РЕФЕРАТ
на тему:
“Будова та функції травної системи.
Її роль у збереженні здоров’я”
Людина, як і будь-яка жива істота, харчується, її кістки і м’язова
тканина формуються завдяки багатьом елементам, що містяться у щоденній
їжі людини. Що ж це за елементи?
Будь-який різновид їжі — це неймовірно складна суміш численних хімічних
сполук, у ній містяться десятки тисяч білків, ліпідів, вуглеводів,
мікроелементів й інших органічних та неорганічних речовин. Визначити
найбільшу біологічну цінність і ступінь корисності для організму людини
того чи іншого продукту дозволяє точне знання хімічного складу цього
продукту. Тому, щоб правильно скласти харчовий раціон, необхідно знати
основи перетравлювання складових частин їжі, що були вжиті людиною на
сніданок, обід чи вечерю. Але, знов-таки, перш ніж правильно складати
свій раціон, потрібно мати уявлення про те, з чого складається травна
система, який шлях проходить їжа в травному тракті, де розщеплюються
жири, а де поглинаються вітаміни.
Більшу частину тіла людини займає травна система, хоча розміщена вона
дуже компактно. До органів травлення належать шлунок, тонкий і товстий
кишечник. Верхню частину травної системи захищає грудна клітка.
їжа, яку ми споживаємо, — це паливо, необхідне для того, щоб організм
виконував усі свої функції. Будь-який процес, від розподілу кліток до
моргання очима, вимагає витрат енергії, що надходить з їжею. Але
спочатку їжа повинна бути роздрібнена, потім розщеплена на складові
частини, які організм може засвоїти. Цю задачу вирішує травна система.
Для того, щоб уявити собі процес перетравлювання їжі, почнемо з
бутерброда. Зуби відкушують шматок їжі, розминають і розжовують його.
Одночасно для його розм’якшення і змочування в рот зі слинних залоз
надходить слина. Слинні залози розташовані під і над язиком, і саме вони
виділяють слину, коли ми згадуємо про смак лимона. До складу слини
входить фермент, що розщеплює вуглеводи їжі на більш легкозасвоювані
організмом цукри. Язик виконує своєрідну функцію лопати, що подає до
зубів їжу, а також сприяє процесу її проковтування.
Надалі їжа переміщається по стравоходу. Стінки стравоходу складаються з
м’язів, що, одночасно скорочуючись, просувають їжу вниз, у шлунок.
Процес стискування м’язів стравоходу називається перистальтикою. Стінка
стравоходу всіяна безліччю маленьких залоз, виділяючи слиз, що робить
його поверхню вологою. По такій поверхні шматочки їжі просуваються
легше, ніж би вони просувалися по шорсткій і сухій трубці стравоходу.
Стравохід бере свій початок в задній частині горла, за трахеєю,
проходить униз до шлунка. Щоб їжа не потрапляла в трахею, у гортані є
шкірний шматок — надгортанник. Під час ковтання надгортанник закриває
вхід у гортань.
Коли їжа потрапляє в шлунок, у роботу включаються м’язи, що перемішують
їжу з травним соком. Шлунковий сік, як і слина, виділяється рефлекторно.
За добу в людини виділяється від 1,5 до 2,5 л шлункового соку, що
містить 0,5 % соляної кислоти і ферменти, які розщеплюють білки,
викликаючи їхнє набрякання і денатурацію, і сприяють зсіданню молока.
Ферменти шлункового соку, що розщеплюють білки і сприяють зсіданню
молока, діють тільки при температурі 37 °С і в кислому середовищі. Кисле
середовище, крім того, вбиває бактерії, що потрапили в шлунок разом з
їжею. Якщо в шлунок потрапляє неякісна їжа, людина відчуває нудоту.
М’язи не припиняють працювати навіть тоді, коли шлунок порожній, тому
людина відчуває голод.
Перемішана й оброблена травними соками їжа називається хімусом. Для
того, щоб їжа перетворилася в кашкоподібний хімус, організму потрібно
витратити від 3 до 6 годин. Тому їжу найкраще ретельно пережовувати. Ще
1 година потрібна для того, щоб їжа потрапила в кишечник. Весь шлях їжі
по кишечнику може займати від 8 до 24 годин. Частина поживних речовин,
що наявні в хімусі, проходить через стінки внутрішнього вистилання
шлунка і надходить у маленькі кровоносні судини, що несуть поживні
речовини зі шлунка. Травні залози вистилання шлунка виділяють багато
слизу й інших речовин. Вони утворюють захисний шар, що не дозволяє
шлунковим сокам переварити сам шлунок.
Буває і таке, що тканини, які утворюють захисне вистилання стінок
шлунка, ушкоджуються, у результаті чого на них з’являється поранена
поверхня, через яку шлункові соки роз’їдають стінку шлунка. Це вже
хвороба, яка називається виразкою шлунка.
Через отвір у нижній частині шлунка хімус проштовхується в тонкий
кишечник, що складається з дванадцятипалої кишки,, тонкої і клубової
кишок. Початковий відділ тонкого кишечника, куди потрапляє хімус,
—дванадцятипала кишка. Саме тут здебільшого відбувається перетравлювання
їжі. У тонкому кишечнику в їжу потрапляють ферменти підшлункової залози
і жовчного міхура.
Підшлункова залоза виробляє панкреатичний сік, що допомагає
перетравлювати білки, жири і вуглеводи. Цей сік надходить у
дванадцятипалу кишку через панкреатичну протоку.
Жовчний міхур — невеликий мішечок з жовчною протокою, що відходить від
нього. У міхурі накопичується жовч, яка надходить з печінки в тонкий
кишечник. Жовч — це жовто-зелена гірка рідина, що сприяє перетравлюванню
жирів.
Під час перетравлювання їжі поживні речовини проходять через стінки
кишечника і несуться із потоком крові. Непотрібні продукти
життєдіяльності надходять у товстий кишечник, який значно коротший за
тонкий кишечник. Його довжина близько 1,8 метра, а довжина тонкого —
близько 7 метрів. Перш ніж товстий кишечник звільниться від відходів, з
них видаляється вода.
Процес же розщеплення їжі в травній системі відбувається за допомогою 17
ферментів. Вони розкладають їжу на дрібні частки, що поглинаються через
стінки кишечника.
Стінки кишечника покриті безліччю ворсинок — маленьких виростів у формі
щупалець. Завдяки ворсинкам площа поверхні кишечнику збільшується, а
речовини з перетравлюваної їжі більш легко і повно засвоюються. Ворсинки
пронизані маленькими капілярами й лімфатичними судинами.
Велика частина поживних речовин поглинається капілярами, а жири
надходять у лімфатичні судини. Довжина кожної ворсинки — близько 1
міліметра. На кожному квадратному міліметрі стінки клубової кишки
знаходиться близько 40 ворсинок.
Травний тракт — шлях, яким рухається їжа від порожнини рота до анального
отвору. Майже на самому початку товстого кишечника від нього відходить
невелика трубка—апендикс. У людини він не задіяний у «роботі», а от у
гризунів використовується при перетравлюванні грубої рослинної їжі.
іноді відбувається запалення апендикса, у цих випадках його видаляють
хірургічним шляхом.
Організм засвоює стільки поживних речовин, скільки йому необхідно. Тому
після того, як цінні та поживні речовини з їжі надійшли в організм, у
прямій кишці залишаються відходи. До складу відходів входять також
бактерії, мертві клітини вистилання кишечника і жовчні пігменти. Через
пряму кишку відходи життєдіяльності виходять з організму у вигляді
калових мас.
Поживні речовини, що надходять у кров, використовуються для відновлення
тканин, росту, одержання енергії, необхідної м’язам, для захисту від
хвороб та ін. Різні продукти містять і різні поживні речовини. А
оскільки організму необхідна вся їх розмаїтість, то і харчування повинне
бути різноманітним. От основні поживні речовини, без яких організм
людини ніяк не може обходитися:
Вуглеводи. Вони дають нам енергію. До них належать крохмаль і глюкоза
(цукор). Вуглеводи містяться у злаках, овочах, фруктах, молоці, цукерках
і варенні.
Жири. Також є джерелом енергії, і, крім того, вони беруть участь у
процесах росту й утворенні шкірного жиру, необхідного для захисту тіла
від впливу зовнішнього середовища й утримання в організмі тепла. Жири
входять до складу масла, маргарину, горіхів.
Білки. Вони складаються з амінокислот, органічних сполук, що беруть
участь у побудові рослинних і тваринних білків. Білки потрібні для
росту, відновлення м’язів, кісток і шкіри; вони потрібні також для
процесів, що проходять всередині клітини. Білки містяться в м’ясі, рибі,
яйцях, хлібі, злаках, картоплі та багатьох інших продуктах.
Вітаміни. Надходять в організм як з рослинної, так і з тваринної їжі.
Щодня людині потрібно зовсім небагато вітамінів, але підростаючому
організму вони вкрай необхідні. При нестачі певних вітамінів виникають
такі хвороби, як рахіт, цинга.
Зуби. У всіх ссавців форма, розміри й кількість зубів залежать від роду
їжі і тих функцій, які вони виконують. Крім того, вони мають характерні
для кожного різновиду відмінності.
Як уже було сказано, у ротовій порожнині здійснюється механічна обробка
їжі: вона пережовується і подрібнюється зубами, а також відбувається
початкова хімічна обробка вуглеводів їжі ферментами слини.
Механічна обробка їжі відбувається за участю зубів і язика.
Людина має дві щелепи — нерухому верхню і рухому нижню. Обидві щелепи
«оснащені» 32 зубами, з яких 8 різців, 4 ікла, 8 премолярів і 12
молярів. Зуби — це дуже тверді утворення, які використовуються для
подрібнювання та пережовування їжі.
У людини відбуваються дві зміни зубів: спочатку з’являються молочні, які
пізніше змінюються постійними. У немовлят немає зубів. Але приблизно із
шести місяців у дітей починають з’являтися молочні зуби, що поступово,
до 10—12 років, випадають і заміняються на постійні. Остання пара зубів
— зуби мудрості — у людини, як правило, з’являються до 20—22 років.
Дуже важливо берегти зуби, виконуючи ряд гігієнічних правил, попереджати
їхнє псування: не розкушувати горіхи, не гризти тверді цукерки, не пити
холодну воду і не їсти морозиво відразу після споживання гарячої їжі.
Щоб видалити залишки їжі, які накопичилися між зубами і створюють
сприятливе середовище для мікробів, потрібно щодня перед сном чистити
зуби, а після кожного прийому їжі полоскати рот теплою водою.
Існує два основних різновиди ураження зубів — карієс і пародонтоз.
Карієс виникає через утворення зубного нальоту, що складається з
бактерій і речовин, які містяться в слині. Деякі бактерії перетворюють
цукор на кислоту, яка поступово, спочатку безболісно, руйнує емаль.
Незабаром кислота «добирається» до дентину та пульпи, і з’являється
сильний біль.
Щоб уникнути виникнення карієсу, потрібно дотримуватися правил гігієни
порожнини рота, додавати фтор до питної води і деяких продуктів
харчування, регулярно відвідувати стоматолога, уважно ставитися до
процесу харчування.
Пародонтоз—захворювання ясен, що призводить до руйнування
періодонтальних волокон, які утримують зуб у тканині. Хворобу викликає
скупчення зубного нальоту, особливо між яснами і зубом. Наявні в зубному
нальоті мікроорганізми спочатку викликають запалення ясен, що, як
правило, не супроводжується болем, але якщо вчасно не зупинити руйнівний
процес, запалення переходить на корінь зуба. Незабаром руйнуються
волокна ясен, зуб розхитується і випадає.
Печінка. Особливу роль у травленні виконує найбільша залоза — печінка,
її маса 1,5—2 кг, що складає 1/40 усієї маси тіла.
Печінка розташована в правій частині черевної порожнини. У печінці
знешкоджуються низькомолекулярні отруйні речовини, що надійшли в кров,
безупинно виробляється жовч, яка накопичується в жовчному міхурі і
надходить у дванадцятипалу кишку, коли в ній відбувається процес
травлення. У печінці здійснюється відкладення поживних речовин,
руйнування деяких клітин крові, затримка крові. Через печінку протягом
однієї хвилини протікає 1,5л крові, а за добу до 2000 л. Кров у печінці
по капілярах тече дуже повільно. Крім печінкових вен і артерій, через
особливі печінкові ворота знизу в печінку входить ворітна вена. Вона
утворюється з багатьох сотень вен, що несуть кров від всіх органів
травлення. Жодна крапля крові з травних органів не потрапляє до серця,
не пройшовши через печінку.
У печінці знешкоджується близько 95 % отруйних речовин, що утворилися
при неповному розпаді білків і в результаті діяльності мікробів. Цю
функцію печінки докладно вивчив В. П. Павлов, назвавши її бар’єрною.
Печінка за добу утворює близько 1 л жовчі. Вона активізує ферменти
підшлункового і кишкового соків, дробить жири на дрібні краплі,
збільшуючи поверхню їхньої взаємодії з ферментами. Жовч підвищує
розчинність жирних кислот, що полегшує їхнє всмоктування, стимулює
перистальтику кишок і затримує гнильні процеси в кишечнику.
Підшлункова залоза виділяє в дванадцятипалу кишку травний сік, який
містить ферменти, що розщеплюють усі поживні речовини їжі. Під впливом
одних ферментів завершується розщеплення білків, що почалося в шлунку,
до амінокислот, під дією інших відбувається розщеплення нуклеїнових
кислот, вуглеводів і жирів.
Підшлунковий сік виділяється під дією соляної кислоти, що потрапляє зі
шлунка до дванадцятипалої кишки. Стінки тонкого кишечника під дією
соляної кислоти виділяють особливу речовину — секретин. Всмоктуючись у
кров, він потрапляє до підшлункової залози й активізує її діяльність.
Цей вплив назвали гуморальним.
Тонка кишка завдовжки 5—6 м утворює у черевній порожнині багато петель.
У слизовій оболонці тонкої кишки наявно багато залоз, що виділяють
кишковий сік.
Внутрішня поверхня тонкої кишки здається оксамитовою через ворсинки, за
допомогою яких відбувається всмоктування продуктів розщеплення білків,
жирів, вуглеводів. Величезна кількість ворсинок (від 2000 до 3000 на 1
см2) значно збільшує поверхню слизової оболонки тонкої кишки.
Стінки ворсинок складаються з одношарового епітелію, а всередині
знаходяться кровоносні судини і капіляри, лімфатична судина, нерви і
гладкі м’язові клітини, що забезпечують їхню рухову активність.
Амінокислоти, глюкоза, вітаміни, мінеральні солі у вигляді водяних
розчинів всмоктуються в кров капілярами ворсинок. Жирні кислоти та
гліцерин переходять в епітеліальні клітини ворсинок, де з них
утворюються характерні для людського організму молекули жирів, що
надходять у лімфу і, пройшовши бар’єр лімфатичних вузлів, потрапляють у
кров.
Значна довжина, складчастість тонкого кишечника і наявність ворсинок
збільшують площу усмоктувальної поверхні цього відділу травної системи.
Лімфатичні вузли — це частина загальної імунної системи організму.
Особливо багатий ними червоподібний відросток — апендикс, запалення
якого викликає захворювання апендицит.
Товста кишка завдовжки близько 1,5—2 м починається сліпою кишкою, що має
червоподібний відросток—апендикс, продовжується обідочною кишкою і
закінчується прямою кишкою.
Неперетравлені залишки їжі протягом 12 годин проходять по товстому
кишечнику. За цей час у кров усмоктується велика частина води. Слизова
оболонка товстого кишечнику не має ворсинок, її залози виробляють сік,
що містить мало ферментів, але багато слизи, що полегшує просування і
виведення неперетравлених залишків їжі. У товстому кишечнику багато
бактерій. Вони необхідні для нормального травлення, за ф( участю
утворюються деякі вітаміни. Сформовані в товстій кишці калові маси
потрапляють у пряму кишку, а відтіля видаляються назовні.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
