Реферат на тему:
Свята слов’ян
З дохристиянського часу ми мали свої Свята, цебто дні, а правильніше
пори року, призначені на пошанування чи на пам`ять того чи іншого свого
бога. В глибоку давнину був у нас свій особливий релігійний календар,
досить великий і широко розроблений, його характерною рисою було те, що
він був міцно зв`язаний з природою та з хліборобством цілого року.
Складався цей календар головно в полян, що з глибокої давнини були вже
хліборобами. Наші стародавні Свята — це наші хліборобські обряди, яких у
нас завжди було дуже багато, і ось вони й склали наш річний календар
Свят.
Начало формы
Конец формы
Точно усталеного дня якогось Свята вдавнину ще не було, бож це були
Свята хліборобські: обряди справлялися в залежності від погоди й часу
хліборобських зайнять, у залежности від сонцеобо.ро-ту та соняшної сили,
і тільки Християнство пізніше поприв`язувало їх до певних днів. Звичайно
Свято тяглося кілька днів, а то й тиждень і більше, що полишилося й до
нашого часу. Усі Свята були пов`язані однією спільною ідеєю: пошанування
сонця й соняшних богів, боротьба літа з зимою, тепла з холодом, а це є
те, що становить основу хліборобства. Наш стародавній святковий обряд
був дуже широкий і багатий, від чого й до сьогодні позосталося чимало
залишків, особливо обрядових пісень: веснянки, гаїлки, купальські,
колядки, щедрівки й ш. До кожного Свята заздалегідь готувалися, напр.
докладно чистилися й прибиралися домівки, щоб взагалі вивести з хати
всяку нечисть, що скрізь робиться й тепер. Перед Великоднем уже в
„чистий” четвер у хаті мусить бути чисто. В обрядовому українському
календарі заховалося дуже багато глибокої старовини1. Наші обрядові
пісні взагалі йдуть з дуже давнього часу, ще з доби українського
розселення, а деякі вірування, що виглядають з них, сягають доби
Чорноморсько-дунайської. Ось чому в наших святкових обрядах немало
спільного з обрядами балканських слов`ян. Наші обрядові пісні часто
являються з формою й змістом закляття, щоб сталося конче те, про що
співається: щоб збіжжя й плоди родили. Завданням таких обрядових пісень
є, — піснею, голосом, танками, ритуальними діями допомогти зросту
плодів. Наші веснянки взагалі переповнені вегетаційними (рослинними)
магічними діями.
Річний ритуальний календар наш ідеологічно ще мало опрацьований, мало
вивчений, але він зв`язаний головно з культом сонця, а через нього — він
календар хліборобський. Вироблявся він з найдавнішого часу, все
поповнюючись та поширюючись. Пережив він багато різних впливів, і зо
Сходу, і з Заходу; і ще за Чорноморсько-Дунайської доби, коли ми на
Дунаї стикалися з римськими впливами, ми немало з них перейняли, напр.
русалії, Коляда, непохитність Долі й т. ін. Переслідування народнього
календаря і Церквою, і владою, як останків поганства, йшло в нас і в
інших безперервно, але вивести всього неможна було жодною силою, —
старовина позоставалася в православних народів більше, в католицьких
менше, хоч Західня Церква в цьому відношенні не була лагідніша за
Східню. І ця старовина поєдналася з новим, і створила міцне двоєвірство,
про що буде мова в наступному X розділі, ст. 313—339.
Виступи проти стародавніх обрядів у нас не спинялися й за нового часу,
пригадаймо виступи нашого полеміста Івана Вишенського в XVII віці проти
всіх народніх Свят: Коляди, щедрівок, Купала, во-лочільного, Провід,
гойдалок на Петра, Юрія й т. ін. Виступав проти двоєвір`я й Архимандрит
Іоаникій Галятовський (і 1688). „Супліка на Попа” ще в XVIII віці
скаржиться, що той… Не велів Коляди колядувати, На вулицю ходити, й на
Купайла через огонь скакати,
Об клечінні заказав вінців робити,
І тих вночі на воду до річки носити.
Згадаю ще, що року 1719-го вийшов був наказ проти вечорниць, — з наказу
гетьмана Івана Скоропадського видала його Київська Консисторія. Ось тому
від стародавнього дохристиянського культового календаря позосталося не
так уже багато, і сам він обернений часто тільки на етнографію. Магічне
значення культів та обрядів поволі все гинуло, і переходило в забаву
головно молоді та дітей, як то сталося з Купайлом.
Але в істоті речі Церква таки не змогла остаточно прибити стародавніх
вірувань на Свята, — вони позосталися, хоч і змінені й затемнені, і
кольо-рово пов`язалися з християнством у різноперий букет. Чимало з
християнських Святих увійшли до на-роднього стародавнього календаря, але
набули собі нового зафарбування й нових сил, згідно з народ-німи
потребами. І навпаки, стародавні Свята й Святі міцно поєдналися з
новими, передавши їм усі свої ознаки та сили. Усе це створило т. зв.
двоєвір`я, і тому розгляд усіх Свят можна було б, власне кажучи,
віднести до наступного X відділу, де я це двовір`я докладно описую, бо
всі вони тепер — помітне двоєвір`я. Див. ст. 313—339. Дохристиянська
віра в головному була хліборобська, і власне хліборобство було тією
основою, біля якої вертілися всі стародавні вірування, воно їх
об`єднувало в одну систему. Коли прийшли нові християнські Свята, і
стали засвоюватися в суспільному житті, народ і на них попереносив свої
попередні хліборобські вірування, обряди й повір`я. Святий Петро-Павло з
бігом часу стає сторожем поля та врожаю. Одна пісня співає (Чубинський
337):
Святий Юрій землю одмикає,
Святий Петро жито зажинає,
Святий Ілія у копи складає.
І зо всіма Святами, зо всіма Святими народ пов`язав свої хліборобські
приказки. Ось трохи їх, які беру з „Приповідок” В. Плавкжа 1946 р.: Хто
не посіяв до Богослова, (8. IV), той не варт і доброго слова 262. На
Юрка (23. IV) сховається в житі курка. На Прокопа (8. VII) жита копа
123. Як прийде Ілля (20.^11), то наробить у полі гнилля 148. На Іллі
новий хліб на столі 147. На Бориса-Гліба (24. VII) берися до хліба 340.
Хто лежить до Покрови (1. X), той продасть усі корови 180. Дочекався
Луки (31. X): ані хліба, ні муки 188. На Петра-Верйги (16. XII) половина
снігу й криги 246, і т. ін.*
Християнство принесло нам нового календаря з установленим поділом на
місяці й дні. Новий! рік удавнину розпочинався з 1-го березня (марта),
коли пробуджувалася вся природа по зимовій перерві; цей рік був
прийнятий і Церквою, бо за пере-данням творення світу відбулося власне з
1 березня місяця. Але пізніше Церква пішла за грецьким Новим роком з
1-го вересня, а з 1492 року громадський Новий рік остаточно прив`язався
до стародавнього природного часу, до 1-го березня. І тільки в 1721 році
цар Петро І встановив на Сході Новий світський рік на 1 січня, що було
тоді в більшості держав на Заході. Але рік церковний по-зостався на 1
вересня й дотепер. Різний час Нового Року видно, скажемо, на наших
колядках, в яких нерідко описується не зима, а початок весни; колядують
і літом під час моровиці, щоб нагнати її.
Дохристиянські назви місяців усі походили від стану природи, і такими
позосталися в нас аж до сьогодні, — Християнство їх не змінило. Наші
сучасні природні назви місяців2 подані вже в „Церковному соборнику” в
додатку до Київської т. зв. Остромирової Євангелії 1056-го року та до
Галицької Євангелії 1144 рі, а також по Острізьких виданнях кінця XVI
віку.
Ось стародавні природні слов`янські назви місяців:
1. Январ: просинець,
2. февраль: січень, сніжен,
3. март: сухий, березол,
4. апріль: брезозол, березозол,
5. май: травень,
6. іюнь: ізок (коник),
7. іюль: червень,
8. август: зарев (дозрілий),
9. сен-тябр: рюен,
10. октябр: листопад,
11. ноябр: груден,
12. декабр: студен.
Наші сучасні назви місяців почасти пішли й за польськими.
З глибокої давнини тиждень (цебто „той же день”, міра часу, коли
повторюється той же день) у нас був семиденний, причому деякі дні, як я
розповідав про це вище, були відмічені стародавніми віруваннями.
Понеділок — це тяжкий день, тому починати робити в цей день щось
поважне, чи взагалі робити, не можна, бо не поведеться.
В понеділок не тільки не робили, але пізніше й постили.
В п`ятницю взагалі святкували, як і в неділю.
Церковний календар оснований на пам`яті Святих, що припадають на той чи
інший день. У старовину по всій християнській Европі, у тому і в Україні
по різних актах, де треба було зазначати дати, то часто писався Святий,
а не день-число його святкування. В українського народу це позосталося й
до сьогодні. Напр.: на Маковея, на день перед Введенням, другого дня по
Спасі і т. ін.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
