.

Іосиф Бродський 1940-1996 (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2636
Скачать документ

Реферат з зарубіжної літератури

Іосиф Бродський 1940-1996

Один з найвидатніших російських поетів XX століття, лауреат
Нобелівської премії (1987). Його інтелектуально-філософські “тексти”
позначені постмодерністською мозаїчністю художнього світу, зорієнтовані
на відтворення буття і космосу людського духу, насичені історичними та
культурологічними ремінісценціями, що гармонійно поєднуються із
зображенням світу речей.

Іосиф Олександрович Бродський народився 24 травня 1940 року в Ленінграді
(тепер Санкт-Петербург) у російськомовній єврейській родині. В юності
мріяв стати морським офіцером (за прикладом свого батька, який був
учасником війни, дослужився до звання капітана третього рангу, працював
у Військово-Морському музеї, однак на початку 50-х років, під час
організованої в СРСР антисемітської кампанії, був змушений вийти у
відставку і надалі працював журналістом у флотській газеті). Спроба
вступити до Другого Балтійського училища (де готували підводників)
виявилася невдалою, відтак 15-річний Иосиф назавжди покинув школу і
влаштувався працювати фрезерувальником на військовий завод. Протягом
наступних восьми років він змінив багато професій і занять: був
помічником прозектора в обласному морзі, кочегаром, доглядачем маяка,
працював у геологічних експедиціях у Якутії, в Середній Азії, на
Далекому Сході.

На шляху становлення. Писати вірші Бродський почав приблизно у 18 років,
перебуваючи в геологічній експедиції. Як згодом згадував сам поет,
першим безпосереднім імпульсом до власної творчості послугувала
публікація в “Літературній газеті” добірки віршів Б. Слуцького, яка
справила на Бродського надзвичайно сильне враження. Невдовзі юнак почав
відвідувати зібрання літературного об’єднання при молодіжній газеті
“Зміна”, де познайомився з близькими за віком і духом поетами Є. Рейном,
О. Кушнером, Г. Горбовським, Д. Бобишевим. У сучасному
літературознавстві цих, вельми різних за талантом і творчою манерою,
літераторів називають “ленінградською школою” (на противагу
напівофіційним московським “шістдесятникам” — Є.Євтушенкові, А.
Вознесенському, Р. Рождественському).

“Кололітературний трутень”. Особливо щирі стосунки склалися у Бродського
з Є. Рейном, якого він навіть вважав своїм єдиним літературним учителем.
У 1961 р. саме Є. Рейн познайомив друга з видатною поетесою А.
Ахматовою. У цей період Й. Бродський багато писав, перекладав з
англійської, польської, чеської мов, які вивчав самотужки. У 1963 р.
молодий поет звільнився з останнього місця роботи і вирішив присвятити
себе суто літературній діяльності. Однак у листопаді 1963 року один із
тодішніх керівників місцевих “дружинників” опублікував у газеті
“Вечірній Ленінград” фейлетон “Кололітературний трутень”, у якому
звинуватив Й. Бродського у дармоїдстві. На той час це було досить
серйозне звинувачення: оскільки молодий поет не належав до жодних
офіційних письменницьких організацій, то, за недолугими радянськими
законами, міг займатися літературною діяльністю тільки “у вільний від
основної роботи час”. У лютому 1964 р. Й. Бродського було заарештовано.
Спочатку його на півтора місяця запроторили до психіатричної лікарні для
примусового обстеження, а у липні 1964 р. відбувся трагіфарсовий суд,
який оголосив поета дармоїдом і засудив на 5 років заслання.

Роки поневірянь. Півтора року Й. Бродський провів у глухому селі
Норинське Архангельської області. Працював робітником у радгоспі, багато
писав і, за власним зізнанням, почувався чудово серед дивовижної
північної природи, серед простих жителів російської “глибинки”. Суд на
Бродським привернув увагу діячів культури не лише в СРСР, а й за
кордоном. Звільнити поета від незаслуженого покарання просили А.
Ахматова, К. Паустовський, С. Маршак, К. Чуковський, Д. Шостакович,
Ж.-П. Сартр та ін. Тож невдовзі, влада “помилувала” його, дозволивши
повернутися в рідне місто.

Однак поет надалі не мав можливості публікувати свої твори — до від’їзду
на чужину він зумів надрукувати в СРСР лише чотири вірші та кілька
перекладів. Натомість зростала його “самвидавна” слава. Крім того, твори
Бродського були опубліковані в США: у 1965 р. побачила світ збірка
“Вірші та поеми”, а в 1970-му — “Зупинка в пустелі”.

На чужині. Незабаром під тиском радянських посадовців поет був змушений
залишити Батьківщину — йому було “рекомендовано” і “дозволено”
емігрувати в Ізраїль. 4 червня 1972 року Й. Бродський прилетів до Відня,
де його зустрів давній приятель, американський професор-славіст К.
Проффер. Власне, саме він на перших порах допомагав Й. Бродському
адаптуватися до умов західного світу, запропонувавши поетові місце
викладача у Мічиганському університеті (США).

Емігрантський період життя Й. Бродського був загалом небагатим на
бурхливі події: він, зрештою, оселився у Нью-Йорку (оскільки не уявляв
свого існування без морського краєвиду за вікном), викладав історію
російської літератури у багатьох коледжах та університетах, багато писав
(вірші — російською, есеїстику — переважно англійською), намагався
популяризувати поезію в американському суспільстві. На чужині побачили
світ його поетичні збірки: “В Англії” (1977), “Кінець прекрасної епохи”
(1977), “Частина мови” (1977), “Римські елегії” (1982), “Нові станси до
Августа” (1983), “Уранія” (1987).

Нобелівська премія. У жовтні 1987 року Шведська королівська академія
назвала Й. Бродського лауреатом Нобелівської премії з літератури. І тут
варто зауважити, що значною мірою світовій славі Бродського посприяло
те, що у своїй творчості він орієнтувався як на російську, так і на
англомовну традицію. Принаймні, у Нобелівській лекції поет із вдячністю
згадав не лише О. Мандельштама, M. Цвєтаєву й А. Ахматову, а й P. Фроста
і В. X. Одена. У 1992 р. Й. Бродський став постом-лауреатом Бібліотеки
Конгресу США.

Наприкінці 80-х років вірші Й. Бродського нарешті почали публікуватися в
Росії. Слово поета повернулося на Батьківщину, натомість він сам так і
не зміг знову побувати у рідному місті. Вночі 28 січня 1996 року Й.
Бродський помер у Нью-Йорку — четвертого інфаркту його серце вже не
витримало. Його поховали у Венеції, у місті, яке він, за винятком
Санкт-Петербурга, найбільше любив і якому присвятив чимало чудових
віршів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020