.

Атлантичний океан (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 5177
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Атлантичний океан

Атлантичний океан, другий за розмірами після HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D1%85%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D0%B
A%D0%B5%D0%B0%D0%BD” \o “Тихий океан” Тихого океану океан на
HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8F_%28%D0%BF%D
0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B0%29” \o “Земля (планета)” Землі , між
HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0
” \o “Америка” Америкою , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F
” \o “Євразія” Євразією , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%84%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0” \o
“Африка” Африкою і HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%82
%D0%B8%D0%B4%D0%B0” \o “Антарктида” Антарктидою .

Охоплює моря: HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD
%D0%B5_%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B5” \o “Північне море” Північне ,
HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D1%82%D1%96%D0%B9%D1%81
%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B5” \o “Балтійське море”
Балтійське , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B7%D0%B5
%D0%BC%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B5” \o “Середземне море”
Середземне з HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D0%B
E%D1%80%D0%B5” \o “Чорне море” Чорним , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D0%B0
_%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B5” \o “Веделла море” Ведделла , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B1%D1%81%D1%8C
%D0%BA%D0%B5_%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B5” \o “Карибське море” Карибське ,
а також HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BA%D0%B0
%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B0” \o
“Мексиканська затока” Мексиканську , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D1%96%D1%81%D0%BA%D0%B
0%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B0&act
ion=edit” \o “Біскайська затока” Біскайську , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%93%D1%83%D0%B4%D0%B7%D0%B
E%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B0&action=ed
it” \o “Гудзонова затока” Гудзонову , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D2%90%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%B
5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B0&act
ion=edit” \o “Ґвінейська затока” Ґвінейську затоки; площа 91,6 млн.
км.2, внутрішні та окраїнні моря займають близько 16% площі; серединою
Атлантичного океану від півночі тягнуться центральноокеанічні хребти:
Гаккеля, Мона, Рейк’янес, Серединно-Атлантичний, які розділяють басейни
океанічного дна; середня гл. 3332 м; до Атлантичного океану впадають:
HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%81%D1%9
6%D1%81%D1%96%D0%BF%D1%96_%28%D1%80%D1%96%D0%BA%D0%B0%29&action=edit” \o
“Міссісіпі (ріка)” Міссісіпі , ріка HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A1%D0%B2._%D0%9B%D0%B0%D0
%B2%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%8F&action=edit” \o “Св. Лаврентія”
Св. Лаврентія , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%BA%D0%B
5%D0%BD%D0%B7%D1%96&action=edit” \o “Маккензі” Маккензі , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B
C%D0%B0&action=edit” \o “Колима” Колима , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%28%
D1%80%D1%96%D0%BA%D0%B0%29&action=edit” \o “Лена (ріка)” Лена ,
HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%84%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%B
5%D0%B9&action=edit” \o “Єнісей” Єнісей , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1” \o “Об” Об , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%BB” \o “Ніл” Ніл ,
HYPERLINK “http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%B3%D0%B5%D1%80”
\o “Нігер” Ніґер , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D2%91%D0%B
E&action=edit” \o “Конґо” Конґо , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B
D%D0%B0&action=edit” \o “Парана” Парана , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%90%D0%BC%D0%B0%D0%B7%D0%B
E%D0%BD%D0%BA%D0%B0&action=edit” \o “Амазонка” Амазонка , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9E%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%B
E%D0%BA%D0%BE&action=edit” \o “Оріноко” Оріноко , віддаючи разом
близько 60% маси материкових вод, що стікають до світового океану;
судноплавний, в основному з HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0” \o
“Європа” Європи до HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD
%D0%B0_%D0%90%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0” \o “Північна Америка”
Північної Америки і HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%B
C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB&action=ed
it” \o “Панамський канал” Панамського каналу , а також через
HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B7%D0%B5
%D0%BC%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B5” \o “Середземне море”
Середземне море і HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A1%D1%83%D0%B5%D1%86%D1%8
C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB&action=edit” \o
“Суецький канал” Суецький канал ; головні порти: HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D0%B0” \o “Одеса”
Одеса ( HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0
” \o “Україна” Україна ), HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B4
%D0%B0%D0%BC” \o “Амстердам” Амстердам ( HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B0
%D0%BD%D0%B4%D0%B8” \o “Нідерланди” Нідерланди ), HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D0%BD” \o
“Лондон” Лондон ( HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B1
%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%8F” \o “Великобританія”
Великобританія ), HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9B%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%8
1&action=edit” \o “Лагос” Лагос ( HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%B3%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F
” \o “Нігерія” Ніґерія ), HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%81-%D0%9
0%D0%B9%D1%80%D0%B5%D1%81” \o “Буенос-Айрес” Буенос-Айрес ( HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D2%91%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8
%D0%BD%D0%B0” \o “Арґентина” Арґентина ), HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A0%D1%96%D0%BE-%D0%B4%D0%
B5-%D0%96%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D0%B9%D1%80%D0%BE&action=edit” \o
“Ріо-де-Жанейро” Ріо-де-Жанейро ( HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BB%D1%96
%D1%8F” \o “Бразилія” Бразилія ), HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B
9_%D0%9E%D1%80%D0%BB%D0%B5%D0%B0%D0%BD&action=edit” \o “Новий Орлеан”
Новий Орлеан , HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%B
A” \o “Нью-Йорк” Нью-Йорк ( HYPERLINK
“http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%A8%D0%90” \o “США” США ).

Атлантичний океан, океан, що розділяє Європу та Африку на сході з
Америкою на заході, названий, мабуть, на ім’я легендарної землі
Атлантиди; площу 81500 тис. кв. км; з Північний Льодовитим океаном і
Антарктичними морями – 106,200 тис. кв. км; середня глибина 3 км;
максимальна глибина у западині Мілуокі в розломі Пуерто Ріко 8648 м.
Серединно-Атлантичний хребет, частиною якого є Азорські острови, острів
Вознесіння, Св. Єлени і Трістан да Кунья, ділить океан з півночі на
південь. Лава, що витікає в його середній частині, щорічно збільшує
відстань між Африкою й Америкою. Північна частина Атлантичного океану
найбільш солона серед інших океанів і має найбільшу висоту хвиль
припливів. У 1960-их – 1980-их середня висота хвиль збільшилася на 25%,
максимальна змінилася з 12 м до 18 м.

Атлантичний океан — самий вивчений і освоєний людьми зі всіх океанів.
Свою назву він отримав на ім’я титана атланта (по грецькій міфології,
тримаючого на своїх плечах небесне зведення). В різний час його називали
по-різному: “Море за Геракловимі стовпами”, “Атлантік”, “Західний
океан”, “Море мороку” і т.д. Назва “Атлантичний океан” вперше з’явилася
в 1507 році на карті Вальд-Земюллера, з тих пір назва затвердилася в
географії.

Межі Атлантичного океану по берегах 4-х континентів (Євразія, Африки і
обох Амерік) — природні, з океанами — умовні: на півночі з Північним
Льодовитим океаном, на заході і сході відповідно з Тихим і Індійським
океанами. Принцип проведення меж у ряду авторів різний: А. В. Гембель
вважає, що самими репрезентативними є межі, проведені за гідрологічними
даними (водному балансу, солоності; температурі і динаміці вод). Проте
відсутність достатньої кількості даних в цілому ряді регіонів не
дозволяє враховувати ці чинники і проводити по них межі. Тому, частіше
за все межі проводять по орографічних одиницях: підводним плато,
хребтам, мілинам, островам, де талових немає — по локсодромії. Тобто
лінії, січної меридіани під одним і тим же кутом. Межа з Північним
Льодовитим океаном звичайно проводиться по 70° с.ш. Баффінова Земля —
острів Дісько, мис Брустер (Гренландія) — 61° с.ш. на Скандінавському
півострові; межа з Тихим океаном острів Осте (Вогненна Земля) до мису
Штернек (Антарктида); межа з Індійським океаном — мис Голковий, і по 20°
в.д. до Антарктиди. Решта меж — сухопутні, по береговій лінії материків.
Приведені вище межі узяті з Атласів океанів, видавництва Міністерства
оборони СРСР і ВМФ, 1980 рік, вони офіційно прийняті в нашій країні. В
позначених межах площа океану складає 93,4 млн. км2, об’єм води 322,7
млн. км2. Обмін води відбувається за 46 років, що в 2 рази швидше, ніж в
Тихому.

Значна роль Атлантики в житті людей багато в чому пояснюється чисто
географічними обставинами: його великою протяжністю (від Арктики до
Антарктики) між 4-ма материками. Він роз’єднує платформені структури на
континентах, географічно зручні для поселення людей. В океан впадають
крупні і середні річки (Амазонка, Конго, Нігер, Міссісіпі, Святого
Лаврентія і інші), які служили і служать природними шляхами сполучення;
прорізаність берегової лінії Європи, наявність Мексиканської затоки,
Середземного моря, також сприяли розвитку мореплавання і освоєнню
океану. Атлантичний океан має декілька середземних морів (Балтійське,
Средіземноє, Чорне, Мармурове, Азовське) і 3 крупні затоки:
Мексиканський, Біськайській і Гвінейський. В океані є острови і
архіпелаги (правда, значно менших розмірів, ніж в інших океанах).
Особливо великі скупчення островів знаходяться біля берегів Центральної
Америки: Великі і Малі Антільські, Багамські; біля берегів Південної
Америки — Фолклендські. В південній частині океану — Південні
Оркнейськіє і Південні Сандвічеви; біля берегів Африки — Канарські,
Зеленого Мису, Азорські, Мадейра, Прінсипі, Сан-Томі і ін. Найбільші
острови біля берегів Європи: Великобританія, Ірландія. В осьовій зоні
океану острова Ісландія, Вознесенія, Св. Олени.

Кліматичні умови Атлантики багато в чому визначаються його великою
меридіональною протяжністю, особливостями формування баричного поля.
Своєрідністю конфігурації акваторії більше в помірних широтах, ніж в
екваторіально-тропічних. На північній і південній околиці знаходяться
величезні регіони охолоджування і формування вогнищ високого
атмосферного тиску Гренландського і Арктичного басейнів, Антарктиди — на
півдні. Через могутній центр охолоджування — Антарктиди, Південна
півкуля значною мірою холодніше північного, термічний екватор над
Атлантикою, як і для планети, зміщений в Північну півкулю. В північній
частині Океану розташований Ісландський мінімум, особливо активний
глибокий в зимовий час, він визначає характер погоди не тільки над
океаном, але на значній території Євразії. Розташований південніше
північно-атлантічеській (Азорський) максимум найбільш активний влітку, в
ньому формується морське топіче повітря. В приекваторіальних широтах —
над ячейками максимального нагріву і зниженого тиску постійно формується
маса теплого і дуже вологого повітря. В Південній півкулі центром
високого тиску в субтропічних широтах є Південно-атлантичний максимум, в
помірних і субтропічних широтах — зона зниженого тиску, а над
Антарктидою область постійно високого тиску, багато в чому визначаюча
погоду в прилеглих районах океану. Від субтропічних максимумів до
екватора під кутом до екватора ддмуть пасати: північно-східного напряму
в Північній півкулі і південно-східного — в Південному. Стійкість
напряму цих вітрів до 80% в рік, сила вітрів більш мінлива і складає 1-7
балів. В помірних широтах обох півкуль панують вітри західних складових,
із значними швидкостями, в Південній півкулі часто перехідні в шторм —
сорокові”, що “ревуть.

Розподіл атмосферного тиску і характер повітряних мас впливає на
характер хмарності, режим і кількість атмосферних опадів. Хмарність над
океаном має, як правило, зональну структуру: максимальна кількість у
екватора з переважанням купчастих і купчасто-дощових форм. Тропічні і
субтропічні широти мають якнайменшу хмарність. В помірних широтах
кількість хмар знов зростає, і панують тут шаруваті і шарувато-дощові
форми.

Дуже характерним явищем для помірних широт обох півкуль (особливо
Північного) є густі тумани, що утворюються при зіткненні теплих
повітряних мас і холодних вод океану, а також при зустрічі холодних і
теплих вод біля острова Ньюфаундленд. Особливо густі літні тумани в
цьому районі ускладнюють навігацію, нерідко там зустрічаються айсберги.
В тропічних широтах тумани найбільш вірогідні біля островів Зеленого
Мису, де пил, що виноситься з Сахари, служить ядрами конденсації для
водяної пари атмосфери.

Дуже небезпечним явищем в тропічних широтах – океану бувають тропічні
циклони, зухвалі ураганні вітри і сильні зливи. В останнє десятиріччя
було знайдене, що тропічні циклони розвиваються між 6-20 градусами по
обидві сторони від екватора. Вони мають чітко виражений річний хід, в
середньому формується до 9 вихорів в рік.

Атлантичний океан через велику протяжність з півночі на південь,
вузькості в районі екватора і зв’язку з Північним Льодовитим океаном, в
цілому на поверхні холодніше за Тихий і Індійський океани. Середня
температура води на поверхні +16,9°, тоді як в Тихому +19,1°,
Індійському +17°. Відрізняється і середня температура товщі всієї
водної маси Північної і Південної півкуль. Завдяки Гольфстріму середня
температура води Північної Атлантики 11+6,3°, південної +5,6°. В цілому
ж, як і в інших океанах, температура поверхневих вод знижується від
екватора до полюсів, а також із заходу на схід. Наявність теплих течій
підтримує температуру води на заході океану на 20° с.ш. 27°, тоді як на
сході всього 19°. Добре простежуються і сезонні зміни температур.
Найнижча температура реєструється в лютому на півночі і в серпні на
півдні океану, а найвища — навпаки. Добові ж коливання температур
поверхневого шару невеликі, в тропіках вони складають 0,4°, в більш
високих широтах — 0,5° по Цельсію. Річна амплітуда температур у екватора
не більш 3°, в субтропічних і помірних широтах 5-8°, в полярних 4° по
Цельсію. Значний горизонтальний градієнт температур поверхневого шару в
місцях зустрічі холодних і теплих течій. Наприклад,
Східно-гренландського і Ірмінгера, де різниця температур в 7° в радіусі
20-30 км звичайне явище.

Річні коливання температур чітко простежуються в поверхневому шарі до
300-400 м. До глибини 1000 м дуже малі, а глибше 1000 м зовсім нікчемні.

В останнє десятиріччя в науці з’явився новий напрям: вивчення впливу
аномалій температур океанічних вод на погоду Європи, зокрема. За
пропозицією академіка Г.И. Марчука спостереження проводилися в невеликих
регіонах. Там, де найбільш активно і інтенсивно відбувається теплообмін
між океаном і атмосферою. Вони отримали назву ЕАЗов — енергетично
активні зони. В Атлантиці виділено 4 типи зон: Норвезька,
Ньюфаундленськая, зона Гольфстріму, Атлантична тропічна. 4 рази на рік
проводяться спостереження на полігоні розміром 1500х2000 км. Програму
виконують науково-дослідні судна експедиційного флоту нашої країни. За
наслідками робіт встановлено, що найбільша взаємодія в системі
океан—атмосфера відбувається в зимове півріччя. Всі параметри вимірів за
допомогою зондів багаторазової і одноразової дії поступають на ЕОМ де, і
вони обробляються.

Атлантичний океан найсолоніший зі всіх океанів. Вміст солей у водах
Атлантики складає в середньому 35,4%, що більше, ніж солоність Тихого,
Індійського і Північного Льодовитого океанів. Розподіл солоності не
завжди є зональним, багато в чому вона залежить від ряду причин:
кількості і режиму атмосферних опадів, випаровування, притоки вод з
інших широт з течіями і кількості прісних вод, що доставляються річками.
Найвища солоність спостерігається в тропічних широтах (по Гембелю) —
37,9%, в Північній Атлантиці між 20 і 30° с.ш., в Південній між 20 і 25°
ю. ш. Тут панує пасатна циркуляція, мало опадів, випаровування ж складає
шар в 3 м. Прісних вод майже не поступає. Дещо більше солоність і в
помірних широтах Північної півкулі, куди спрямовуються води
північно-атлантічеського течії. Солоність в приекваторіальних широтах
35%. Простежується зміна солоності з глибиною: на глибині 100-200 м вона
складає 35%, що пов’язано з підповерхневим перебігом Ломоносова.
Встановлено, що солоність поверхневого шару не співпадає у ряді випадків
з солоністю на глибині.

Різко падає солоність і при зустрічі різних по температурі течій.
Наприклад, на південь від острова Ньюфаундленд, при зустрічі Гольфстріму
і Лабрадорської течії на незначній відстані солоність падає від 35% до
31-32%. Цікавою особливістю Атлантичного океану є існування в ньому
прісних підземних вод — субмаринні джерела (по І. З. Зецкеру). Один з
них давно відомий морякам, він розташований на схід від півострова
Флоріда, де кораблі поповнюють запаси прісної води; це 90-метрове
“прісне вікно” в солоному океані. Вода підіймається на поверхню і б’є на
глибині 40 м. Це типове явище розвантаження підйомного джерела в області
тектонічних порушень або районах розвитку карсту. (На Флоріді є карст).
Коли натиск підземних вод перевищує тиск стовпа морської води,
відбувається розвантаження — виявлення підземних вод на поверхню.
Недавно була пробурена свердловина на материковому схилі Мексиканської
затоки біля берегів Флоріди, в 48 км від міста Джонсонвілл. Пробурили
свердловину на глибині 250 м, вирвався стовп води висотою в 9 м, вода
була прісною. Пошуки і дослідження субмариннх джерел тільки починаються.

Атлантичний океан — частина Світового океану, і основні особливості його
біологічної структури, природно, підкоряються глобальним закономірностям
просторового розподілу життя, загальним з іншими океанами. Деякі
специфічні риси біології Атлантичного океану визначаються такими його
особливостями, як найбільша серед інших океанів меридіональна
протяжність і якнайменша ширина; відносно самий розвинутий шельф
(близько 10% площі); наявність великих додаткових басейнів
середземноморського типу (Мексиканська затока, Карибське море, система
Середземного моря); могутній розвиток Гольфстріму, що робить величезний
вплив на всю Північну Атлантику; інтенсивність меридіонального
перенесення глибинних вод; чітка вираженість субтропічних апвеллінгів
біля східних берегів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020