Реферат на тему:
Адміністративний і територіальний поділ України. Сільське населення
України
Згідно з даними Державного комітету статистики за 2004 рік, в складі
України були:
24 області та одна автономна республіка;
490 регіонів (районів, як вони називаються в Україні);
1 341 міських поселень;
28 597 сільських поселень; і
10 279 сільських рад.
Згідно з даними Державного комітету статистики України та результатами
перепису населення 2001 року (див: HYPERLINK
“http://www.ukrcensus.gov.ua/” http://www.ukrcensus.gov.ua ), міські
території – це поселення, які визнаються місцевим законодавством як
міста і селища міського типу. Усі інші поселення – сільські і належать
до сільської території. Розмір поселення не є основним фактором при
визначенні категорії місцевості, основою для надання тій або іншій
місцевості міського або сільського статусу можуть бути наявність чи
відсутність необхідної інфраструктури, комунальних зручностей та
виробнича спеціалізація. Проект Закону України про адміністративний і
територіальний устрій України (статті 8, 9, 10, 11, 12) від 07/08/97 дає
такі визначення сіл і міст різних категорій.
Міські поселення (селища міського типу та міста). В Україні налічується
1 341 міських поселень, в т.ч. 886 селищ міського типу і 455 міст.
1) Селища міського типу – це міські поселення, розташовані поряд з
промисловими підприємствами, спорудами, залізничними станціями,
гідротехнічними спорудами, сільськогосподарськими/переробними
підприємствами та інші поселення, котрі мають комунальну та соціальну
інфраструктуру, і населення яких перевищує 2 000 мешканців, дві третини
з яких зайняті в промисловій, соціальній або культурній сферах.
2) Міста:
— Категорія міст районного підпорядкування включає міста, в яких
розташовані промислові підприємства, комунальні служби, будівельний
сектор та мережа соціальних і культурних закладів, їх населення
становить понад 10 тис. мешканців, дві третини з яких зайняті в
промисловій, соціальній або культурній сферах (або в інших
несільськогосподарських галузях).
— Категорія міст республіканського підпорядкування (Автономна Республіка
Крим)), міст обласного підпорядкування — включає міста, які є
економічними та культурними центрами, мають розвинуту промисловість,
сектор комунальних послуг, значний будівельний сектор та населення понад
50 тис. мешканців. До цієї категорії також можуть належати міста,
населення яких менше 50 тис. мешканців, однак вони мають велике
промислове, соціальне, культурне або історичне значення з перспективами
економічного розвитку, або ж поселення, які є зонами
відпочинку/курортами і в яких розташовані санаторії, лікувальні та
рекреативні заклади, туристичні табори та інші заклади відпочинку.
Містами із спеціальним статусом згідно з Конституцією України є міста
Київ і Севастополь.
Сільські поселення (села)
В Україні налічується 28 597 сіл. З усієї кількості сіл в Україні 151
(0,5 % від загальної кількості) взагалі не мають населення. Іншими
словами, існують цілі райони або місцевості України, де ніхто не живе.
Села – це сільські населені пункти, постійне населення яких веде
сільський спосіб життя і здебільшого зайняте в сільськогосподарському
виробництві. У залежності від кількості населення села поділяються на
малі (до 500 мешканців), середні (500-1 000 мешканців) і великі (понад
1 000 мешканців). Згідно з даними, наданими Державним комітетом
статистики України, на перше січня 2001 року у 5 700 селах не було дітей
до 6 років; у 2 200 селах– дітей і підлітків віком від 7 до 15 років; у
4 000 селах – молоді від 16 до 17; і у 1 600 селах – молоді від 18 до 28
років.
Згідно з індексами демографічної ситуації майже 8 000 сіл належать до
категорії вимираючих сіл, де стабілізувати населення неможливо без
втручання уряду України. Сільські адміністративні райони, в яких
приблизно половина сіл належать до цієї категорії, вважаються районами з
демографічною кризою. Найбільша частина таких районів знаходиться в
таких областях: 22 у Чернігівській, 15 – Сумській, 16 – Харківській та
16 у Полтавській областях.
Протягом останніх п’яти років понад 300 шкіл, більше ніж 2 тис. дитячих
дошкільних закладів, така сама кількість закладів культури і близько 500
місцевих лікарень були закриті. Будинки, в яких проживають сільські
мешканці, є дуже старими з дуже низьким рівнем муніципальних послуг.
Лише 17 % місцевого населення забезпечені централізованим
водопостачанням, 12 % мають каналізацію, а 27 % населення постачається
природний газ.
3. СІЛЬСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ
Згідно з даними української статистики, на кінець 2003 року населення
України становило 47 622 436 осіб, у тому числі 73 % українців, 22 %
росіян.
За щільністю населення Україна займає п’яте місце в Європі (після
Німеччини, Італії, Великобританії та Франції) і 21 місце в світі.
Приблизно сім відсотків населення Європи чи біля одного відсотку
населення світу мешкає в Україні.
Середня щільність населення України становить 80 осіб на один квадратний
кілометр.
МІСЬКЕ населення складає 68 % (32 146 465 осіб).
СІЛЬСЬКЕ населення складає 32 % (15 475 971 осіб).
Із загальної кількості сільського населення особи, які не досягли
працездатного віку, становлять приблизно 20,3 %, особи працездатного
віку – приблизно 50,9 %, а старші працездатного віку особи – 28,6 %.
Структура сільського населення за статтю є такою: жінки – 53,8 %,
чоловіки – 46,2 %.
Співвідношення народжуваності/смертності сільського населення в 2003
році: народилось 142 175 осіб, померли 305 441 особа. Рівень смертності
перевищив рівень народжуваності на 163 266 осіб на рік. Протягом
останніх років у 90 % сіл кількість померлих перевищувала кількість
народжених, а в 11 % сіл взагалі не було зареєстровано народження жодної
дитини. Ще одна тенденція – знелюднення сіл.
Згідно з даними вибіркового обстеження Державного комітету статистики
України у 2001 році (жовтень), середня людність міського
домогосподарства становила 2,63 осіб, сільського – 2,89. Загалом
домогосподарство з двох осіб є типовим для України.
У більшості домогосподарств з дітьми є тільки одна дитина .
Домогосподарства з двома або більше дітьми швидше притаманні сільським,
а не міським територіям. Наприклад, 40,2 % сільських домогосподарств
мають двох дітей, у той час як у містах і селищах міського типу їх 27,5
%; у 9,4 % та 2,6 % домогосподарств відповідно троє дітей; у 2,6 % та
0,5 % – чотири; у 1,6 % та 0,2 % – п’ять та більше дітей.
Освітній рівень сільського населення значно нижчий, ніж у містах. У
сільській місцевості 25,8 % зайнятого населення станом на 2001 рік мало
вищу або основну середню освіту. Водночас 2,9 % сільського населення
мало лише початкову загальну або взагалі не мали освіти.
Основна характеристика ситуації в сільських районах України (семінар
Британської програми DFID „Підвищення рівня життя сільського населення”,
липень, 2003).
Рівень доступу до інформації становить 50 %. У сільських районах
працюють радіо і телебачення, а також у тій чи іншій мірі є доступ до
інших ЗМІ, наприклад, газет.
Мінімальні фінансові ресурси внаслідок існуючих нині методів планування
та розподілу бюджетних коштів; органам місцевого самоврядування не
надано належний обсяг повноважень, необхідний для забезпечення захисту
інтересів сільської громади.
Приблизно 40 % сільських територій України мають достатню кількість
інституцій для підтримки свого населення. У цілому ж на селі є дуже мало
інституцій, які можуть впливати на місцеву політику або на процес
прийняття рішень. Існує достатня кількість законодавчих і
нормативно-правових актів, які регулюють розвиток села, проте вони
погано виконуються, механізми їх реалізації – неефективні. Існують
закони, які передбачають пріоритетний розгляд питань, пов’язаних із
соціальним розвитком села, та інших проблем у цій сфері, але механізми
їх виконання відсутні.
Рівень активності населення відображає, наскільки активно сільські
мешканці беруть участь у вирішенні власних соціальних і економічних
проблем. Цей показник все ще перебуває на низькому рівні (20 %). Що ж до
рівня культури сільського населення та участі в різних процесах і
чоловіків, і жінок, то показник є відносно високим – 70 %.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
