Реферат на тему:
Деякі прагма-семантичні особливості англомовних науково-технічних
текстів
1. Ця робота присвячена розгляду деяких
прагма-
семантичних текстів. Текст і дискурс є
інтегративними
поняттями сучасної лінгвістики. Ми розуміємо текст як «деяка
підпорядкована кількість речень, які поєднані між
собою
певними типами лексичного, граматичного, логічного зв’язку,
які здатні надавати певну інформацію» [11:11]. Дискурс, в
цьому сенсі, – це «текст у сукупності з екстралінгвістичними,
прагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими
факторами» [3:137; 14:213-214].
2. Текст і дискурс є об’єктом дослідження
сучасної
лінгвістики з різних точок зору. В цій роботі буде зроблена
спроба розглянути саме науково-технічні тексти та їх прагма-
семантичні особливості. В цьому і полягає актуальність цієї
роботи.
3. Розгляд цього питання зростає в тому плані, що сучасне
комунікативне спілкування передбачає мовну диференціацію. Як
відомо, мова виникла з необхідності спілкування людей і набула
свого подальшого розвитку з необхідності передачі знать з
покоління у покоління. Сталий розвиток суспільства спричинив
розподіл на сфери використання мови, що призвело до мовної
диференціації, до виділення тих чи інших функціональних
стилів.
4. Під функціональним стилем ми розуміємо «суспільне
усвідомлену і функціонально зумовлену внутрішньо об’єднану
сукупність прийомів уживання у сфері тієї чи
іншої
загальнонародної, загальнонаціональної мови, яка співвідносна
з іншими такими же способами вираження, що служать для
інших цілей, виконують інші функції в мовній суспільній
практиці даного народу» [8:5-6].
5. Існує декілька класифікаційних систем мовних
стилів
[8:6-18; 6:241-295; 9:167-179]. В цій роботі ми
будуємо
спиратися на класифікацію О.М. Мороховського [7:244-245], в
який науково-технічні тексти належать до
науково-
професійного стилю.
6. Науково-технічні тексти є результатом, є продуктом
спілкування автора науково-технічної роботи та читача цієї
роботи. Це спілкування є опосередкованим, безконтактним
комунікативним спілкуванням, де автор науково-технічної
роботи виконує роль адресанта комунікації, а читач – роль
адресата комунікації. Текст, в цьому плані, є «свого
роду,
ареною, де зустрічаються, сходяться мислення автору та
мислення реципієнта, де розгортається справжня драма
розуміння текста, яка включає в себе протиборство і згоду,
непорозуміння і осяяння, відкриття нових світів
і
переусвідомлення» [4:78].
7. Текст, як відомо, є відбитком реально існуючого дискурсу
[2:3]. Дискурс ведуть особистості, які задають тон спілкуванню
[10:15]. Ми вважаємо, що науково-технічні тексти відбивають
реально існуючий дискурс науково-технічного спілкування,
який існує у вигляді вербальних знаків (у формі текстів) разом з
тими екстралінгвістичними умовами, в яких відбувається це
спілкування, ця комунікація.
8. Науково-технічні тексти як відбиток реально існуючого
дискурсу мають певне прагматичне признання. На нашу думку,
науково-технічні тексти – це інформативні тексти,
які
призначені падати інформацію адресату з метою змінити його
світобачення, зміни його світосприйняття. Досягненню цієї мети
автор підпорядковує певну стратегічну і тактичну програму.
9. Процес зміни світобачення людини є досить складним
процесом. Людині треба надати досить значні факти, значні
аргументи, щоб змінити її застарілу картину світосприйняття на
нову. Адресанту (автору) потрібно вжити досить вагомих
аргументів, щоб вплинути на ‘ адресата. Саме тому науково-
технічний дискурс є не тільки інформативним за своєю суттю,
але й аргументивним. Інформативність і аргументованість
науково-технічних текстів є обов’язковою рисою цих текстів.
Як зазначає Бєлова [1:103], «аргументація – це комунікативна
діяльність суб’єкта в поєднанні трьох складових: вербального,
невербального та екстралінгвістичного, метою яких
є
переконання адресанта шляхом обґрунтування своєї позиції».
10. Викладання аргументів в науково-технічних текстах
відбувається за особливою тактикою. Автору, який створює
певну систему аргументів, слід пам’ятати декілька речей.
По-перше, «ні один аргумент не має значення поза контекстом … і в
кінцевому рахунку, ні один аргумент не починається з нічого» [13:92].
Іншими словами, аргументи контекстозалежні. Одні й ті самі аргументи,
розміщені в різних контекстах можуть мати різний ступінь сприйняття
адресатом, і, як наслідок, аргументація може мати різний ефект
досягнення.
11. По-друге, аргумент – явище часу, тобто «те, що було
доказом вчора, наступного дня внаслідок нових отриманих
знань може не бути аргументом» [12:232]. Саме тому «вибір і цінність
аргумента в кожній конкретній ситуації визначається надрізком часу»
[1:25].
12. В-трете, аргумент «повинен бути бездоганним
за
формою, тобто геометричне правильним» [18:43]. «Аргумент,
кінцевий висновок, до якого приходить аргументатор, повинен
відповідати цілі, яка була поставлена під час аргументації, та
мати конкретну, чітку форму, як чітку і запам’ятовуючу фразу,
яка подібна до м’яча, кругла та тверда, яку б адресат міг би
взяти з собою» [1:27]. Іншими словами, успіх викладення
аргументів залежить від форми їх презентації, яка цілком
залежить від адресата, якому ця аргументація спрямована.
13. В-четверте, аргументація науково-технічних
текстів
повинна бути раціональною. Традиційно, «раціональність
асоціюється з використанням розуму у відповідності з чітко
встановленим набором правил /процедур» [15:108-109]. «В
комунікації раціональність пов’язують перше всього з
проблемами моделювання процесу комунікації. В комунікації
вона бачиться як деякий інваріант, сукупність
певних
принципів, які забезпечують максимальне розуміння людей»
[1:30]. Разом з А.Д. Бєловою [1:31-32] ми вважаємо, що
раціональність має значення «дозованого, квантового надання
інформації реципієнту». Аргументація в цьому сенсі повинна
бути раціональною за об’ємом, тому що засвоєння матеріалу
прямо пропорційне його об’єму. Більше того, ми згідні з
Бєловою [1:31-32] в тому, що іноді автору рекомендовано
розпочинати аргументацію з більш «приємних» аргументів або ж
закінчувати ними свою аргументацію, але ж досвітньому
аргументатору послідовність аргументів не має значення.
14. В-п’яте, аргументація повинна бути логічною за своїм
викладанням. Це означає, що надана інформація повинна мати певну логіку
викладання: від простого до складного, від менш значущого до більш
значущого з безпосереднім зв’язком усіх його частин. Логічність
викладання аргументів в науково-технічних текстах досягається шляхом
виконання трьох процедур: а) висування положення; б)його обґрунтування
шляхом наведення доказів та доводів; в) наведення висновків. Іноді
аргументації передує або ж опис, або ж пояснення, або ж розповідь.
15. В-шосте, «основу певної аргументованої ситуації
складають потреби, інтереси і особисті цінності»
[1:36].
Цінності можуть бути різними, навіть національно залежними
[1:35], що знайшло відбуття у концепції «громади»
для
вітчизняної культури та концепції індивідуалізму
для
американської та англійської культури. Це, в свою чергу,
знайшло відображення в науково-технічних текстах. Так,
вітчизняні науково-технічні тексти більш МИ-орієнтовані, що
має на межі показати кінцевий результат дослідження, в той час
як англомовні тексти більш І-орієнтовані, що має на меті
показати індивідуальні здобутки, досягнення автора.
16. В-сьоме, аргументи йдуть поруч з контраргументами. Це
є нормою. Але ж треба пам’ятати, що «заперечення повинні
бути швидкоплинними, в іншому випадку контраргументи
можуть стати більш вагомими, ніж аргументи і, навіть, їх
затьмарити, тобто точка зору «проти» ніколи не повинна бути
розгорнута так повно, як і точка зору «за» » [16:189].
17. Поряд з національністю в аргументації присутній
елемент ірраціональності. Ірраціональність є категорією, яка
протилежна раціональності. Якщо раціональність пов’язують з
розумом, то ірраціональність пов’язують з почуттями, з
емоціями. Тексти науково-технічного профілю є сутто
раціональними текстами за своїм призначенням. Апелювання до
ірраціонального є неприпустимим у цих типах текстів. Саме тому
науково-технічні тексти позбавленні емоційної, стилістично забарвленої
лексики.
18. Аргументацію пов’язують з конфліктністю. Сьогодні
«конфлікт є розвиваючою інструкцією» [1:62]. «Конфлікт – це
не тільки протиріччя в різних формах його існування, але й
спосіб вирішення цих протиріч, які не підлягають вирішенню
іншим шляхом /логічним »[1:62]. Існування інших точок зору,
протиріч сприймається суспільством, як зазначає
Рейке
[17:226], досить природно. Щодо науково-технічного дискурсу,
ми пов’язуємо поняття конфлікту з протиріччям існування
застарілої системи світосприйняття у адресата і нової,
запропонованої автором. Вирішення цієї конфліктної ситуації
можливе завдяки успішній аргументації. Бо саме «парадокс
аргументації полягає в тому, що в ній існує і розбіжності і
згода» [1:63].
19. Науково-технічні тексти є продуктом взаємодії автора
(адресанту) тексту та читача (адресата). Як відбиток реально
існуючого дискурсу, реально існуючої комунікації, вони
повинні відображати взаємовідношення між адресантом і
адресатом. Успішні взаємовідношення між адресатом і адресантом можливі
за умов, відомих як максими Грейса:
– максима переконливості: говори переконливо, не перевантажуй деталями;
– максима такту: висловлювався чітко, не вважай інших дурніших за себе;
– максима раціональності: пояснюй усе логічно;
– максима істини: висувай гіпотези з подальшими поясненнями, не висувай
неверіфікованих суджень.
Ці максими спрацьовують у будь-якому дискурсі, не
виключенням є і науково-технічний дискурс.
20. Структура науково-технічних текстів
прагматичне
змодельована, тобто підпорядкована прагматичним цілям
переконання адресата з метою зміну його світогляду. Як відомо,
науково-технічні тексти належать до текстів, які мають жорстко
модельовану структуру [7:202], яка складається
з
інтродуктивного блоку, головного комунікативного блоку, та
підсумкового комунікативного блоку. Кожен з цих блоків має
певне комунікативне призначення.
21. Інтродуктивний комунікативний блок (відомий
як
«Рrеfасе», «Іntroduction») призначений надати адресату ті
фонові знання, які йому потрібні для сприйняття
нової
інформації. В цьому блоці, як відомо, автори висловлюють
постановку питання, тему, об’єкт та завдання дослідження та
зв’язок з іншими суміжними проблемами. Саме в цьому
інформативному блоці автори використовують такі мовленнєві
форми як опис, пояснення, розповідь.
22. Головний комунікативний блок призначений надати
адресату суттєву інформацію, яка повинна вплинути як на
адресата з метою виконання ним певної дії. Щодо науково-
технічних текстів головний комунікативний блок признаний
аргументовано змінити уявлення адресату. Саме цей блок
містить викладання певної системи аргументів у вигляді доводів
та доказів, які повинні змінити світобачення адресату. В цьому
блоці, іноді, аргументації передує викладання історії питання за
хронологічним або ж за тематичним принципом.
23. Підсумковий комунікативний блок, відомий як
«Conclusions», містить головні положення роботи, дослідження,
які є результатом успішної аргументації. Цей блок повинен
також мати накреслення шляхів подальшого практичного ви користування
результатів роботи та подальші шляхи наукових досліджень.
24. Сучасні тенденції в лінгвістиці роблять необхідним
розгляд науково-технічних текстів з точки зору
тендерної
політики. Розподіл на «жіноче» та «чоловіче» знайшло своє
відображення у процесі комунікації. Чоловічий тип комунікації
– це «менш гнучка, але ж більш динамічним та
менш
орієнтована на співрозмовника комунікація». «Жіночий тип
комунікації – це більш орієнтована на співрозмовника, на діалог
комунікація» [5:122]. На наш погляд, науково-технічні тексти
більш схиляються до чоловічого типу комунікації. Але ж
чоловіче і жіноче знаходяться у певній
діалектичній
протилежності, але яка передбачає зміщення
вектору
комунікації в той чи інший бік. Саме тому науково-технічні
тексти повинні бути як досить логічно аргументуванні, так і
досить тактовно викладені.
25. З точки зору авторитарності, науково-технічний дискурс
не є авторитарним. Процес зміни світогляду
адресату
передбачає наявність симетричних відносин. Але науково-
технічні тексти як відбиток науково-технічного дискурсу
містять елементи авторитетності, яка полягає в посиланні та
цитуванні авторитетних джерел інформації.
26. Таким чином, науково-технічні тексти, як відбиток
реально існуючого дискурсу, мають певні прагма-семантичні
особливості. Головне призначення цих текстів – спричинити
аргументовану зміну світогляду адресату, що є досить складним
процесом, який потребує певної стратегії і тактики здійснення.
Література:
1.Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации //Дис. док. фил.н
-К., 1998. -443с.
2.3ернецкий П.В. Речевое общение в английском языке. – К: Лыбидь, 1992.
– 143с.
З. Лінгвистический словарь. – М., 1990. Маслова В. А.
4.Маслова В.А. Психололингвистические аспекты восприятия подтекста
//Текст в речевой деятельности. – М., 1988. – С. 78-83.
5.Маслова В.А. Лингвокультурология: Учеб. Пособ. Для студ. высш. учеб,
завед. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 208с.
б.Мацько Л.У. Стилістика української мови: Підручник. – К.: Вища шк..,
2003.-462с.
7.Мороховский А.К. и др. Стилистика английского языка: Учебник. – К.:
Выща шк., 1991. – 272с.
8.Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – 3-є
вид., перероб. і доповн. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2000. –
248с.
9.Скребнев Ю.М. Основа стилістики английского язика: Ученик для ин-в
ИНОСТ.ЯЗ. 2-е изд., испр. – М.: 000 «Издательство ACT»: 000 «Издательсво
Астрель», 2000.-224с.
10.Сусов И.П. Личность как субъект языкового общения //Личностные
аспекты языкового общения: Сб. науч. тр./ Калининск гос. ун-т. – К,
1989. – С. 9-16.
11. Тураева 3. Лингвистика текста. – М.: Просвещение, 1986. – 126с.
12.Cooper, Thomas W. Methodical Challenges: Comparisson of Codes and
Countries // Communication Ethics and Global Change. – Communication,
1989. -Pp.227-241/
13.Hare R.M. Freedom and Reason. – Clarendon, 1990. – 278 p.
14.Hoey M. Patterns of dexis in Text. – Oxford: Oxford Univ. Press,
1991. -276 p.
15.Me. Kerrow, Ray E. Rationality and Reasonabness in a Theory of
Argument // Advances in Argumentation Theory and Research. – Pp.
105-122.
16.Meiland, Jack W. Argument as Inquiry and Argument as Persuasion //
Argumentation, 1989. – 3 – Pp. 185-196.
17-Reike, Richard D. Argumentation in the Legal Process // Advances in
Argumentation Theory and Research. – 1982. – Pp. 363-378.
18.Toulmin, Stephen Edelston. The Uses of Arguments. – Cambridge
University Press, 1958. -Pp. 10-145.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter