (розробка
конструкції виробу, внесення змін у конструкцію виробу і пояснення своїх
дій); розрахункові (визначення розмірів деталей викрійок, кількості
тканини); контрольно-тренувальні (знання термінології, знання видів швів
та їх використання, перевірка засвоєння програмного матеріалу).

Можна скласти картки трьох рівнів:

Рівень А – шаблонно-тренувальний: містить контрольно-тренувальні
запитання та завдання. Графічні – на пояснення креслень викрійок, назву
точок і ліній на викрійці. Технологічні – на пояснення технологічних
карт.

Дає змогу проконтролювати або закріпити програмний матеріал заняття,
забезпечити можливість виникнення позитивних емоцій навчальної
діяльності учнів з низьким рівнем розвитку здібностей.

Рівень В – розрахунково-технологічний: визначення розмірів деталей
викрійок, складання й доопрацювання технологічних карт. Створює
передумови до активної пізнавально-пошукової діяльності, творчого
застосування набутих знань, умінь і навичок, ознайомлює з методологією
їх практичного використання.

Рівень С – творчий: конструкторські, графічні, технологічні задачі. Дає
можливість перейти від шаблонно-споглядального до творчого використання
здобутих знань, тобто безпосередньо використати їх для виконання
конкретного практичного завдання. Відбувається розвиток особистості,
формуються стійкі знання та мотиви їх активного пошуку. Виходячи з
цього, можна зробити висновок про значущість задач різних рівнів на
розвиток індивідуальних здібностей особистості.

Викладач завжди може безпомилково виділити сильних, середніх і слабких
студентів. Першій групі треба дати більшу самостійність, дозволити
користуватися додатковим матеріалом, виконувати вироби поза програмою.
Як правило, досить самостійна і друга група. Вона добре орієнтується у
вивченому матеріалі й може використати свої знання на практиці. А ось
третю групу треба постійно контролювати й надавати їй помірну допомогу.

Наприклад, при виконанні практичної роботи з моделювання жіночої сукні
студенти повинні закріпити теоретичні знання, сформувати навички та
вміння щодо побудови базових креслень і нанесення
конструктивно-декоративних ліній та розкладу готових креслень на
тканині. Цей процес носить творчий, а іноді й кількаваріантний характер.

Спочатку ми розглядаємо розробку окремих моделей, обговорюємо
особливості моделювання тієї чи іншої моделі, потім під час практичних
занять кожний студент отримує індивідуальне завдання, при виконанні
якого можна проявити певний творчий підхід. Одну й ту ж модель можна
розробити по-різному. Все залежить від того, яким саме ви бачите готовий
виріб. Яким саме ви хотіли б його зробити. Власне бажання може впливати
на довжину спідниці, об’ємність ліфу, місце розташування кокетки, форму
коміра, вибір тканини тощо.

На першому етапі студент вирішує, яку базову основу використати для
розробки креслень спідниці та ліфу сукні та виконує ці креслення. Для
виконання цього завдання йому стають у нагоді знання, набуті під час
вивчення розділів “Конструювання спідниці” та “Конструювання ліфу”.

На другому етапі треба на вже вибрану базову основу нанести
конструктивно-декоративні лінії і зробити креслення деталей даної
моделі. При цьому актуалізуються знання з розділу
“Конструктивно-декоративні елементи жіночого одягу”.

На третьому етапі готові креслення треба раціонально розкласти на
імітованій тканині, позначити припуски на шви та визначити її необхідну
кількість. Для цього студенту треба вирішити, яку за шириною тканину
краще обрати, як розкласти креслення з урахуванням малюнку, напрямку
ворса, клітинки тощо. При цьому здійснюється робота щодо конкретизації
знань з розділів “Припуски на шви” та “Розклад креслень на тканині”.

Виконавши таку детальну роботу, студенти свідомо використовують набуті
знання, вміння та навички під час роботи з реальною тканиною. Така
діяльність до вподоби студентам і дає позитивні результати. Вона
активізує їх творче мислення, формує знання, вміння й навички щодо
розробки креслень виробів. Майбутні вчителі вчаться аналізувати та
систематизувати здобуті знання.

У процесі роботи активізується діяльність кожного студента, створюються
передумови переходу від пасивного сприйняття до активного мислення.
Уміння творчо використовувати здобуті знання є соціальною цінністю,
оскільки допомагає людині виконувати суспільні й професійні функції,
швидко адаптуватись до нових економічних умов, сприяє гнучкому переходу
від одного виду діяльності до іншого. В умовах прискореного
науково-технічного прогресу це вміння стає нагальною суспільною
необхідністю, тому що сучасна школа відчуває потребу вже не стільки в
простих навичках розумової праці людини, скільки в її творчих
здібностях.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. – М.:
Просвещение, 1982. – 192 с.

2. Давидов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Педагогика, 1986.
– 240 с.

3. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник. – 3-те видання,
доповнене. – К., 2001. – 608 с.

4. Скаткин М.Н. Активизация познавательной деятельности учащихся в
обучении. – М., 1965. – 96 с.

5. Тхоржевский Д.А. Методика трудового і професійного навчання та
викладання загальнотехнічних дисциплін. – К.: Вища школа, 1992. – 336 с.

6. Щукина Г.П. Активизация учащихся в учебном процессе. – М.:
Педагогика, 1979. – 178 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020