Реферат на тему:
Хронічна серцева недостатність.
Визначення. Серцева недостатність (СН) – це складний клінічний синдром,
який виникає внаслідок будь-якої серцевої патології, яка погіршує
скоротливу здатність шлуночків, що призводить до порушення адекватного
кровопостачання органів і тканин (Робоча група з серцевої недостатності
Українського наукового товариства кардіологів, 2001 р., із
доповненнями).
Етіологія: захворювання міокарда (міокардити, кардіосклерози,
кардіоміопатії, міокардіодистрофії); вади серця, підвищення АТ
(гіпертонічна хвороба, симптоматичні артеріальні гіпертензії, легенева
гіпертензія); порушення діастолічного наповнення шлуночків серця
(ексудативний і злипливий перикардити, рестриктивні кардіоміопатії,
тампонада серця); надмірні фізичні навантаження, довенозне введення
надмірної кількості рідини; патологічні зміни в малому колі кровообігу
(тромбоемболія легеневої артерії, спонтанний пневмоторакс, двобічна
пневмонія).
Патогенез. Основими патогенетичними факторами хронічної серцевої
недостатності є: зниження серцевого викиду і перфузії органів та тканин,
активація симпатоадреналової системи, констрикція артеріол і венул,
активація системи ренін – ангіотензин – альдостерон, затримка натрію і
води, розвиток набряків.
Класифікація. Згідно рекомендацій Українського наукового товариства
кардіологів (2000 р.) та наказу МОЗ України №54 від 14.02.2002 р. при
формулюванні діагнозу СН слід враховувати:
Клінічну стадію серцевої недостатності;
Варіант серцевої недостатності;
Функціональний клас пацієнта.
Шифр за МКХ-Х: І50, І50.0
Клінічна стадія СН визначена класифікацією М.Д. Стражеска та В.Х.
Василенка (1935р.):
Перша стадія – початкова, прихована недостатність кровоплину,
проявляється тільки при фізичному навантаження; у спокої гемодинаміки і
функції органів не порушені, працездатність обмежена.
Друга стадія – виражена тривала недостатність кровоплину, порушення
гемодинаміки (застій у малому або великому колах кровоплину), порушення
функції органів і обміну речовин виражені у спокої, працездатність різко
обмежена. В перебігу даної стадії виділяють два періоди: А – порушення
гемодинаміки помірні. Порушується функція правого або лівого відділів
серця; Б – виражені порушення гемодинаміки у малому і великому колах
кровоплину. В патологічний процес втягуються усі відділи серця.
Третя стадія – кінцева, дистрофічна. Стійкі незворотні зміни структури
органів і тканин. Повна втрата працездатності.
Варіанти недостатності серця:
З систолічною дисфункцією лівого шлуночка (ФВ ЛШ 40% і менше)
Зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВ ЛШ більше 40%).
Функціональний клас СН (Нью-Йоркська Асоціація Серця, NYHA).
ФК І – хворі з захворюванням серця, у яких виконання звичних навантажень
не призводить до задишки, втоми і серцебиття. Толерантність до фізичного
навантаження нормальна. Максимальне використання кисню – більше 32
мл/кг. Чоловіки 150 кг м/хв, жінки 120 кг м/хв.
ФК II – хворі з помірним обмеженням фізичної активності. Задишка, втома,
серцебиття виникають при звичному фізичному навантаженні. Толерантність
до фізичного навантаження 75-100Вт. Максимальне поглинання кисню 14-21
мл/кг. До цього класу відносяться хворі з серцевою недостатністю І ст, ,
ІІА ст. – після адекватного підбору лікування.
ФК ІІІ – хворі з вираженим обмеженням фізичної активності. Задишка,
втома та серцебиття – при незначному фізичному навантаженні.
Толерантність до фізичного навантаження – 50Вт. Максимальне використання
кисню – 7-14 мл/кг. До цього класу відносять хворих з серцевою
недостатністю ІІА ст. до лікування або від проведеної терапії, хворі з
серцевою недостатністю ІІБ ст. після адекватного медикаментозного
лікування.
ФК ІV – хворі, у яких практично будь-який рівень фізичної активності
викликає зазначені вище суб’єктивні симптоми. Остання виникає, і в стані
спокою. Толерантність до фізичного навантаження 25 Вт. Максимальне
використання кисню – менше 7мл/кг. До цього класу відносяться хворі з
серцевою недостатністю ІІБ ст., без належного ефекту від лікування і
хворі з серцевою недостатністю ІІІ ст.
Зауваження до класифікації:
Стадія СН відображає етап клінічної еволоції даного синдрому, в той час
як ФК – це динамічна характеристика, яка може змінюватись під впливом
лікування.
Визначення варіантів СН є можливим лише за умови наявності відповідних
даних ЕхоКГ-дослідження. Слід зауважити, що рекомендаціями Українського
наукового товариства кардіологів за 2001 рік передбачено виділення
тільки двох варіантів СН – із систолічною дисфункцією лівого шлуночка
(ФВ 40%).
Функціональний клас пацієнта виставляється за клінічними критеріями та
при необхідності може бути об’єктивізованим даними інструментального
дослідження. Найбільш простішим методом об’єктивного визначення ФК є
тест 6-ти хвилинної ходи (див. розділ “Додатки”).
Таблиця 2.6.
Приклади формування діагнозу.
N
п/п Попередній або клінічний
(до лікування) Заключний
(після лікування)
1 ІХС: постінфарктний кардіосклероз, хронічна аневризма
передньо-перетинкової ділянки лівого шлуночка. СН ІІА ст., з систолічною
дисфункцією лівого шлуночка, III ФК. Такий же;
II ФК.
2 Дилатаційна кардіоміопатія, постійна форма фібриляції передсердь. СН
II Б ст., з систолічною дисфункцією лівого шлуночка, IV ФК. Такий же;
III ФК.
3 ІХС: стабільна стенокардія напруги, II ФК*, постінфарктний
кардіосклероз, СН І ст. Такий же
4 Гіпертонічна хвороба III стадії, гіпертензивне серце. СН II А ст., III
ФК. Такий же;
II ФК.
5 Гіпертрофічна кардіоміопатія, обструктивна форма, СН II А ст., зі
збереженою систолічною функцією лівого шлуночка, III ФК. Такий же;
II ФК.
Клінічна картина. Основними клінічними проявами СН є:
Задишка та кволість при фізичному навантаженні.
Ортопное.
Нічна пароксизмальна задишка.
Кашель.
Ніктурія, відчуття важкості у правому підребір’ї.
Розширення перкуторних меж серця.
Тахіпноє, тахікардія.
Двобічні вологі хрипи в нижніх відділах легень.
Набряки, асцит, гепатомегалія.
Лікування СН.
Лікування застійної серцевої недостатності має дві мети:
Поліпшення якості життя.
Подовження тривалості життя.
Основні заходи щодо лікування СН:
Заходи щодо зниження ризику нових ушкоджень серця (відмова від
тютюнопаління; зменшення маси тіла; контроль артеріальної гіпертензії,
гіперліпідемії та цукрового діабету; відмова від вживання алкоголю).
Заходи щодо стабілізації балансу рідини (обмеження вживання кухонної
солі (
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter