Реферат на тему:
Технологія виробництва високоякісного насіння сільськогосподарських
культур. Державний контроль у сільськогосподарському насінництві
Найбільш повна і швидка реалізація досягнень селекції можлива лише за
високого рівня організації насінництва, основні завдання якого зводяться
до прискореного розмноження насіння і підтримання генетичних ознак та
властивостей вирощуваних у виробництві сортів. За різними оцінками вклад
нових сортів у загальне підвищення рівня врожайності вирощуваних культур
сягає 30-40% з перспективою збільшення його до 60-80%.
Сорт — це створена шляхом селекції сукупність рослин тієї чи іншої
культури, яка має певні спадкові морфологічні, біологічні й господарські
ознаки та властивості. В процесі багаторічного виробничого використання
ці характеристики погіршуються внаслідок механічного та біологічного
засмічення, появи мутацій, ураження хворобами та ін. Тому виникає
необхідність проводити сортооновлення, тобто заміна насіння, яке
пересівається ряд років, на насіння високих репродукцій — еліту або
першу репродукцію цього ж сорту. Насінням високих репродукцій
проводиться і сортозаміна на виробничих посівах одного сорту іншим, з
більш високими господарсько-цінними ознаками та властивостями.
Своєчасність проведення в повному об’ємі сортопоновлення та сортозаміни
сприяють високоефективному веденню сільськогосподарського виробництва.
Загальні вимоги.
Виробництво насіння сільськогосподарських культур у достатній кількості
та з високими урожайними властивостями можливе лише за оптимальних умов
вирощування. В зв’язку з цим:
кращі для даної культури попередники слід відводити під насінницькі
посіви;
всі види робіт від підготовки ґрунту та сівби до збирання врожаю слід
виконувати своєчасно і якісно;
забезпечення поживними речовинами та засобами захисту рослин від хвороб,
шкідників, та бур’янів є обов’язковими.
Для того щоб уникнути засмічення насіння механічними включеннями, які
важко відокремлюються на очисних машинах, та насінням інших сортів
однієї культури, посіви бажано розміщувати в різних полях сівозміни.
Насінницькі посіви сортів перехреснозапильних культур також повинні мати
достатню просторову ізоляцію.
Видові та сортові прополки є обов’язковим агрозаходом для насінницьких
посівів (табл. 7.1). Від своєчасності та якості їх проведення значною
мірою залежить сортова чистота насіння, рівень його урожайних
властивостей, термін збереження сорту у виробництві.
Особливу увагу слід приділити технологічним заходам щодо збереження
насінницьких посівів і насіння від засмічення:
вдалий підбір попередника дозволяє уникнути засмічення посівів через
падалицю та бур’яни, насіння яких важко відокремлюється від насіння
культури;
уникати заїздів на відведені під насінницькі посіви поля агрегатів, які
працюють на збиранні врожаю чи сівбі на сусідніх полях;
при протруюванні насіння, його очистці та при збиранні врожаю
насінницьких посівів агрегати необхідно максимально очищувати від
попередньої культури чи сорту, а першу порцію (0,5-1,0т) зерна при
збиранні врожаю та очистці насіння (0,5-2,0 ц) використовувати на
товарні цілі;
збирання врожаю та очистку насіння найцінніших сортів та високих
репродукцій бажано проводити першими; при наявності в господарстві
кількох репродукцій одного сорту ці операції доцільно розпочинати з
більш високої, при цьому необхідність очистки агрегатів відпадає;
для очистки зернозбиральних комбайнів та насіннєочисних машин доцільно
використовувати культуру, насіння якої легко відділяється (для пшениці,
жита, ячменю вівса такою культурою є горох).
Враховуючи вищезазначене, необхідно планувати розміщення насіннєвої маси
на токах.
7.1. Норми просторової ізоляції (мінімальна відстань, м) для
насінницьких посівів
Збирання врожаю.
Урожай насінницьких посівів зернових культур збирають прямим
комбайнуванням та роздільним способом. Перше використовується при
рівномірному дозріванні зерна, низькорослих та відносно чистих посівах і
за нестабільних погодних умов (часті дощі в період збирання). В інших
випадках збирання врожаю проводиться роздільним способом. Пряме
комбайнування розпочинають при повній стиглості зерна і його вологості в
межах 16-18%, проса — при дозріванні зерна у верхній та середній частині
волоті; гороху і вики — при побурінні 70-75% бобиків. За несприятливих
погодних умов у період збирання врожаю обмолот вимушено проводять при
підвищеній вологості зерна (18-22%), передбачивши термінову очистку та
сушку насіннєвого матеріалу.
При збиранні врожаю необхідно контролювати ступінь травмування насіння,
який не повинен перевищувати 1%. Для цього обмолот слід проводити в
оптимальні строки на понижених швидкостях. Обороти барабана та зазори
молотильних агрегатів комбайна повинні бути відповідно відрегульовані.
Післязбиральний обробіток насіння.
Розміщення насіннєвої маси на току проводять згідно попередньо
складеного плану з розрахунку, щоб уникнути взаємного засмічення культур
та сортів. На бурт ставиться етикетка, де вказано культуру, сорт та
репродукцію.
Всі роботи із зберігання, сушки, очистки насіння, до його використання,
проводяться під технологічним контролем, що забезпечує відповідність
показників насіння вимогам Державного стандарту. Показники контролю
повинні заноситись у спеціальний журнал.
Вологість зерна визначають за допомогою вологомірів чи висушуванням по
мірі надходження насіннєвої маси на тік та в період зберігання, до
доведення насіння у відповідність з Держстандартом. Насіння, вологість
якого перевищує вказані вимоги, необхідно просушити (табл. 7.2, 7.3),
дотримуючись рекомендованого режиму сушки.
7.2. Режим сушки насіння в шахтних зерносушарках.
Якщо вологість насіння озимих культур не перевищує 16, а ярих — 15%,
можна приступати до вторинної очистки і доведення його до посівних
кондицій. В разі невисокої вологості навколишнього повітря ефективним
може бути активне вентилювання (без підігріву) насіннєвої маси в
сушарках чи буртах.
Очистка насіння проводиться на наявних у господарстві очисних агрегатах.
Останні регулюються з урахуванням даних лабораторного аналізу про якість
очищення та забезпечення максимального виходу повноцінного насіння. В
процесі очистки якість контролюється візуально і лабораторно.
Зберігання насіння.
Цей завершальний етап технологічного процесу повинен забезпечувати
збереження життєздатності й сили росту насіння, запобігати засміченню і
розповсюдженню хвороб та шкідників. Погіршення якості насіння під час
зберігання відбувається від самозігрівання, розвитку комах, кліщів,
мікроорганізмів тощо. Уникнути негативного впливу вказаних явищ можна за
правильної підготовки насіння, раціонального розміщення його у сховищах,
підтримання оптимального режиму зберігання.
7.З. Режим сушки в стаціонарних сушарках
До закладки на зберігання допускається насіння, доведене за показниками
вологості та наявності домішок до стандартного рівня. Розміщення партій
насіння проводять з урахуванням сортових та посівних якостей.
Репродуктивне насіння можна зберігати насипом. Висота насипу для
зернових і зернобобових культур не повинна перевищувати 2 м (при
активній вентиляції — до 3 м), олійних — їм. Засік не досипають на 15-20
см до стіни. Елітне та насіння вищих репродукцій слід затарювати в
мішки. Штабелюють на дерев’яних піддонах етикетками назовні. Відстань
мішків від підлоги повинна становити не менше 15 см, від стін сховища та
між штабелями — 70 см, технологічні проходи між партіями насіння — 1,5
м. Гранична кількість рядів мішків (у висоту) в штабелі при зберіганні у
холодний період року складає: для пшениці, жита, ячменю, вівса, гречки,
гороху, вики, кукурудзи — 8, проса — 6, ріпаку і сої — 5; льону довгунця
— 12, люцерни, конюшини, тимофіївки — 5.
Державний контроль у сільськогосподарському насінництві
У системі сільськогосподарського насінництва важливою ланкою є державний
контроль за дотриманням суб’єктами насінництва вимог законодавства
України та інших нормативних актів. Такий контроль у межах повноважень,
визначених законодавством України, здійснюють Українська державна
насіннєва інспекція, Державна насіннєва інспекція Автономної Республіки
Крим, обласні, районні, міські, міжрайонні державні насіннєві інспекції,
а також головні державні інспектори з насінництва — начальники інспекцій
та державні інспектори з насінництва — головні та провідні спеціалісти
інспекцій.
Відповідно до Закону України “Про насіння і садивний матеріал” (2002)
головні та рядові державні інспектори з насінництва, здійснюючи контроль
за дотриманням вимог цього Закону та інших нормативних актів
насінництва, мають право: контролювати дотримання суб’єктами насінництва
незалежно від форм власності методичних і технологічних вимог; давати
обов’язкові для виконання суб’єктами насінництва вказівки щодо усунення
порушень у порядку ведення насінництва та визначати термін усунення
виявлених порушень; безперешкодного доступу в будь-яке місце
вирощування, обробки та зберігання насіння; знайомитися з документацією
з насінництва, відкривати будь-яку упаковку насіння для відбирання
контрольних проб; накладати на винних осіб адміністративні стягнення за
порушення вимог Закону “Про насіння…” та інших нормативних актів
насінництва; призупиняти або забороняти реалізацію будь-якого насіння,
якщо під час перевірки виявлено невідповідність показників його якості
нормативним документам; порушувати клопотання про позбавлення права на
виробництво та реалізацію насіння у разі систематичного порушення Закону
“Про насіння…”, інших нормативних актів чи документів у насінництві;
виконувати інші дії, встановлені спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади з питань аграрної політики.
Цим же Законом визначено обов’язки виробників насіння. Зокрема: укладати
ліцензійні договори на використання сортів рослин з їх власниками
відповідно до Закону України “Про охорону прав на сорти рослин” (2002);
вирощувати насіння в обсягах, визначених договорами; створювати страхові
насіннєві фонди у необхідних обсягах; дотримуватись технологічних і
методичних вимог насінництва щодо збереження сортової чистоти,
біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння;
гарантувати відповідність насіння, що підлягає реалізації, сортовій
чистоті й посівним якостям, зазначеним у сертифікаті на насіння;
своєчасно здавати проби насіння для контролю якості до лабораторій
Української державної насіннєвої інспекції; зберігати дублікати проб
насіння протягом терміну дії документа, який засвідчує якість насіння;
вести по кожному сорту насінницьку документацію за встановленими формами
і зберігати її протягом трьох років; додержуватись встановленого порядку
маркування і затарювання насіння, що підлягає реалізації; відшкодовувати
матеріальні збитки споживачу за реалізацію йому некондиційного насіння.
Посадові особи суб’єктів насінництва усіх форм власності, реалізатори
насіння у період проведення контрольних заходів зобов’язані сприяти
інспекторам у виконанні їхніх функцій. Виробники насіння
сільськогосподарських рослин мають й інші обов’язки, передбачені Законом
України “Про насіння…” та нормативними актами насінництва.
Література:
Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.
Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
