.

Податкова реформа 1921р. в Українському селі: причини та механізм запровадження (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
265 1338
Скачать документ

Реферат на тему:

Податкова реформа 1921р. в Українському селі: причини та механізм
запровадження

Наприкінці 1920р. економіка України знаходилась в стані глибокої кризи.
Цьому декілька причин. Основними з них були: по-перше, Перша світова та
Громадянська війни які призвели до значного ослаблення українського
села. Якщо абсолютна кількість сільського населення з 1913 по 1920 рік
майже не змінилась, то якісний склад зазнав значних змін. Відсоток
працездатного населення у зв’язку з мобілізаціями та бойовими діями
1914-1920р.р. зменшився з 45% у 1913р. до 36% у 1920р., кількість
робочих рук скоротилась на 20%.[1] А площа орних земель скоротилась з
1913 по 1916р. на 7%, а з 1916 по 1920р. на 20,3%, чистий збір
сільськогосподарської продукції (в перерахунку на кормові хліба)
скоротився майже в 2 рази[2].

Іншою причиною кризи сільського господарства стала «Політика воєнного
комунізму» яка ґрунтувалась на засадах згортання ринку, насильницького
вилучення продовольства (продрозкладки), примусового впровадження
колгоспів, заборони торгівлі, приватної власності, централізації
економіки. Непродумана економічна політика все дальше розорювала селян,
так звана податкова політика, а фактично примусове вилучення надлишків.
зумовлювала невдоволення селян й економічну та політичну кризу.

Все це виявило об’єктивну необхідність перегляду існуючої економічної
політики, відхилення від Марксистської доктрини, відновлення
товарно-грошових відносин та економічних стимулів до виробництва. Тобто
фактично необхідно було відновити ринковий спосіб виробництва. За таких
обставин влада знаходить для себе оптимальне рішення: спрямовує
відроджений капіталізм у русло державного капіталізму, тим самим
утримуючи владу в своїх руках. З цього приводу В.І.Ленін писав: «Усе
питання – як теоретичне, так і практичне полягає в тому, щоб знайти
вірні способи того, як саме слід спрямовувати неминучий розвиток
капіталізму у річище державного капіталізму, якими умовами обставити це,
як забезпечити перетворення в недалекому майбутньому державного
капіталізму у соціалізм»[3] Аргументуючи необхідність переходу до НЕПу
В.І. Ленін наголошував, що лише в країнах розвинутого капіталізму
можливий перехід до соціалізму. Росія та Україна до таких країн не
належали і тому остаточний успіх соціалістичної революції в ній міг бути
лише за 2-х умов: 1) підтримки її соціалістичною революцією в одній або
декількох країнах; 2) укладення угоди між пролетаріатом та більшістю
селянства, яке складало домінуючу частину населення України а після
введення «Політики воєнного комунізму» до робітничого класу ставилось
негативно.[4]

Кардинальні зміни економічної політики більшовиків в українському селі
розпочались з перегляду податкової системи на Х з’їзді РКП(б) де 13
березня 1921р. було прийняте рішення про заміну продрозверстки
натуральним податком. «Розверстка як метод державних заготівель
продовольства, сировини та фуражу замінюється натуральним податком»[5]
16 березня цього ж року Президія ВОВК на своєму засіданні прийняла
постанову про заміну продрозверстки продподатком. Спеціальній комісії до
20 березня доручалось розробити основні положення відповідного закону.
21 березня 1921р. закон було затверджено Президією ВОВК.

Цей закон викладав основні засади побудови податкової системи в умовах
НЕПу. По-перше, проголошувалось, що обсяг податку зменшується в
порівнянні з оподаткуванням по продрозкладці; по-друге, податок мав
стягуватись у формі відсоткового або частинного відрахування вироблених
у господарстві продуктів. Розмір податку пропонувалося розраховувати
виходячи з обліку запашних земель, врожаю, худоби, чисельності сім’ї.
По-третє, підкреслювалась прогресивність оподаткування та вводилась
система пільг яка мала стимулювати розширення виробництва. По-четверте,
скасовувалась кругова відповідальність за сплату податку. Дозволявся
обмін в межах місцевого господарського обігу як через кооперативні
товариства, так і на ринках та базарах.[6] Також до загальної постанови
додавалась низка конкретних законів якими вводився натуральний податок
на окремі сільгосппродукти: хліб та зерновий фураж, картоплю, льон,
м’ясо та ін. Селяни які виконали продрозкладку з урожаю 1920р. могли
вільно розпоряджатись залишками.

частині валового збору всього врожаю. Кожне господарство
зобов’язувалось в установлені терміни визначити заявкою – декларацією
кількість свого посіву, збору і т.д. Після перевірки складались окладні
листи, які вивішувались для загального огляду і взаємного контролю.
Після цього місцеві податкові органи вилучали податок в розмірах,
встановлених відповідно до декларації.

Та на практиці виявилось, що ця процедура занадто складна та ненадійна.
Тому було запропоновано другий метод. Пропонувалось виходити з
частинного розрахунку продукції для розрахування лише загальних
підсумків податку по всій країні. Потім розписавши ці підсумки на
десятини землі, кількість худоби і т.д. надрукувати ці ставки податку.
Цей підхід передбачав урахування різноманітних господарських умов,
коливання врожайності та ін. Через це по десятинні ставки податку для
кожного року та губернії мали бути різними.

Позитивна сторона цього методу полягала в тому, що ліквідовувався
суб’єктивізм декларацій платників і спрощувалась техніка вилучення.
Недоліками було те, що система не гарантувала рівномірного
оподаткування. Також невирішеним залишалось питання яка площа мала
оподатковуватись: посівна, запашна чи вся зручна для обробітку
враховуючи угіддя.

Тому було обрано третій метод. Обкладанню податком підлягала лише
посівна площа, але не фактична а та яка мала бути засіяною в кожному
селянському господарстві відповідно до наперед визначеного державою
плану посіву. Тим самим досягалось підвищення обов’язкових планів
засіву. Тобто така система була тісно пов’язана із загальнодержавним
планом засівів. Користуючись даними про середню врожайність різних
культур по районах ще з осені вираховувався валовий збір врожаю на
майбутній рік, а також процентна ставка податку. В інтересах
рівномірного обкладання процентна ставка податку не друкувалась до того
часу доки не визначався остаточно майбутній врожай, та не вносились
відповідні корективи. Загальна ставка податку не підлягала зміні. Коли
врожайність очікувалась вище середньої то середні десятинні норми
зменшувались, а коли врожай очікувавсь нижче середнього рівня – вони
підвищувались.

Однак навіть така гнучка система не гарантувала повної рівномірності
обкладання і не страхувала від податкових недоборів, особливо в
неврожайні роки. В зв’язку з цим передбачалось створити резервні фонди,
які мали покривати недобори. Ці фонди мали виникати за рахунок
підвищення ставок податку в урожайні роки та в урожайних районах.

Проте реалізація цього закону на практиці одразу загострила цілу низку
проблем, які були пов’язані з його реалізацією. Перш за все не всі
податкові органи на місцях перейшли до вилучення продподатку. В окремих
регіонах України вони займались виконанням плану продрозверстки аж до 1
серпня.[7]

Недосконалість системи обрахунку ставки податку та механізму його
вилучення призводили до того, що селяни почали приховувати справжню
кількість їх земельних наділів.

Основним же недоліком нової системи місцевих податків була їх
чисельність та дрібність, а часом навіть дріб’язковість. Кожен продукт
мав свій термін сплати, що порушувало єдність податкової системи, а це,
в свою чергу, порушувало рівновагу селянського господарства.

Перебування сільського господарства України в кризовому стані, розпад
колгоспів та збільшення кількості “фермерських” господарств дозволяють
проводити певні паралелі між українським селом початку ХХ століття та
теперішнім часом. Вивчення досвіду реформ минулого дозволяє виділити
раціональне зерно в економічній політиці, перш за все, що стосується
аграрного сектору, яка проводилась в період НЕПу та, завдяки отриманому
досвіду, не допустити повторення помилок.

[1] VII Губернский съезд Советов Полтавщины. 6-11 января 1924. –
Полтава, Голос труда,1924. 48с.

[2] Струмилин С. От продразвёрстки к продналогу// Экономическая
жизнь.-1922.-№1

[3] Ленін В.І. Повне зібрання творів: у 55 т. / К.: Видавництво
політичної літератури,1974.-т.43.-527с.

[4] Там же.

[5] КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций, пленумов ЦК.: в
10т./ М.:Издательство политической литературы,1984.- т.3 1922-1925.-
494с.

[6] СУ РСФСР.- М.,1921.-№26.

[7] Гольдберг С. Итоги продналоговой кампании и дальнейшие задачи
продорганов на полтавщине// Экономическая жизнь.- 1922.-№9.-с.1-2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020