.

Установчі документи господарських товариств (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
377 2866
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Установчі документи

господарських товариств”

ПЛАН

Вступ

1. Установчий договір господарського товариства, його зміст

2. Статут господарського товариства, його зміст

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Підприємницька діяльність громадян і юридичних осіб на території
України здійснюється в організаційних формах і у порядку, встановлених
законодавством. Вибір її конкретної організаційної форми проводиться
підприємцем самостійно. При цьому враховуються зміст і основні напрями
діяльності, сфера її здійснення, ресурси, які можуть бути включені до
неї, форма власності, кількість і склад осіб, які безпосередньо
об’єднуються для ведення підприємницької діяльності, інші початкові
умови.

Вибір організаційної форми підприємництва здійснюється через механізм
державної реєстрації конкретного виду підприємства, господарського
товариства або іншої організаційної форми.

Від прийняття Закону України “Про господарські товариства“ пройшло
чимало часу, але практика свідчить, що ефективність ведення
підприємницької діяльності багато в чому залежить від якості установчих
документів: можуть виникати різного роду суперечності щодо майна, яке
було внесене засновниками, відповідальності засновників за невиконання
зобов’язань по внесенню вкладів (оплати акцій), можливості уступки долі
в статутному фонді третій особі, тощо.

Згідно з класифікацією, наведеною в ч.1 ст.2 Закону України “Про
підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р., № 887-XII, господарські
товариства є різновидом підприємств в Україні. Стаття 8 Закону України
“Про підприємництво” називає два види установчих документів підприємств
– статут і рішення одного або декількох власників або уповноваженого ним
(ними) органу про створення суб’єкта підприємницької діяльності. У
випадку, коли власників два та більше, таким рішенням є установчий
договір.

1. Установчий договір господарського товариства,

його зміст

Узгоджена діяльність учасників цивільних правовідносин може бути
спрямована на досягнення спеціальної мети – створення нового суб’єкту
цивільного права ( юридичної особи ), яку вони наділяють необхідним
майном і якому вони визначають предмет діяльності. За наявності у
юридичної особи декількох засновників вони повинні погодити свої
взаємовідносини, в тому числі вид ( характер ) і предмет діяльності
створюваної організації, розмір і порядок передачі у її статутний фонд
майнових внесків, порядок спільної діяльності по створенні юридичної
особи та інші умови. Для цього і використовується установчий договір.

За загальним правилом юридична особа створюється згідно з рішенням
власника або уповноваженого ним органу. Якщо власників або уповноважених
ним органів два або більше, то таким рішенням є установчий договір.
Створенню господарського товариства передує рішення як мінімум двох
власників. Цим і пояснюється необхідність укладення установчого договору
для створення господарського товариства.

У цивільному праві України відомі п’ять видів господарських
товариств, в основі створення яких лежить установчий договір :
акціонерне товариство, повне і командитне товариства, товариства з
обмеженою і додатковою відповідальністю. Поняття і види господарських
товариств , правила їх створення , діяльності, а також права і
обов’язки їх учасників та засновників визначає Закон України “ Про
господарські товариства “ від 19 вересня 1991 року № 1576-XII.

В силу установчого договору його учасники ( засновники юридичної
особи ) взаємно зобов’язуються у встановленому законом порядку створити
нову юридичну особу і надати їй необхідне майно.

За своєю юридичною природою установчий договір господарського
товариства є багатосторонньою угодою консенсуального і оплатного
характеру. Установчий договір відноситься до групи так званих
організаційних договорів

Сторонами установчого договору господарського товариства можуть
бути фізичні та юридичні особи. У відповідності з частиною 3 ст. 3
Закону України “ Про господарські товариства “ іноземні громадяни, особи
без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні
організації можуть бути засновниками та учасниками господарських
товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім
випадків, встановлених законодавчими актами України. Обов’язковою
ознакою для сторони в установчому договорі господарського товариства є
наявість правосуб’єктністі – правоздатності і дієздатності.

Договір повинен заключатися у письмовій формі. Підписи фізичних осіб
потребують нотаріального засвідчення, а підписи керівників юридичних

осіб повинні завірятися печаткою.

Предметом установчого договору господарського товариства є створення
господарського товариства. Спецефічним в даному аспекті є установчий
договір акціонерного товариства відкритого типу, оскільки він
укладається між засновниками акціонерного товариства та визначає порядок
здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного
товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції і
перед третіми особами. Такий договір по суті є договором про спільну
діяльність і діє до моменту державної реєстрації акціонерного
товариства. Учасники договору також мають на меті створення юридичної
особи, але даний договір не визначає статус організації, що формується
учасниками.

На відміну від цього установчий договір визначає не тільки
узгоджену діяльність його учасників ( засновників ), але й
правове становище нової юридичної особи, будучи одним з ії установчих
документів.

Від договору про спільну діяльність договір про спільну діяльність
по створенню акціонерного товариства відкритого типу відрізняється тим,
що у першому випадку нема створення нової юридичної особи, а у другому –
створюється нова юридична особа, новий самостійний власник майна.

Зміст установчого договору господарського товариства визначають ті
умови, по яким сторони досягли згоди. Учасники установчого договору –
засновники нової юридичної особи – взаємно зобов’язані передати у
власність створюваної ними організації встановлені ними ж внески, а
також провести узгоджені дії по формуванню господарського товариства до
його реєстрації.

Закон визначає загальні обов’язкові умови, які повинні бути
зазначені в установчих документах господарського товариства. У
відповідності до частини 2 статті 4 Закону України “ Про господарські
товариства “ установчі документи повинні містити відомості про вид
товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та
учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення
статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та
компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень,
включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або
кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих
документів та порядок ліквідації та реорганізації товариства. Закон
передбачає інші обов’язкові умови, в залежності від виду господарського
товариства.

Відсутність зазначених відомостей ( включаючи відомості, які повинні
містити установчі документи в залежності від виду товариства ) в
установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації
товариства.

Згідно змін до Закону України “ Про господарські товариства “ ,
внесених Законом України від 02.03.95 р. № 82/95 ВР також установчі
документи господарського товариства у випадках, передбачених чинним
законодавством , погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

В установчому договорі учасники перш за все закріплюють своє
волевиявлення на створення юридичної особи і визначають його вид і
характер. Установчий договір вступає в силу з моменту його підписання
усіма учасниками ( засновниками ).

Його наступна реєстрація має юридичне значення не для дійсності
самого договору, а для виникнення відповідної юридичної особи. Отже, до
моменту реєстрації установчих документів юридичної особи учасники
установчого договору можуть бути взаємно зобов’язані до вчинення певних,
узгоджених ними дій.

Серед вищевказаних видів господарських товариств повне і
командитне товариство є так званими договірними об’ єднаннями, оскільки
у їх основі лежить договір як угода між учасниками, які зобов’язались
один перед одним спільно діяти для досягнення цілей товариства. Договір
пов’язує кожного учасника персонально із усіма іншими учасниками.
Кожний учасник вправі вимагати від іншого належного виконання договору
, взятих ним на себе зобов“язань. За загальним правилом, якщо
договором не встановлене інше , ведення справ всередині товариства
проводиться за загальною згодою всіх учасників ; у відносинах із
третіми особами кожний із учасників вправі діяти від імені товариства
і представляти його в цивільному обороті.

“Установчий договір повного або командитного товариства ще називають
фідуціарною угодою в тому смислі, що партнерам за договором ( кожному із
учасників ) фактично надано більше повноважень, ніж це безпосередньо
виражено в договорі, але з умовою, що вони не скористуються надлишками
цих прав і в першу чергу будуть керуватися інтересами товариства в
цілому. “

Враховуючи особистий характер договору повного товариства, який
виражається в тому, що учасники зобов’язані приймати особисту участь у
веденні справ товариства, а також наділені широкими повноваженнями по
здійсненню ними від імені товариства фактичних і юридичних дій, що в
свою чергу, передбачає виникнення особисто – довірчих,
товариських відносин, логічно б було передбачити у договорі ,
що з виходом одного із учасників із складу товариства , а також його
смертю

( реорганізацією, ліквідацією, якщо учасником є юридична особа )
товариство припиняється ; хоча закон надає сторонам право домовитись
про інше. Зміни у складі учасників такому випадку є рівносильними
перезаключенню договору і тягнуть за собою реорганізацію товариства.

Спори, які виникають в процесі виконання договору товариства
повинні вирішуватись за згодою усіх учасників. Судовий порядок вирішення
спорів між учасниками доцільно допускати лише у випадках, прямо
встановлених у договорі, якщо тільки спір не пов’язаний з майновими
претензіями учасників один до одного.

Конструкція товариського з’єднання розрахована на невелику
кількість учасників, в основному фізичних осіб, хоча учасниками
товариства можуть бути й юридичні особи. Тому доцільно б було
передбачити в договорі, що змішаний склад повних учасників не
допускається. Однак в командитних товариствах, де повними учасниками є
юридичні особи, вкладниками можуть бути фізичні особи, і навпаки, якщо
повними учасниками є громадяни, то вкладниками можуть бути юридичні
особи. Закон України “Про господарські товариства“ передбачає ряд
інших обов’язкових умов, які повинні бути зазначені в установчому
договорі повного товариства.

В установчому договорі повного товариства повинні бути зазначені
відомості про вид товариства, предмет та цілі його діяльності, склад
засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та
порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та
збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття
ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність
або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до
установчого договору та порядок реорганізації та ліквідації товариства.

Також обов’язково повинні бути зазначені відомості про те, що всі
учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою
діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями
товариства усім своїм майном. Відповідальність повних учасників за
зобов’язаннями товариства носить двоякий характер. Вона є субсидіарною,
оскільки наступає тільки у випадку недостатності власних коштів
товариства, і солідарною, оскільки розподіляється порівну між усіма
учасниками, а кредитор товариства може звернутися до одного з них або до
усіх зразу. Учасник, який сплатив борги товариства, вправі звернутися до
інших учасників з вимогою про відшкодування йому сум у розмірі збитків,
які припадають на цих учасників. По причині такого характеру
відповідальності учасників за боргами товариства, одній і тій ж особі
заборонено брати участь у якості повного учасника більш, ніж в одному
товаристві, але дозволяється брати участь в командитних товариствах в
якості вкладників.

Крім цього, у відповідності із ст. 67 Закону України “ Про
господарські товариства “, установчий договір про повне товариство
повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та
порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства. В
установчому договорі може визначатися декілька учасників, які
наділяються повноваженнями на ведення справ товариства.

Установчий договір командитного товариства , як і договір іншого
господарського товариства має містити загальні обов’язкові умови, так
і відомості про розмір часток кожного з учасників з повною
відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму
їх участі у справах товариства. Стосовно вкладників вказується тільки
сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і
порядок внесення ними вкладів.

На відміну від повного та командитного товариств, товариство з
обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю
є статутними об’єднаннями. Зміни у складі учасників суттєвим чином
змінюють тільки співвідношення розмірів їх часток у майні товариства (
у повному та командитному товариствах вихід учасників або вступ нових
учасників, як правило, і якщо сторони не домовились про інше, тягне за
собою ліквідацію або реорганізацію товариства ). Учасники, які вступають
в товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю мають справу
не персонально з кожним із засновників, а з товариством у цілому, в
особі його представницьких органів. Товариства з обмеженою або з
додатковою відповідальністю не
передбачають встановлення між учасниками відносин особистої довіри,
оскільки вони є насамперед об’єднаннями капіталів, а не окремих осіб,
які не зобов’язані своєю працею приймати участь в діяльності цих
об’єднань. Тому поряд із установчим договором, ще одним установчим
документом товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю є
статут, який як конституція, закріплює організаційно-правовий статус
товариства, його майнове становище, порядок створення і компетенцію
органів управління і контролю, порядок ліквідації та реорганізації,
тощо.

Як правило, установчий договір товариства з обмеженою або з
додатковою відповідальністю, як перший установчий документ, містить такі
умови: відомості про засновників (учасників), предмет договору,
найменування та місцезнаходження товариства, юридичний статус
товариства, мета створення товариства , майно товариства, порядок
формування статутного фонду , визначення часток учасників, форма
внесення вкладів, відповідальність за невиконання або за неналежне
виконання договору, правонаступництво, строк дії договору. Інші
обов’язкові умови, які повинні бути зазначені в установчих документах
товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю містяться в
статуті цих товариств.

Порядок створення акціонерного товариства закритого типу складається
з таких етапів : підписання установчого договору, скликання і проведення
установчих зборів, реєстрація акціонерного товариства закритого типу.

Створення та установчі документи акціонерного товариства відкритого
типу мають свої особливості. Згідно з ст.26 Закону України “ Про
господарські товариства “, засновники акціонерного товариства укладають
між собою договір, що визначає порядок здійснення ними господарської
діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед
особами, що підписалися на акції і третіми особами. Для створення
акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про
намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції,
провести установчі збори і державну реєстрацію. Отже, процес створення
акціонерного товариства складається з таких етапів :

Укладання установчого договору про спільну діяльність по створенню
акціонерного товариства.

Реєстрація повідомлення про випуск акцій.

Повідомлення про намір створити акціонерне товариство та проведення
підписки на акції. Реєстрація випуску цінних паперів у фінансових
оганах.

Скликання та проведення установчих зборів. Затвердження установчими
зборами статуту товариства.

Подання заяви для реєстрації акціонерного товариства. Державна
реєстрація акціонерного товариства.

2. Статут господарського товариства, його зміст

Закон України “ Про господарські товариства “ визначає, що
акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою
відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору
і статуту.

Отже, другим установчим документом для вищезазначених видів
господарських товариств є статут. Співвідношення установчого договору і
статуту є таким, що останній по суті можливо розглядати як частину
договору – адже він затверджується учасниками ( засновниками ) в якості
одного із основних результатів їх угоди. Тому зміст статуту
господарського товариства може частково перекриватися змістом договору
( або навпаки ), наприклад порядок розподілу між учасниками прибутків та
збитків, управління діяльністю створеної ними юридичної особи, виходу із
її складу може встановлюватися не тільки в установчому договорі, а також
і у статуті. Однак деякі принципові положення про взаємовідносини
учасників ( засновників ), насамперед – їх воля на створення нової
організації, можуть бути відображені тільки в договорі про її створення
, а ряд конкретних положень, що стосуються статусу цієї організації,
наприклад компетенція її органів, – тільки в статуті.

Необхідність існування статуту в даних видах господарських товариств
пояснюється тим, що учасники ( засновники ), які створюють акціонерне
товариство, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю можуть
і не брати участь у господарській діяльності товариства ( на відміну
від повного чи командитного товариства ), але маючи право на отримання
отримуючи прибуток від результатів роботи товариства – дивіденд. Якщо у
повному чи командитному товариствах громадяни ( рідше з участю
юридичних осіб ) об’єднуються з метою спільно вести підприємницьку
діяльність, – брати безпосередню участь у справах товариства, створення
акціонерного товариства, товариства з обмеженою чи додатковою
відповідальністю є скорше об’єднаннями капіталів.

Отже установчий договір у статутних товариствах спрямований на
створення нового суб’єкту правовідносин ; сам порядок управління, мета і
предмет діяльності цього суб’єкту вказується у статуті.

Законом передбачаються обов’язкові відомості, які повинні бути вказані
в статуті, в залежності від виду товариства.

Так, загальними обов’язковими умовами, які повинні зазначатися в
статуті є вид товариства, найменування та місцезнаходжкення, склад
засновників та учасників, розмір та порядок утворення статутного фонду,
порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів
товариства, порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з
яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів,
порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і
реорганізації товариства.

Статут акціонерного товариства повинен містити також відомості про
види акцій , що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення
акцій різних видів, кількість акцій, що купується засновниками, наслідки
невиконання зобов’язань по викупу акцій.

Можна виділити основні розділи, які складають зміст статуту
господарського товариства :

– загальні положення ;

– мета та предмет діяльності ;

– юридичний статус товариства ;

– засновники товариства ;

– майно товариства ;

– статутний фонд товариства ;

– акції товариства ( для акціонерного товариства ) ;

– порядок розподілу прибутків та збитків ;

– органи управління товариством;

– облік та звітність про діяльність ;

– порядок внесення змін до статуту ;

– фонди товариства ;

– відступлення частки в статутному фонді товариства ;

– припинення діяльності товариства ;

– інші умови, в залежності від виду господарського товариства.

Примірний перелік видів діяльності, які можна передбачити в статуті
наведено в додатку до даної курсової роботи.

Статут господарського товариства затверджується зборами засновників (
установчими зборами ) господарського товариства, прошнуровується,
нумерується ; на статуті робиться відмітка про державну реєстрацію
господарського товариства.

Товариство має право вносити зміни та доповнення до статуту, які теж
підлягають державній реєстрації. Зміни ( доповнення ) до установчих
документів оформляються окремими додатками до них або шляхом викладу їх
у новій редакції. На титулі додатків до установчих документів органом
державної реєстрації робиться відмітка про те, що вказані документи є
невід”ємною частиною відповідних установчих документів. У випадку
внесення установчих документів в новій редакції в цілому на їх титулі
робиться відповідна відмітка.

У випадку внесення в установчі документи змін та доповнень, пов’язаних
із зміною найменування, організаційної форми або форми власності
суб’єкта підприємницької діяльності, робиться його перереєстрація у
встановленому законом порядку.

Висновки

Важко переоцінити важливість установчих документів для функціонування
будь-якої юридичної особи. Зазначені документи є своєрідною конституцією
юридичної особи, яка встановлює правоздатність останньої. Вони
визначають її найменування, місцезнаходження, мету й цілі діяльності,
види діяльності, порядок формування статутного фонду, порядок розподілу
прибутку та збитків, компетенцію органів управління, порядок припинення
діяльності та інші важливі питання. Тому учасникам слід якомога
серйозніше підходити до складання й затвердження зазначених документів.

Господарські товариства – це є одна з найпоширеніших
організаційно-правових форм ведення підприємницької діяльності.

За даними відділу реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності
Ужгородської міської ради народних депутатів із загальної кількості
суб’єктів підприємницької діяльності частка господарських товариств
становить 40 – 45 відсотків.

Найбільш розповсюдженим видом господарських товариств є товариства з
обмеженою відповідальністю.

У зв’язку з прийняттям з 1 березня 1996 року нового мінімального
розміру заробітної плати, збільшилися мінімальні розміри статутного
фонду господарського товариства , що в свою чергу, призвело до певного
зменшення частки господарських товариств у числі новостворених суб’єктів
підприємницької діяльності. Більшого розвитку набув процес створення
приватних підприємств.

Але безумовною перевагою господарських товариств в процесі вибору
організаційної форми є чітке законодавче закріплення їх правового
статусу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України

Цивільний кодекс України

Кримінальний кодекс України

Закон України “ Про господарські товариства “ від 19 вересня 1991 року

Закон України “ Про Антимонопольний комітет України “ від 26 листопада
1993 року

Закон України “ Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної
конкуренції в підприємницькій діяльності “

Постанова Кабінету Міністрів України “ Про введення механізму
запобігання монополізації товарних ринків “ від 11 листопада 1994 року

Положення “ Про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності
“ ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996
року )

Інструкція “ Про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток та
штампів “, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від
18 жовтня 1993 року

Інструкція “Про порядок відкриття розрахункових, поточних і бюджетних
рахунків в установах банків “, затверджена постановою “ Правління
Національного банку України від 11 жовтня 1994 року

PAGE

PAGE 14

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020