Реферат на тему:
Статус та завдання біосферних заповідників
Вступ
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного
простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу
природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і
виділені з метою збереження природної різноманітності
ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання
загального екологічного балансу та забезпечення фонового
моніторингу навколишнього природного середовища.
У зв’язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд
охороняється як національне надбання, щодо якого
встановлюється особливий режим охорони, відтворення і
використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину
світової системи природних територій та об’єктів, що перебувають під
особливою охороною.
До природно-заповідного фонду України належать: природні території та
об’єкти – природні заповідники, біосферні заповідники,
національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники,
пам’ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об’єкти –
ботанічні сади, дендрологічні
парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового
мистецтва. Заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні
парки, зоологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового
мистецтва залежно від їх екологічної і наукової,
історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або
місцевого значення.
Залежно від походження, інших особливостей природних
комплексів та об’єктів, що оголошуються заказниками чи пам’ятками
природи, мети і необхідного режиму охорони:
заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні,
загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні,
гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та
карстово-спелеологічні;
пам’ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні,
зоологічні, гідрологічні та геологічні.
Законодавством Автономної Республіки Крим може бути
встановлено додаткові категорії територій та об’єктів
природно-заповідного фонду.
Згідно Лісового Кодексу України в статті 17. Статус і завдання
біосферних заповідників говориться, що біосферні заповідники
є природоохоронними, науково-дослідними установами
міжнародного значення, що створюються з метою збереження в
природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери,
здійснення фонового екологічного
моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін
під дією антропогенних факторів.
Біосферні заповідники створюються на базі природних
заповідників, національних природних парків з включенням до їх
складу територій та об’єктів природно-заповідного фонду інших
категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної
мережі біосферних заповідників.
Для біосферних заповідників установлюється диференційований режим
охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з
функціональним зонуванням: заповідна зона – включає території,
призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та
мінімально порушених антропогенними факторами природних
комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим
визначається відповідно до вимог, встановлених для природних
заповідників; буферна зона – включає території, виділені з
метою запобігання негативного впливу за заповідну зону господарської
діяльності на прилеглих територіях; її режим та порядок створення
визначаються відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон
природних заповідників;
зона антропогенних ландшафтів – включає території
традиційного землекористування, лісокористування,
водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів
господарської діяльності.
У межах території біосферних заповідників можуть виділятися зони
регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються
регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з
додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених цим Законом.
Наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього
природного середовища та інша діяльність біосферних заповідників
здійснюються з урахуванням міжнародних програм.
Найбільш відомим українським біосферним заповідником є Карпатський
біосферний заповідник
Створений у 1968 році, з 1992 року входить до мережі біосферних
резерватів ЮНЕСКО Загальна площа 57880 га.
Карпатський біосферний заповідник належить до найбільших та найцікавіших
об’єктів природно-заповідного фонду України. Майже 2,5 відсотки
території Карпатського регіону знаходиться під охороною заповідника,
екосистеми якого віднесені до найцінніших на нашій планеті, і з 1993
року входять до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. З 2000
року Карпатський біосферний заповідник є українським партнером проекту
WWF “Ініціатива Карпатського Екорегіону” У складі Карпатського
біосферного заповiдника (КБЗ), загальна площа якого становить 57880
гектарiв, налічується шість вiдокремлених масивiв та ботанічні заказники
державного значення “Чорна Гора” і “Юлівська Гора”. Вони розмiщені на
територiї Рахiвського, Тячiвського, Хустського та Виноградівського
районiв Закарпатської областi в межах висот від 180 до 2061 м. Така
територіальна структура репрезентує практично все ландшафтне та
біологічне різноманіття Українських Карпат. Тут представленi найкраще
збереженi карпатськi екосистеми, якi є сховищами для багатьох рiдкiсних
і зникаючих видiв рослин і тварин.
У заповiднику вiдмiчено 64 види рослин i 72 види тварин, занесених до
Червоної книги України та до Європейського Червоного списку. Клімат
Карпатського заповідника коливається від помірно теплого в HYPERLINK
“http://carpathians.org.ua/Biosfernyj/Landsyhaft.html” “Долині
нарцисів ” від – 1,7 °С в січні, до + 19 °С в червні, кількість опадів
650 мм на рік) до холодного на вершинах гір від – 7-8,5 в січні °С, до+
11-15 °С в червні, кількість опадів 980-1500 мм на рік). Заповідник
характеризується великою різноманітністю грунтового покриву. Майже 90%
його територiї вкрито лiсами, для яких типовими є свiтло-бурi та
темно-бурi гiрсько-лiсовi грунти. Для верхньої межі лісу характерні
світло-бурі грунти. У високогір`ї переважають
торфянисто-гiрсько-пiдзолистi i гiрсько-лучно-буроземнi грунти. На
вапняках утворились щебнистi, а в долинах рiчок – дерновi, iнодi глеєвi
грунти.
Карпатський біосферний заповідник є одним з найбільших наукових та
еколого-освітніх центрів Карпатського регіону. Тут працюють численні
наукові лабораторії, створена мережа моніторингових ділянок,
фенологічних пунктів, гідро- та метеопостів. Заповідник є природною
лабораторією для багатьох вітчизняних та іноземних науково-дослідних
установ. На його території розгорнута мережа еколого-освітніх,
науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів, працює єдиний в
Україні HYPERLINK “http://carpathians.org.ua/Biosfernyj/Muzej.html”
Музей екології гір та історії природокористування Карпат , є власна
відеостудія, видається всеукраїнський екологічний науково-популярний
журнал “Зелені Карпати”.
Щороку Карпатським біосферним заповідником проводиться Міжнародна
природоохоронна акція “Марш парків”, присвячена Всесвітньому Дню Землі.
Під час її проведення організовуються науково-популярні лекції, бесіди,
учнівські конференції, “круглі столи”, вікторини, екологічні ігри,
конкурси тощо.
Крім того, до Національного Дня довкілля працівниками заповідника
запроваджено проведення регіональної природоохоронної акції, спрямованої
на збереження карпатської природи. “День довкілля” – акція реальної
допомоги навколишньому середовищу. В її рамках організаціями та
підприємствами міста, а також школами проводяться толоки, екологічні
десанти тощо.
Традиційними є також екоосвітні акції “День заповідника”, “Тиса – срібна
ріка краю”, “Екологічний тиждень”, що проводяться протягом року.
Особливо важливою є також організація на базі Карпатського біосферного
заповідника літніх екологоосвітніх таборів. Найбільш відомим серед них є
Всеукраїнський наметовий табір-експедиція “Ойкос”, що вже вісім років
поспіль працює на території КБЗ. Юні натуралісти з багатьох регіонів
України приїжджають познайомитися з природою Карпатського регіону.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
