.

Економічна сутність санації, випадки та мета проведення (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1899
Скачать документ

Реферат на тему:

Економічна сутність санації, випадки та мета проведення

До системи заходів фінансового оздоровлення підприємств і виходу з
економічної кризи належить так звана санація.

Під санацією (від лат. sanare — оздоровлення, або одужання) розуміють
систему економіко-організаційних заходів підвищення прибутковості та
ефективності виробництва, оздоровлення фінансового стану
підприємств-боржників.

У Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” від ЗО червня 1999 р. наводяться визначення
поняття “санація” та “досудова санація”. Досудова санація — це система
заходів відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати
власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор
з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних,
організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних,
фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до
початку порушення провадження у справі про банкрутство. Таким чином,
санація — це система заходів, що здійснюються під час провадження у
справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом
та його ліквідації, спрямовані на оздоровлення фінансово-господарського
становища боржника, а також на задоволення в повному обсязі або частково
вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства,
боргів і капіталу та (або) зміни організаційно-правової і виробничої
структури боржника. Санація може здійснюватися в таких випадках:

• за потреби забезпечення розвитку пріоритетних галузей народного
господарства, більш важливих підприємств внаслідок їх значущості для
народного господарства;

• для переорієнтації підприємницької діяльності;

• з метою здійснення антимонопольних заходів;

• з ініціативи суб’єкта господарювання, який перебуває у кризі, якщо
існує загроза оголошення його в майбутньому банкрутом;

• за рішенням господарського суду;

• за рішенням кредиторів відмовитися від частки своїх вимог з метою
продовження підприємством своєї діяльності (якщо вона перспективна) або
коли вони вбачають в санації можливість врятувати свій капітал;

• за звертанням боржника з власної ініціативи до господарського суду із
заявою про порушення справи про своє банкрутство в разі фінансової
неспроможності або існування реальної загрози;

• після завершення місячного строку після опублікування в офіційному
друкованому органі Верховної Ради або Кабінету Міністрів України заяви
про порушення справи про банкрутство підприємства, якщо надійшли
пропозиції від фізичних і юридичних осіб, які бажають задовольнити
вимоги кредиторів до боржника;

• з ініціативи фінансово-кредитної установи у випадках оголошення
клієнта неплатоспроможним;

• з ініціативи заставоутримувача цілісного майнового комплексу
підприємства в разі невиконання зобов’язань, забезпечених іпотекою
майнового комплексу та ін.

Головна мета санації — мобілізувати фінансові ресурси для відновлення
(поліпшення) платоспроможності та ліквідності підприємств, а також
формування фінансового капіталу для здійснення санаційних заходів.

Підставою для проведення санації є реальна загроза банкрутства
підприємства.

Ініціатива щодо проведення досудової санації державних підприємств може
йти від уповноважених органів, підприємств, кредиторів або інших осіб.

Пропозиції щодо досудової санації від відповідних осіб подаються
уповноваженому органу, який і приймає рішення про її проведення.

Порядок проведення санаційного Аудиту

Для визначення рівня фінансово-господарської діяльності підприємств, що
опинилися у фінансовій кризі, і прийняття рішення про необхідність та
визначення джерел фінансування санації проводиться санаційний аудит.

Аудит — це незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової
звітності, іншої інформації про фінансово-господарську діяльність
суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності,
повноти обліку і відповідності чинному законодавству, а також формування
висновків про реальний фінансовий стан підприємства.

Окремим видом загального аудиту є санаційний аудит. Його особливість
полягає в тому, що він здійснюється на підприємствах, які опинилися у
фінансовій кризі.

Головною метою санаційного аудиту є оцінка рівня фінансової кризи та
виявлення на підприємстві фінансової можливості її подолання на основі
аналізу фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання.

Проведення санаційного аудиту зумовлюється необхідністю наявності
об’єктивної інформації про фінансовий стан підприємства, яке опинилося у
фінансовій кризі.

Санаційний аудит підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, можуть
замовляти:

• безпосередньо підприємство, якщо воно висуває пропозицію про укладення
мирової угоди та проведення санації у процесі провадження справи про
банкрутство;

• потенційний санатор, якщо вирішується питання про санацію підприємства
через його реорганізацію шляхом приєднання до іншого або злиття з іншим
підприємством;

• державні органи, якщо вирішується питання про надання підприємству
державної санаційної підтримки;

• позикодавець, якщо вирішується питання про надання санаційного
кредиту;

• існуючі та потенційні власники корпоративних прав підприємства , якщо
приймається рішення про збільшення статутного фонду.

На вимогу замовників санаційний аудит здійснюється зовнішніми
аудиторами, які не залежать ні від підприємства, аудит якого
проводиться, ні від замовника аудиту.

Аудитор за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності
підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, має підготувати висновок
про його санаційну спроможність, тобто про здатність до виживання.

Санаційна спроможність — це наявність у підприємства, яке перебуває у
фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових
можливостей, які визначають його здатність самостійно провести фінансову
санацію.

Санаційну спроможність підприємства можна виявити, якщо в процесі
санаційного аудиту визначено причини фінансової кризи, її глибину та
можливості подолання, а також проведено економіко-правову експертизу
існуючої санаційної концепції та оцінки ризиків, пов’язаних з її
реалізацією.

У процесі санаційного аудиту необхідно оцінити санаційну спроможність
підприємства з економічних та правових позицій. Економічними критеріями
санаційної спроможності підприємства є його здатність до відновлення
прибутковості, ліквідності та платоспроможності. З правових позицій,
санаційно спроможним підприємство буде в тому разі, якщо воно здатне
відновити і тривалий час зберігати платоспроможність з тим, щоб у
кредиторів не було підстав звертатися із заявою до господарського суду
про порушення справи про банкрутство.

Проведення санаційного аудиту передбачає аналіз виробничо-господарської
діяльності підприємства та його фінансового стану, а також виявлення
ознак кризи та слабких місць у діяльності підприємства.

Аналізуючи виробничо-господарську діяльність підприємства, аудитор
вивчає його загальновиробничу структуру, оцінює рівень існуючої
технології виробництва, аналізує виробничі витрати, рівень собівартості
та рух основних фондів, оцінює показники праці та ін.

Вивчаючи фінансовий стан підприємства, що перебуває у кризі, аудитор
оцінює динаміку та структуру валюти балансу, аналізує формування та рух
власного позикового капіталу, кредиторської заборгованості, обсяг
використання реальних та фінансових інвестицій, оцінює ліквідність
активів підприємства та його платоспроможність, ділову активність
підприємства.

Аналізуючи ситуацію на ринку збуту готової продукції, аудитор вивчає
основні параметри маркетингової політики, особливу увагу звертаючи на
визначення попиту на продукцію та вивчення конкурентоспроможності
товарів, відповідність якості товарів вимогам ринку, існування концепції
оновлення товарного асортименту, розширення інноваційної діяльності та
ін.

На етапі аудиту причин фінансової кризи визначаються її вид та фаза, а
виявляються фактори, які вплинули на кінцеві показники діяльності
підприємства, сильні та слабкі місця в його діяльності.

Завершальною стадією санаційного аудиту є складання акту. У ньому
відображається реальне фінансове становище підприємства, загальна оцінка
його санаційної спроможності та формулюються пропозиції щодо доцільності
ліквідації чи санації підприємства.

Список використаної та рекомендованої літератури

Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.

Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.

Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К., 2000.

Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и
статистика, 1995.

Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К.: Либідь, 1995.

Павлова Л. Н. Финансы предприятия. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.

Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних
корпорацій. — К.: Либідь, 1993.

Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.
посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.

Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К: МАУП, 2003.

Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.

Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. —
К.:Либідь, 2002.

Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К: Вид-во
КНЕУ, 2002.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020