Реферат на тему:
Роль мистецтва у формуванні культурологічного підходу до виховання
учнівської молоді психолого-педагогічний аспект
Мистецтво і мораль мають єдину мету — удосконалення особистості.
За своєю природою сутність мистецтва глибоко гуманістична так як у
центрі його інтересів завжди стоїть людина. Потреба у самопізнанні та
самовизначенні характеризує ставлення молодої людини до зовнішньої
дійсності: у навколишньому середовищі вона неодмінно шукає матеріал для
побудови свого світогляду. Одним з таких матеріалів і є мистецтво – одна
з форм пізнання дійсності, яка забезпечує різнобічний і добродійний
вплив на свідомість людини, тобто виступає як джерело пізнання,
духовного збагачення і формування її світогляду.
Безумовно, такий складний процес потребує пошуків оптимальних
методів і форм роботи у залученні школярів до цінностей світової
художньої культури. Тому справедливо звучить критика, що робота в школі
у напрямку художнього виховання засобами мистецтва спирається скоріше на
інформаційний аналіз творів, який не дає повноцінного сприйняття
мистецтва і не сприяє розвитку духовно-моральної сфери молодої людини.
Відомо, що один і той же художній твір не може створювати однакову
художню свідомість і не стає умовою появи абсолютно ідентичних почуттів,
сприймань, смаків, відношень. Залежність полягає насамперед в
особливості життєвого досвіду, моральних переконань, рівня естетичного
смаку і потреб, нарешті, від особистісних якостей самої людини. Тому,
умовою удосконалення виховного процесу засобами світової художньої
культури, з метою формування морально-естетичних якостей особистості є
наявність знань про рівень естетичноі підготовленості учнів певного
віку. “Кожен педагог, – вважав В.О.Сухомлинський, – повинен глибоко
знати … індивідуальність кожного учня, джерело його розумового,
морального і емоційного розвитку [8]. Виходячи із потреб нашого
дослідження, об’єктом вивчення було визначено процесс естетичного
вихованя школярів юнацького віку, в якому предмет дослідження –
формування морально-естетичних якостей особистості засобами світової
художньої культури .
Згідно з висновками філософів, результатом активної духовної
діяльності суб’єкта. художнє сприйняття виступає як процес відображення
творів мистецтва Особливість такої діяльності і полягає у формуванні
естетичних емоцій та смаку і тому потребує напруженої духовної праці та
співтворчості.
Під час педагогічного дослідження (грудень 2004 – лютий 2005 року)
в м. Суходільську, аналізуючи программу з курсу світової художньої
культури як цілісну систему художньо-естетичного виховання учнівської
молоді, на основі розроблених тестових завдань для учнів 10 – 11 класів
загальноосвітньої школи № 14 ми прийшли до висновку, що Впровадження
цього предмету дозволяє учням створювати умови для опанування світом
художніх цінностей різних епох і напрямків, збудити і розвинути власні
естетичні почуття і переживання.
Аналіз наукової літератури з питань виховних можливостей мистецтва
у загальному розвитку учнів виявив наявність протилежних точок зору.
Одні підкреслюють важливість залучення різних видів мистецтва до
шкільної практики, особливо в старших класах, де прогалиною в навчанні є
відсутність художньо-естетичних дисциплін. Інші вважають, що
розвиненість у сприйнятті, навіть одного з мистецтв, впливатиме на
якість уподобань до інших.
Так, мистецтвознавець Б.В.Алєксєєва аргументує свою точку зору
тим, що заняття одним видом мистецтва – музикою, живописом, театром тощо
– закладають достатній підмурок для всього подальшого естетичного
розвитку особистості. “Складно, чи, навіть, неможливо володіти всіма
мистецтвами рівномірно. І навіть не потрібно, адже їхні шляхи ведуть до
одного світу цінностей. До того ж людина з розвиненим художнім
сприйняттям все одно звертається до суміжних мистецтв за власним
бажанням” [10, с. 145].
Однак, слід підкреслити, що кожен вид мистецтва впливає на
особистість по-різному; по-різному сприяє розвитку її різноманітних
здібностей і викликає різний рівень художнього сприйняття навколишнього
світу.
Для активізації процесу морально-естетичного пізнання мистецтва
достатньо двох елементарних умов: потреби і ситуації її задоволення [4,
с.23]. Така установка надає йому спрямований характер, що має важливе
значення для формування морально-естетичних якостей., оскільки процес
морально-естетичного пізнання мистецтва вбирає емоційно-чуттєву сферу,
оцінювальну діяльність, усвідомлення ідеалу тощо.
Так, на виключні виховні можливості мистецтва, його специфічні
якості постійно звертає увагу в своїх працях художник і педагог
Б. М. Неменський: “Ніщо, крім мистецтва, не здатне відтворити чуттєвий
досвід багатьох поколінь. Твір мистецтва може передати приниження раба
чи біль старої самотності і залишитися при цьому молодою людиною
теперішнього часу. Тому саме такий вплив мистецтва формує душу, збагачує
людський особистий досвід велетенським досвідом людства.” [6].
Оскільки чуттєва сфера є основою художнього сприйняття, виникає
необхідність її розвитку. Б. М. Теплов вважав, що “художнє виховання
завжди включає в себе виховання здібності сприйняття”, причому,
“художньо повноцінне сприйняття мистецтва – це “вміння”, якому треба
вчитися” [12, с.98]. Але спроможнісь до сприйняття мистецтва і пізнання
його не дається людині від природи, вона формується і розвивається у
процесі тривалого системного виховання. Так, Л. С. Виготський
підкреслював, що для сприйняття мистецтва необхідно “творчо подолати
своє особисте почуття, знайти його катарсис, і лише тоді дія мистецтва
проявиться повністю” [1, с.237-238].
Спираючись на методологічні основи теорії Л.С.Виготського, сучасні
педагоги і психологи поглиблюють і поширюють дослідження проблеми
художнього сприйняття.
Так, у конкретно-історичному і соціальному аспектах рекомендує
розглядати означену проблему Б.С.Мейлах, звертаючи увагу саме на його
історичну рухливість [4]. В свою чергу, О. О. Мелік-Пашаєв [5] вважає,
що художнє сприйняття – це здатність осягнути твір мистецтва як зоровий
образ неповторного ідейно-емоційного змісту. На думку Б. П. Юсова
«сприйняття і аналіз художніх творів об’єднує здатність до
співпереживання, тобто до емоційної чуйності; наявність певного об’єму
знань і уявлень про мистецтво; здатність розуміти форму художніх творів;
переносити оцінки і художні судження на сприйняття явищ дійсності та
інших видів мистецтва»[10].
Таким чином, аналіз наукової літератури відносно проблем
художнього сприйняття на рівні філософських та психолого-педагогічних
досліджень дає загальне уявлення про даний процес, як здатність
особистості до сприйняття творів мистецтва, що в свою чергу потребує від
людини вміння включати до процессу опанування художніх творів
емоційно-чуттєву сферу, власний духовний та інтелектуальний потенціал,
усвідомлювати умовність та життєподібність мистецтва. При цьому, слід
підкреслити ще одну особливість процесу художнього сприйняття, а саме, —
наявність індивідуального характеру сприйняття.
В багатьох психолого-педагогічних дослідженнях ( Бутенко В.Г, В.А
Верба, Л.С. Выготського, Н.В Гончаренко, Кагана М.С., Корнійчука О.Е.,
Л. Т. Левчук, В.Н. Липського,Б.Т. Лихачева, А..А. Мелик-Пашаєва,
О. І. Фортовій, С. В. Шинкаренка, Юсова Б.М. та ін.) відзначено, що шлях
розвитку кожної особистості своєрідний, хоча й існують загальні для тієї
чи іншої вікової групи ознаки. Старший шкільний вік – це період
інтенсивного фізичного і морального розвитку, соціального визначення,
включення людини до активного життя держави
Аналізуючи результати нашого наукового дослідження в процесі
естетичного виховання на прикладах творів мистецтва ми зазначили, що у
самосвідомості учня реалізується уява, яку він складає про себе як про
індивідуальну цілісність, відмінну від інших: виникає бажання бачити
себе кращим, сучаснішим. Так, за спостереженнями С.В.Бондаревської [10],
старшокласники прагнуть утвердити свою внутрішню незалежність,
підкреслити свою самостійність у прийнятті життєво важливих рішень і
здатні до самовиховання та самоосвіти.. В процесі знайомства з різними
видами мистецтва у них створюються сприятливі внутрішні та зовнішні
передумови для формування наукового світогляду, пізнавальних
можливостей, інтелекту, виявлення творчості у різних галузях науки,
мистецтва, громадської діяльності тощо.
Треба зазначити, що опанування учнями художніх творів різних видів
мистецтва дозволяє змінити характер художньо-педагогічного спілкування,
спрямовуючи його на докладне відображення своєї національної художньої
культури в контексті культурологічних явищ світу, у розвитку творчого
потенціалу учнівськоі молоді на основі художньої діяльності, враховуючи
досягнення передового педагогічного досвіду в галузі художньо-естетичної
освіти: ”…художню культуру необхідно розглядати як сукупність духовних
цінностей, створених людством…, слід розкривати гуманістичне, об’єктивно
людяне ставлення до культури, її значущість і цінність не лише з позицій
творців, а й споживачів” [11, с.58]. В свою чергу І.С.Кон підкреслює, що
“… найцінніші надбання ранньої юності – відкриття свого внутрішнього
світу, який означає для юнацтва справжню коперникову революцію” [2, с.
56].
Таким чином, узгодженість чуттєвої та інтелектуальної сторін у
сприйнятті старшокласниками художніх творів різних видів мистецтва
сприяє осягненню їх морально-естетичної цінності. “Зрозуміти художній
твір, – відмічає Б.М.Теплов, – це, перш за все, відчути, емоційно
пережити його і вже на цьому грунті подумати над ним” [9, с.99].
І дійсно, аналіз теоретичних передумов, результатів нашого
наукового дослідження з точки зору підвищення ефективності знань з
мистецтва, а також впровадження в навчально-виховний процес дисципліни
„Світова художня культура” показали, що сприйняття різних видів
мистецтва сприяє розвитку уваги старшокласників, смисловій пам’яті,
зростанню її об’єму, розвитку теоретичного та аналітичного мислення, що
стосується аналізу художніх образів і творів взагалі. В учнів більш
яскраво намічаються здібності абстрагувати поняття від дійсності, робити
предметом аналізу власну думку, знаходити і ставити проблеми, тобто,
виробляти нестандартний підхід до вже відомих питань, розвиваючи при
цьому здібність включати власні проблеми до спільних, а інтегративний
підхід на основі формування синтетичних образів під час сприймання
художніх творів дає можливість у виховному процесі зробити установку на
духовний, моральний підтекст через чуттєві художні образи як частини
цілого. Такий підхід принесе у кожну діяльність творче начало і допоможе
сформувати чуттєве ставлення до світу як основи духовно-морального
сенсу.
Література:
1. Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1986. –
573с.
2. Кон И.С. психология старшеклассника. – М., 1980. – 191с.
3. Мейлах Б.С. Процесс творчества и художественное восприятие. –
М., 1985. – 318с.
4. Мелик-Пашаев А.А. Педагогика искусства и творческие способности.
– М., 1981. – 96с.
5. Неменский Б.М. Мудрость красоты. – М., 1984.
6.Нравственное содержание искусства и современный идеологический
процесс / под рук. Левчук Л.Т. – К., 1990.
7. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину // Вибр. твори:
В 5т. – К.:Рад. школа, 1976. – Т.2. – 473с.
8. Теплов Б.М. Избранные труды: В 2т. – М., 1985
9 Фрмирование личности в переходный период от подросткового к
юношескому возрасту. – М., 1987. – 181с.
10. Щолокова О.П. Художньо-естетичне виховання школярів засобами
світової художньої культури: – К., УДПУ, 1993.
11.Эстетическое воспитание молодежи средствами искусства / под ред.
Бутенко В.Г. – М., 1991. – 242с.
12. Юсов Б.М. Проблема художественного воспитания и развития школьников.
– М., 1984. – 158с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
