.

Художня обробка шкіри (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
8 9419
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Художня обробка шкіри

Художня обробка шкіри — вид декоративно-прикладного мистецтва, що
специфічними прийомами формотворення й оздоблення утворює чимало
естетично досконалих побутових речей: місткостей, взуття, одягу тощо. У
первісні епохи шкіру розглядали лише під кутом її практичної
придатності. Згодом зрозуміли художню вартість шкірила шляхом
експериментування виявили та вдосконалили техніки її обробки. Так, у
середньовіччі шкіра стала матеріалом для художньої творчості,
пов’язувалася з багатьма ремеслами: чинбарством (первісна обробка
сировини), шевством, лимарством (виготовлення предметів упряжі),
кушнірством (пошиття шкіряного одягу), палітурництвом (виготовлення
шкіряних обкладинок) та ін.

Основним матеріалом в натуральна шкіра, а з XX ст. — штучна. Десятки
різноманітних ґатунків шкіри вирізняються фізико-технологічними й
естетичними якостями.

Натуральну шкіру дістають шляхом механічної й хімічної обробки шкір
тварин. Вона стійка й міцна щодо стискування, розтягування, стирання,
гнучка й еластична, має добре виражену фактуру, рівномірно фарбується,
податлива до зшивання, вишивання, тиснення, інкрустації, аплікації,
плетіння тощо. Натуральну шкіру класифікують за видами сировини,
технологією дублення й опорядження.

Сириця — вичинена, але недублена шкіра виробляється зі шкір великої
рогатої худоби (ВРХ) і свиней, міцна й пластична, її переважно
використовують для лимарно-сідельних виробів.

Пергамент (від назви м. Пергама в Малій Азії) — вичинена, але недублена
тонка шкіра, вироблена зі шкір ВРХ, буйволів та свиней з наступним
сушінням. До поширення паперу пергамент використовувався для писання та
виготовлення палітурок.

Шевро (від фр. chevreau — козеня) — тонка, м’яка, щільна шкіра, вичинена
і дублена хромовими солями зі шкір молодих кіз або козенят. Має
своєрідний, гарний візерунок (мерею) у вигляді малесеньких комірочок.
Один з найкращих матеріалів для виготовлення художніх виробів.

Шеврет (від фр. chevrette — кізочка) — замінник шевро — виробляють зі
шкір овець хромовим дубленням. З нього виготовляють художні вироби,
галантерею тощо.

Сап’ян (від перс, saxtyan (saxt — міцний) — тонка, м’яка шкіра
найрізноманітніших кольорів — продукується із козячих (рідше овечих,
телячих, лошачих) шкір шляхом дублення рослинними екстрактами.
Використовується для святкового взуття, пасків, обтягування меблів,
футлярів, палітурок.

Замша (від фр. chamois — сарна) — м’яка, гнучка, бархатиста шкіра, має
на лицевій поверхні густий, низенький, блискучий ворс, виготовляють
жировим дубленням зі шкір сарн, лосів, диких кіз, овець або телят. Має
чудовий зовнішній вигляд.

Велюр (від лат. villus — вовна, ворса) — тонка шкіра зі штучно нанесеним
із внутрішнього боку ворсом (під замшу). З цією метою використовували
дрібнозернисті абразивні матеріали. Виготовляють із пошкоджених (на
лицевій стороні) шкір овець, телят, кіз тощо.

Юхт (від перс, juft — пара) — м’яка, тонка шкіра, вироблена комбінованим
дубленням зі шкір ВРХ, коней і свиней. Опоряджують з лицевої поверхні,
інколи наносять тисненням штучну мерею на прасувально-мерейних машинах.
Виготовляють верх окремих видів взуття, галантерейні та лимарні вироби.

Підкладкову шкіру виробляють з вибракованих дублених напівфабрикатів
тонких шкір. Вирізняється малою щільністю структури й абсорбційними
властивостями.

Штучну шкіру одержують при хімічній і механічній переробці натуральної
або синтетичної сировини. Інколи вона служить замінником натуральної
шкіри у деталях художніх виробів (каркаси, прокладки, вставки і т. ін.).

Техніки. Форма і конструкція художніх виробів зі шкіри залежить від
прийомів крою, шиття, склеювання частин та заклепування металевих
деталей. Нині художники застосовують понад десять декоруючих технік, що
дають широкий діапазон засобів (пластичних, ажурних, тональних,
колористичних тощо).

Шиття — найважливіша техніка виготовлення художніх виробів зі шкіри. Шви
виконуються кольоровими або однотонними з тлом нитками (накладні, «шиті
в рубець» і под.) і вузькими стрічками шкіри.

Аплікація — давня, традиційна техніка прикрашування шкіряних виробів,
полягає у накладуванні на поверхню предметів вирізаних клаптиків шкіри
(сап’яну), сукна, металевих платівок, барвистих вовняних шнурків,
шкіряних ґудзиків, тороків, китиць. Особливою оригінальністю візерунків
відзначаються гуцульські кептарі, оздоб лені шкіряними витинанками.

Вишивання — найпоширеніша техніка оформлення шкіряних виробів
кольоровими вовняними або шовковими нитками (стебнівка, гладь, хрестик
тощо), відзначається мажорним колоритом рельєфно накладених орнаментів.

Набивання металу — традиційна техніка декорування і скріплення деталей
шкіряних виробів заклепками (капелями), маленькими металевими ґудзичками
(бобриками), великими, пласкими металевими кружечками (бовтицями) і под.
Іноді з них формували своєрідні стрічкові, розетові або сітчасті
композиції.

Тиснення — характерні сучасні техніки прикрашування шкіряних виробів.
Розрізняють холодне тиснення прес-формою (кліше), контурне (від руки) та
гаряче (розігрітою металевою формою). Таким чином утворюються тоновані
візерунки.

Ажурне вирізування — техніка вибивання прорізних геометричних елементів
орнаменту металевими пробійчиками у вигляді кружечків, трикутників,
«листочків» і под., з наступним підкладуванням кольорової шкіри.

Плетіння — фактурно-декоративне прикрашування шкіряних виробів.
Виконується з вузьких кольорових пасочків скісно-хрестиковим способом.

Різьблення — порівняно рідковживана, сучасна техніка декорування
шкіряних виробів. Виконується прийомами контурного гравіювання.

Випалювання — сучасна техніка оздоблення виробів, виготовлених з грубої
шкіри природного забарвлення. Аналогічна контурному випалюванню на
дереві.

Інкрустація — декорування шкіряних виробів різноколірною шкірою,
виконується на зразок інкрустації на дереві.

Розпис — сучасна техніка оздоблення шкіряних речей, виконується вручну
олій ними або нітроемальовими фарбами.

Типологія виробів зі шкіри ґрунтується на основних галузях їх
застосування (див. вище).

Обладнання інтер’єру — рід шкіряних виробів для декорування стін на
оббивки меблів, виготовлених міськими цеховими майстрами та сучасними
художниками декоративно-прикладного мистецтва.

Кордибани (від назви м. Кордова, Іспанія) — типологічна група шкіряних
шпалер, оздоблених тисненням, розписом і позолотою, переважно рослинною
орнаментикою.

Оббивочна шкіра — тип декоративної шкіри для оббивки диванів і крісел,
прикрашена тисненням або розписом.

Настінні прикраси — типологічна група сучасних шкіряних плакеток,
декорованих тисненням, інкрустацією, випалюванням, розписом і под.

Одяг — рід шкіряних виробів, прикрашених вишивкою, аплікацією, ажурним
вирізуванням. Поділяється на типологічні групи: головні убори, верхній
плечовий одяг і взуття. Доповнення до одягу — рід виробів зі шкіри,
пишно декорованих тисненням, аплікацією, металом, плетенням тощо. Сюди
входять такі типологічні групи виробів — паски, торбинки й прикраси.
Паски — шкіряні вироби для підперезування у поясі й закріплення поясного
одягу. Паски різняться шириною й оздобленням. У Карпатах вузькі пояси
називали букурійками, а широкі — чересами. Череси виготовляли різної
ширини: на одну пряжку — пасок, на дві — малий ремінь, на три — великий
ремінь. До цієї типологічної групи входять також ремінці для годинників,
зап’ястні ремінці і т. ін.

Торбинка — це шкіряні вироби з пасом для транспортування предметів. У
Карпатах розрізняють чоловічі торбини — табівки (у XVІІІ ст. квадратні,
у XIX ст. півкруглі), прикрашені набиваним металом. У них носили
курильне приладдя. Торбинки менших розмірів називали ташками. Ix
зовнішній бік суцільно вкривали бляхою із сітчастим орнаментом. Вони
служили скоріше прикрасою. Маленьку торбинку, стяг нуту у верхній
частині й прикріплену до паска, називали калиткою, оздоблювали капелями
й китицями. Сучасні чоловічі й жіночі торбинки за багатством форм
утворюють окремі типологічні підгрупи (сумки, портфелі, дипломати,
валізи тощо).

Прикраси — група сучасних виробів, функціонують як доповнення до
жіночого святкового одягу: кулони, брошки, паски, браслети, півобручі до
волосся, декоративні квіти і т. ін.

Дрібні особисті речі — невеликий рід шкіряних виробів галантерейного
характеру (капшуки, гаманці, портмоне, футляри для окулярів, ключів та
ін.).

Знаряддя праці — рід виробів, представлений єдиною типологічною групою
предметів упряжі. Лимарі колись виготовляли хомути, гужі,
черезсідельники, шлеї, сідла, сіделка, віжки, посторонки, нашийники
(нашильники), нагрудники, дуги, батоги і под. Майстри пишно прикрашали
святкову упряж металевими кільцями, пряжками, «кониками», латунними
бляшками, вовняними китицями, хомут розцяцьковували металевими ґудзиками
тощо.

Палітурні предмети поділяють на дві типологічні групи: обкладинки й
коробки. Обкладинки переплітають шкірою й оздоблюють тисненням,
аплікацією, розписом (книги, альбоми, папки). Коробки різної величини й
форми прикрашають тисненням, випалюванням, розписом (для зберігання
документів, фотографій, дрібних реліквій тощо).

PAGE

PAGE 6

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020