РЕФЕРАТ
на тему:
“Акти Президента України
і апарат Президента України”
Конституція України у ст. 106 наділяє Президента України досить
широкими функціями і повноваженнями. Проте реальний обсяг їх на практиці
залежить від: стану розмежування в Основному Законі повноважень
законодавчої влади і Президента; особливостей функціонування усіх гілок
влади; конкретної політичної ситуації, яка визначається співвідношенням
сил всередині країни.
Стаття 106 Конституції України, на жаль, не визначає, що саме закріплено
в ній: компетенцію, сукупність предметів відання, прав та обов’язків,
або лише повноваження Президента України.
Виходячи з цього, компетенцію Президента, як сукупність предметів
відання, прав та обов’язків можна поділити на певні групи, які зумовлені
функціями глави держави.
Оскільки компетенція будь-якого органу публічної влади є похідною від
покладених на нього функцій, можна систематизувати функції Президента
України виходячи з того, що наявність глави держави, який не входить у
жодну з гілок державної влади, ніяким чином не порушує принципу поділу
влади, оскільки його головні повноваження спрямовані на виконання
“внутрішніх” щодо державного механізму функцій, у першу чергу, на
забезпечення організаційної та функціональної єдності державної влади.
Загальну систему функцій Президента України становлять: забезпечення
єдності державної влади, представництво Держави, забезпечення державного
суверенітету та національної безпеки України, забезпечення реалізації
основних прав і свобод громадян, установча, нормотворча, кадрова
Функція, а також керівництво зовнішньополітичною діяльністю.
Правозастосовна діяльність Президента пов’язана зі створенням юридичних
актів, покликаних продовжити загальне нормативне регулювання, задане
правотворчістю, одночасно доповнюючи його індивідуальним правовим
регламентуванням. При цьому може виконуватися як функція, що наділяє
правом правозастосовної діяльності, так і правоохоронна. У межах даної
форми можна виділити такі провадження: щодо визнання іноземних держав;
щодо скасування актів Кабінету Міністрів України та Ради міністрів
Автономної Республіки Крим; з питань оголошення стану війни і
використання Збройних Сил України; з питань мобілізації і введення
воєнного стану; щодо введення надзвичайного стану; щодо присвоєння вищих
спеціальних звань і класних чинів; нагородне; з питань громадянства;
щодо надання притулку в Україні; з питань помилування.
В цілому арсенал форм реалізації компетенції Президента України досить
широкий, що відповідає обсягу компетенції глави держави та важливості
покладених на нього завдань, а ефективність функціонування цього
інституту значною мірою залежить від вмілого поєднання різних форм
Дальності.
З метою реалізації функцій і повноважень, визначених Конституцією
України, Президент здійснює правотворчу діяльність. На основі та на
виконання Конституції і законів України він видає укази і розпорядження,
які є обов’язковими до виконання на всій території України.
Указ в Україні і в інших країнах — це власна назва найбільш важливих
актів, які видаються главою держави (президентом).
У західних країнах акти, аналогічні указу, іменуються декретами (у США —
виконавчими декретами ).
Розрізняють нормативні і ненормативні укази.
В Україні при виданні указів згідно з ч. 4 ст. 106 Конституції частково
застосовується контрасигнатура, тобто скріплення акта глави держави
підписом міністра; це означає, що юридичну і політичну відповідальність
за даний акт несе міністр, який його скріпив. Формально це пояснюється
тим, що глава держави не несе відповідальність за свої дії (за вийнятком
зради або іншого злочину).
Проте, акти Президента, видані в межах його повноважень, скріплюються
підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та
його виконання, лише частково. До них належать акти Президента України,
які стосуються таких питань його повноважень: представлення держави в
міжнародних відносинах, здійснення керівництва зовнішньополітичною
діяльністю держави, ведення переговорів та укладення міжнародних
договорів України; прийняття рішень про визнання іноземних держав;
призначення та звільнення глав дипломатичних представництв в Україні, в
інших державах і при міжнародних організаціях; приймання вірчих і
відкличних грамот дипломатичних представників іноземних держав;
призначення за поданням Прем’єр-міністра України членів Кабінету
Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої
влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припинення
їхніх повноважень на цих посадах; утворення, реорганізація та ліквідація
за поданням Прем’єр-міністра України міністерств та інших центральних
органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених на утримання
органів виконавчої влади; скасування актів Кабінету Міністрів України та
актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим; бути Верховним
Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначення на посади та
звільнення з посад вищого командування Збройних Сил України, інших
військових формувань; здійснення керівництва у сферах національної
безпеки та оборони держави; очолювати Раду національної безпеки і
оборони України; прийняття у разі необхідності рішення про введення в
Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також
оголошення у разі необхідності окремих місцевостей України зонами
надзвичайної екологічної ситуації з наступним затвердженням цих рішень
Верховною Радою України; призначення третини складу Конституційного Суду
України; утворення судів у визначеному законом порядку; присвоєння вищих
військових звань, вищих дипломатичних рангів та інших вищих спеціальних
звань і класних чинів.
Поряд з указами, Президент України відповідно до ст. 106 видає
розпорядження, яке являє собою один з видів підзаконних актів: владний
акт державного органу, виданий у межах його компетенції, який має
обов’язкову силу для фізичних і юридичних осіб, яким його адресовано.
Розпорядження можуть бути тривалої дії, а можуть мати разові наслідки
для конкретного виконавця.
Щоб забезпечити виконання передбачених Конституцією функцій і
повноважень, Президент України створює Адміністрацію Президента України,
її статус було визначено в Указі Президента України від 19 січня 1997
p., яким затверджено Положення про Адміністрацію Президента України.
Згідно з Указом Президента України “Питання Адміністрації Президента
України” від 29 грудня 1999 р. до нього внесено зміни, які стосуються
реорганізації системи і структури органів Адміністрації.
Згідно зі згаданою реорганізацією до складу Адміністрації Президента
України входять:
Глава Адміністрації Президента України;
Перший заступник та заступники Глави Адміністрації Президента України,
Прес-секретар Президента України;
Постійний представник Президента України у Верховній Раді України;
Постійний представник Президента України в Конституційному Суді України;
Постійний представник Президента України в Кабінеті Міністрів України.
Апарат Президентської ради включає: Службу Президента України;
Секретаріат Адміністрації Президента України, а також головні управління
організаційно-кадрової роботи та взаємодії з регіонами; контрольне
управління з питань внутрішньої політики; управління з питань
економічної політики; з питань зовнішньої політики; державно-правове
управління.
До складу апарату також входять управління: з питань забезпечення
зв’язків з Верховною Радою України, Конституційним Судом України та
Кабінетом Міністрів України; документального забезпечення; Управління
справами; Управління прес-служби Президента України; Управління
протоколу Президента України; державних нагород; з питань громадянства;
з питань помилування; з питань звернень громадян.
Згідно з Положенням Адміністрація Президента не є органом державної
влади.
Завданням її є надання організаційної, правової, матеріально-технічної
допомоги Президентові України у процесі здійснення ним власних
повноважень і взаємодії з органом законодавчої влади, системою органів
виконавчої влади, органами судової влади, Конституційним Судом України.
Список використаної літератури:
Конституція України. — К., 1996.
Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред.
В.В.Копєйчикова. – К., 1998.
Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2001.
Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За
ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2000.
Основи правознавства / За ред. І.Б.Усенка. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”,
2003. – 416 с.
PAGE
PAGE 7
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
