Реферат на тему:
Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну
інформацію, яка є власністю держави
І. Передача або збирання з метою передачі іноземним підприємствам,
установам, організаціям або їх представникам економічних,
науково-технічних або інших відомостей, що становлять конфіденційну
інформацію, яка є власністю держави, особою, якій ці відомості були
довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків,
за відсутності ознак державної зради або шпигунства,—
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі
на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без
такого.
2. Ті самі дії, вчинені з корисливих мотивів, або такі, що спричинили
тяжкі наслідки для інтересів держави, або вчинені повторно, або за
попередньою змовою групою осіб,—
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з
позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю
на строк до трьох років.
1. Об’єкт злочину — встановлений режим конфіденційної інформації, що є
власністю держави, який забезпечує державну безпеку.
2. Предмет злочину — економічні, науково-технічні та інші відомості (до
останніх можна віднести інформацію в сфері державного управління,
громадської безпеки, про кадрову політику, технологічну інформацію
тощо), які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, та
матеріалізовані в певному документі.
Конфіденційною інформацією, що є власністю держави, має визнаватися
інформація, для якої характерна сукупність таких ознак. Так, вона: а) не
є інформацією, яка становить державну, комерційну або іншу таємницю, що
охороняється КК (таємницю усиновлення, голосування тощо); б) не є
відкритою інформацією, загальнодоступність якої охороняється
законодавством України (скажімо, інформацією, приховування якої являє
загрозу життю і здоров’ю людей); в) є такою, що являє певну цінність та
її передавання іноземним організаціям або їх представникам може завдати
шкоди державі; г) є інформацією, порядок обігу та захисту якої визначено
відповідними державними органами (міністерствами, іншими центральними
органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим,
обласними, Київською та Севастопольською міськими державними
адміністраціями), в яких вона утворюється або у володінні, користуванні
чи розпорядженні яких перебуває відповідно до Закону України “Про
інформацію”; д) закріплена на матеріальному носієві інформації .
Наприклад, до вказаної інформації законодавством України прямо віднесені
такі відомості, як опис дій, які необхідно виконати для переробки
ядерного матеріалу і створення ядерного вибухового пристрою, відомості
про графік і маршрут запланованого перевезення (у т.ч. транзитного)
ядерного матеріалу другої і третьої категорій тощо.
Режим конфіденційної інформації, що є власністю держави, її ознаки
встановлено нормативно-правовими актами України. Відповідно до них,
зокрема, зовнішньою ознакою того, що документ містить вказану
інформацію, є наявність грифа “Для службового користування” і номера
примірника у правому верхньому кутку першої сторінки, для видань — на
обкладинці та на титулі, а якщо документ міститься на магнітному носієві
інформації — безпосередньо на ньому або у супровідному документі. Гриф
проставляється виконавцем та особою, яка підписує документ, а на виданні
— автором (укладачем) і керівником, який підписав видання до друку. Крім
того, до конфіденційної інформації, що знаходиться у власності держави,
належать відомості, які містяться в усіх документах органу законодавчої
влади, вищого органу виконавчої влади та вищих судових органів без
грифів обмеження доступу, не опублікованих: в офіційних виданнях, з яких
знято гриф секретності, а також в тиражованих документах: що вийшли у
світ у 1991 р. та пізніше з грифом “Для службового користування” або з
нумерацією кожного примірника тиражу; виданих з грифом “Для службового
користування” до 1991 р.; випущених у світ у різний час з іншими
обмежувальними грифами (крім грифів “Службова таємниця”, “Таємно”,
“Цілком таємно”, “Особливої важливості”), якщо немає письмової згоди
організацій, що їх підготували, або їх правонаступників, розглядати їх
як відкриті.
3. З об’єктивної сторони злочин полягає у діях та може виразитися у
таких двох формах: 1) передача іноземним підприємствам, установам,
організаціям або їх представникам відомостей, що міс-тяггь конфіденційну
інформацію, яка є власністю держави; 2) збирання таких відомостей.
За своїм змістом ці дії аналогічні тим, що вчинюються при шпигунстві
(див. коментар до ст. 114). Зміст понять “іноземна організації” та
“представника іноземних організацій” у ст. ст. 111, 114 і 330 також
майже однаковий (за тим винятком, що у ст. 330 поняття “іноземна
організація” не охоплює собою поняття “іноземне підприємство” та
“іноземна установа”).
Отримання, використання, розголошення конфіденційної інформації, яка є
власністю держави, з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну
іншого підприємця тягне адміністративну ща,повідальність за ч. З ст.
164-3 КАП.
4. Суб’єкт злочину поряд із загальними має спеціальні ознаки. Категорії
працівників, які допускаються до роботи з виданнями з грифом “Для
службового користування”, визначаються керівниками організацій. Інші
особи-(наприклад, журналісти) можуть бути допущені до конфіденційної
інформації з грифом “Для службового користування”, що є власністю
держави, у відповідному порядку (зокрема за письмовим клопотанням
керівників відповідних орга-, иізацій, в яких вони працюють), і факт
надання допуску означає, що вказані відомості довірені їм у зв’язку з
виконанням службових обов’язків.
5. З суб’єктивної сторони злочин може бути вчинений тільки з прямим
умислом: особа усвідомлює, що передає відповідні відомості іноземній
організації чи її представникові, або що збирає ці ж відомості для
передачі їм, і бажає це зробити. Обов’язковою ознакою такої форми
злочину, як збирання відомостей, що містять конфіденційну інформацію,
яка є власністю держави, є мета їх передачі іноземним організаціям або
‘їхнім представникам.
Від шпигунства (ст. 114) злочин, передбачений ст. 330, відрізняється за
своїм безпосереднім об’єктом (а саме за певними елементами суспільних
шдяосин, які його складають), предметом і суб’єктом (у ст. 330 суб’єкт
спеціальний).
Злочин, передбачений ст. 330, відрізняється від комерційного шпигунства
(ст. 231) за предметом (поняття комерційної таємниці визначено в
законодавстві Досить чітко), об’єктивною стороною (комерційне шпигунство
передбачає поняття “використання відомостей”, яке є більш широким, ніж
поняття “передача відомостей”, а також настання великої матеріальної
шкоди; крім того, адресатом отримання відомостей у злочині,
передбаченому ст. 231, може бути будь-яка зацікавлена юридична чи
фізична особа, а не тільки іноземні організації чи їхні представники) і
за суб’єктом (у ст. 231 він загальний).
6. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ст. 330, є вчинення
його: 1) з корисливих мотивів; 2) повторно; 3) за попередньою змовою
групою осіб, а так само, 4) спричинення в результаті його вчинення
тяжких наслідків для інтересів держави.
Про поняття корисливі мотиви, повторність, вчинення злочину за
попередньою змовою групою осіб, тяжкі наслідки див. коментар,
відповідно, до ст. ст. 115 і 232, 32, 28, 328.
Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р.
Положення про режимно-секретні органи в міністерствах, відомствах. Уряді
Автономної Республіки Крим, місцевих органах державної виконавчої влади,
виконкомах Рад, на підприємствах, в установах і організаціях.
Затверджене постановою КМ № 609 від 4 серпня 1995р.
Інструкція про порядок охорони державної таємниці, а також іншої
інформації з обмеженим доступом, що є власністю держави, під час прийому
іноземних делегацій, груп та окремих іноземців і проведення роботи з
ними. Затверджена постановою КМ № 558 від 22 травня 1996 р.
Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів,
справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять
конфіденційну інформацію, що є власністю держави. Затверджена постановою
КМ № /893 від 27 листопада 1998р.
Правила поводження з інформацією щодо фізичного захисту ядерних
установок, ядерних матеріалів, інших джерел іонізуючого випромінювання,
доступ до якої обмежується. Затверджені наказом Міністерства охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 191 від
28 грудня 1998р. (додаток 2 до Правил}.
Інструкція про умови і провила провадження підприємницької діяльності
(ліцензійні умови), пов’язаної з розробленням, виготовленням, ввезенням,
вивезенням, реалізацією та використанням засобів криптографічного
захисту інформації, а також з наданням послуг із криптографічного
захисту інформації, та контроль за їх дотриманням. Затверджена наказом
Ліцензійної палати України та Департаменту спеціальних
телекомунікаційних систем та захисту інформації СБ № 104/81 від 17
листопада 1998р.
Інструкція про порядок забезпечення режиму безпеки, що повинен бути
створений на підприємствах, установах та організаціях, які здійснюють
підприємницьку діяльність у галузі криптографічного захисту
конфіденційної інформації, що є класністю держави. Затверджена наказом
Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації
СБ № 45 від 22 жовтня 1999 р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
