.

Культурний розвиток Месопотамії та Сирії (Реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
864 3367
Скачать документ

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Культурний розвиток Месопотамії та Сирії Становлення та особливості
культури Месопотамії

Месопотамська цивілізація являла собою тип існуючої на давньому
Близькому Сході сільськогосподарської цивілізації, заснованої на
ірригації. Оброблювані райони були менш залежні один від одного, ніж у
долині Нілу, тому саме тут, в Шумері, виникли близько 3000 р. до н. е.
перші міста-держави, якими управляли царі-жреці. Саме в регіоні Двуріччя
та Євфрату вперше, за винятком Єгипту, склалися початкові форми
класового суспільства й прадавньої держави, тобто не відчувався вплив
інших значно розвинутих суспільств.

Важливі держави —Ур, Еріду, Ларса, Ніппур, Лагаш, Урук, Сиппар.
Братерством своїм вони зобов’язані розвитку ремесла та торгівлі. Епоху
ранніх династій в Урі, Уруці, Лагаші та Кіші називають золотим віком
Шумери. Тут виробляли предмети з золота, мечі, кольорове скло. Вільні
члени общин були ще й володарями значної частини землі. Владики міст
зводили палаци, храми й гробниці. Шумери заклали основи для подальшого
розвитку господарства та культури Месопотамії.

Шумери винайшли колесо до візка, гончарний круг та бронзу, створили
клинописну письменність. Близько 2400 р. до н. е. вони вперше в світі
виготовили кольорове скло. На високому рівні знаходилось ювелірне
мистецтво. Завдяки торговельним контактам вплив шумерів розповсюджувався
на Малу Азію та Єгипет. Шумери створили правові кодекси, а в літературі
особливого значення набув епос міфологічного змісту (поема про
Гільгамеше). Близько 2300 р. до н. е. Саргон І створив першу постійну
професійну армію. Приблизно в 2000 р. до н. е, була створена арифметика,
в основі якої лежала 60-тична система ліку, що стало важливим винаходом
в історії людства.

У зв’язку з цим необхідно розглянути специфіку месопотамської культури,
на якій відбилися своєрідність навколишнього середовища, досвід Природи.
Тут, як і у Єгипті, людина постала перед тими ж великими космічними
ритмами — зміною пори року, незмінним рухом сонця, місяця та зірок, але
вона знаходила тут також. елементи сили та насильства, яких не було в
Єгипті. Тигр і Євфрат не були схожі з Нілом: вони могли розливатися
рвучко й непередбачене, руйнуючи дамби й затопляючи посіви. Тут віють
спекотні вітри, що засипають

людину пилом і загрожують їй задухою. Тут ллють зливи, що перетворюють
тверду поверхню землі в море грязюки й позбавляють людину свободи руху,
бо будь-яке пересування стає неможливим. Тут, у Месопотамії, природа не
стримує себе, всією своєю силою вона крушить і зневажає волю людей, дає
їм відчути в усій повноті їх безсилість і нікчемність.

Культуру шумерів неможливо уявити собі без мистецтва. Насамперед вона
поклала початок будівництву кріплених міст, оточених стінами,
багатоповерхових будинків та зиккуратів — святинь-олтарів. Останні
становили частину комплексу священних споруд, недоступних людям.
Зиккурати зводили на пагорбах з цегли, облицьовували полірованими
плитками. Класичним зразком був зиккурат в Уруці—один з найважливіших
центрів релігійної та художньої культури. Його фасад вкривала мозаїка з
червоних, блакитних та чорних плиток, відповідна геометричному
орнаментові. Святиня Уру — прообраз Вавілонської башти — побудована в
1000 р. до н. е. Кожна її архітектонічна лінія ретельно розрахована,
зменшена або ж збільшена, щоб виправити ілюзію перспективи. Принципи
такої архітектури були перейняті асірійцями від зодчих Північної
Месопотамії наприкінці II тис. до н. е.

Шумери були напрочуд художнім народом. Дуже рано у них розвинулася
скульптура, хоча в країні було мало каменю. Статуї царів, жерців, воїнів
встановлювали у храмах, щоб вони молилися в ім’я засновників храмів.
Дещо пізніше з’явилися статуї з діоріту, як, наприклад, фігура відомого
царя Гудеа (близько 2300 р. до н. е.), що являла собою один з кращих
екземплярів шумерської культури. Для неї притаманна яскраво виражена
експресія за мінімумом засобів вираження.

Набула розвитку в Шумері й пластика у металі. На певне, вперше було
використано золото в комбінації з ляпіс-лазуррю, сріблом, раковинами та
бронзою.

В Урі, у так званій царській гробниці, де разом з царем похоронено 70
придворних, англійський археолог Л. Вулі знайшов дорогоцінності
найвищого художнього гатунку; золотий шлем та козла, що спирається на
дерево (з золота, ляпіс-лазур, срібла). Діадема цариці Шубад також
належить до відомих творів ювелірного мистецтва. Знайдено також зброю,
музичні інструменти, чотириколісні візки, й усе це свідчить про високу
культуру Шумера.

Шумери першими в історії мистецтва застосували безперервну розповідь про
події. Про це свідчить той факт, що саме тут створено найбільш давній
епос про легендарного владику Пльгамеше. В цьому ж епосі мова йде про
атрибути світла та блиску, що естетично означали форми етичної чистоти.

Цей принцип естетичної міри дійсності пронизує культуру Месопотамії. На
початку нерозривно пов’язана з ритуалом, пройшовши декілька етапів, вона
набула до II тис. до н. е. вид, у якому сучасна людина вже відшукує
знайомі риси. Різноманітність жанрів, поетична мова з різними видами
повторень, паралелізмів, хорових рефренів, порівнянь та метафор,
емоційне мотивування дій героїв, оригінальна метрична форма творів,
широке застосування ефектів трагічного та комічного демонструють ту
турботу автора про форму свого висловлювання, яка перетворює його на
справжнього художника, а його витвір — на твір мистецтва. Крім того, в
деяких ліричних гімнах зустрічаються зачатки філософських, роздумів,

Стиль шумерського мистецтва був сприйнятий вавілонською, халдейською та
ассірійською цивілізаціями. Одночасно з ним закінчилася незалежність
міст-держав Месопотамії, тиранічних царств, які всі породили мистецтво
однакового стилю. Нарешті, і з встановленням персидського панування
з’явилися нові звичаї, закони й вірування. Вавілон перестав бути
столицею, плаци спустошились, зиккурати поступово перетворилися на
руїни. Вавілонська цивілізація, культура якої була останньою фазою
шумерської культури, знаменувала собою народження нового соціопсихічного
космосу — морально-етичного, предтечу християнського — навколо нового
сонця—стражденної людини.

У сучасної людини склалися, наприклад, досить стабільні уявлення про
рай. Біблія, живопис, література змальовують прекрасний сад, де гуляє
перша людина Адам у супроводі Єви, створеної богом з його ребра. Тут
знаходиться й змій-спокушувач, що підговорив Єву від куштувати
заборонений плід. Виявляється, що шумерське уявлення про «райський сад»,
де немає смерті, відповідне біблійському. Про запозичення у шумерів
біблійської ідеї божественного раю свідчить і його місцезнаходження. У
Біблії безпосередньо показано, що річки, які протікають у біблійському
раю, знаходяться у районі Євфрату, тобто в Месопотамії.

2. Розквіт Шумерської культури.

Доба шумерів, що тривала майже ціле тисячоліття, принесла Месопотамії
високий розвиток культури.

Піднеслося незвичайно хліборобство, що було головним заняттям населення.
Урожаї залежали від виливів рік, тому шумерські володарі дбали дуже про
те, щоб розвести воду рівномірно по всій країні. Побудовано було багато
каналів, а роботами кермували досвідчені інженери. Збереглися плани тих
будов, вириті на глиняних табличках. Воду по полях розливали за
допомогою журавлів, яких приводили в рух воли. На різьбах того часу
бачимо картини праці на ріллі, сади, пастухів із чередами на полі.
Землі належали почасти до князя, почасти до приватних людей або до
спілок. Як видно, складність управи примушувала організуватися в якісь
товариства. Держава проводила дуже докладний кадастр грунтів і на цій
основі стягала податки.

Про розвиток промислу свідчать останки різних предметів, які відкрито в
королівських гробницях в Урі. Є там посуд золотий і срібний, гарної
форми, гравірований просто, але гармонійно, чаші, миски, чарки, лампи, а
також різні знаряддя, як сокири з міді, списи, стріли, стилети, всякі
прикраси — нашийники, завушниці, амулети, фігурки у вигляді левів,
ослів, биків. Техніка дуже різнорідна, наприклад, бачимо різане каміння,
інкрустацію з мушель і т. п.

Багато різнорідних предметів довозили з інших країн. Месопотамія вже в
ті давні часи була перехресним пунктом, в якому сходилися торгові шляхи
з різних сторін. З Ірану привозили алебастр, з Паміру — лазур, з Індії —
карнеол. Зв’язки з Індією були дуже живі — у шумерській кераміці
зустрічаємо наслідування індійських мотивів. Комунікація йшла, здається,
вже морем, — плавба на Євфраті розвинулася дуже скоро. З Малої Азії
приходили золото й срібло, з Кавказу — мідь. Із Сирією утримувався
безнастанний торговельний рух. Через Сирію Месопотамія зв’язувалася
також з Єгиптом. Шумерське мистецтво мало деякий вплив на єгипетські
вироби.

Шумери залишили багато пам’яток свого будівництва. В Месопотамії нема
каміння, треба було його довозити аж з пустелі. Тому шумери ставили свої
будови з цегли, яку вміли добре випалювати й закрашувати різними
барвами. Міста були обведені високими мурами, а для залоги будували
великі вежі. В Урі відкрито фундаменти такої величезної башти, завдовжки
60, завширшки 45 м. Святині мали також вигляд великих веж на кілька
поверхів, що звужувалися догори. Особливістю шумерської архітектури є
склепіння й куполи. Небагато пізніших народів знало цю трудну техніку.
Стіни будували з різнобарвної цегли і викладали їх камінням різного
забарвлення. Часто зустрічаються прикраси з мушель або й мозаїка.

Різьба пройшла значний розвиток. Спочатку, постаті є важкі, незугарні,
потім різьбарі навчилися старанніше моделювати тіло, особливо ж уміло
зображували мускулатуру. Багато заховалося статуй князя Гудеа з Лагаша,
Шумерські майстри залюбки зображували постаті звірів — биків, левів,
котів, а також птахів.

Розвинулася також релігія. У найдавніші часи кожна оселя мала своє
окреме божество. Пізніше постала ціла релігійна система. Згідно з нею,
спочатку існувала сама вода, потім вона поділилася на два єства — океан
із солодкими водами й солоне море. З цих двох праелементів постали і
боги, і люди. Боги мають людську постать і людські почування та
пристрасті, але є безсмертні. Всі боги є добрі; зло спричинюють злідухи,
що творять нижчу категорію божеських істот. Світ ділиться на небо, де
панує Ан, на повітря й землю, де паном є Енліль, та на океан, на якому
царює Енкі. Другу трійцю творив бог Місяця Енцу зі своїми дітьми —
Сонцем (Баббар) і планетою Венерою — Нанаї, або Іштар. Окрім тих
головних богів шанували дуже багато менших, бо кожна людина мала

свого бога-опікуна, та й кожна інша істота має при боці своє божество.
Богів зображували звичайно у людському вигляді, тільки на голові
приміщували їм пару рогів, деколи прибраних зіллям. Духи-опікуни мали
деколи інші постаті, наприклад, орла з головою лева, лева з людським
погруддям та ін.

Богів шанували піснями й жертвами. Від найдавніших часів зустрічаємо
різнорідні релігійні обряди, процесії, свята. Здавна був також окремий
клас жерців — «шангу». Пророцтвом і замовляннями займалися також жінки.
Щоб поконати силу лихих духів, треба було знати чародійні формули та
закляття. Були окремі жерці — «бару», що ворожили про майбутнє на основі
всяких знаків, наприклад, печінки жертовного звіра або краплі олії,
киненої на воду.

Шумери мали віру в життя на другому світі. Люди постали з болота на
подобу богів і продовжують життя по смерті. Своїх мерців шумери ховали в
землі в солом’яних матах або домовинах; тіло клали на боці. До могили
давали всякі домашні предмети, яких небіжчик уживав за життя, часто
також з глини вироблену модель човна, яким він мав переправитися на той
світ. У могилах королів найдавнішої доби зустрічаємо жертви людей. Так,
у гробниці одної королеви в Урі поховані її позабивані служники:
прибічна сторожа в шоломах і зі списами, двірські дами з пишними
прикрасами, музиканти з музичними інструментами, погоничі з волами,
кіньми й возами…

Шумери вживали письмо, яке називаємо клиновим, бо слова означуються
клинцями, укладеними в різнорідні комбінації. Це письмо важке до
читання, бо ті самі знаки означають різні слова.

3. Опис культурного розвитку Сирії

Між Месопотамією та Середземним морем лежить Сирія. Природа її ділить на
дві частини: північну, родючу, з гарною, багатою рістнею, та полудневу,
степово-пустельну. Перші сліди культури зустрічаємо тут у палеоліті.
Сирію замешкувало тоді якесь плем’я невідомого походження, що
відзначалося великим зростом і сильною будовою. Історики називають його
праханаанцями. Коло 2500 року до вперше з’явилися семіти й поволі
опанували

всю країну. Пізніше напливали ще малоазійські племена, а також «люди
з-за моря» — європейці.

Сирія лежала на перехресті торговельних шляхів, що йшли з Месопотамії,
Малої Азії, від Середземного моря та Єгипту, і як посередник між різними
народами скоро дійшла добробуту і значення. Суходолом головна дорога
йшла від Каркемиша над Євфратом до Кадеша над Фронтом. Над морем постало
кілька визначних портів: Біблос, Сидон, Тір та ін. Через сирійські міста
проходив безнастанно живий торговельний обмін між Азією, Африкою та
Європою і перехрещувалися тут різні культурні впливи.

Сирія дійшла до великого господарського розвитку, але ніколи не змогла
об’єднатися в одну державу. На перешкоді тому стояли інтереси й амбіції
окремих міст, що одне перед іншим не хотіли поступитися першістю, а ще
більше сусідство великих держав, що намагалися завоювати багату країну.
Від полудня Єгипет, від сходу Вавилоні й Ассирія, від півночі — держава
хеттів безнастанно надсилали свої війська в Сирію, стараючись відбити її
з рук суперників. На родючих сирійських долинах відбувалися
найкривавіші бої стародавнього світу. Ніяка країна не перебула стільки
наїздів, набігів і грабунків.

Серед багатьох сирійських державок визначніше місце здобула держава М і
т а н н і. В часи найбільшого зросту вона займала Північну Сирію і
простягалася до Горішнього Євфрату. Народ, що створив цю державу, був,
здається, індоіранського походження і шанував індійські божества Індру,
Мітру та ін. Мітанці мали чудову кінноту, воєнні вози й добре озброєне
військо, завдяки чому довгий час утримувалися як самостійна держава.
Перший король Мітанні, Сауссадаттар (близько 1450 р. до Хр.), вславився
тим, що напав на місто Ашшур

і забрав звідти ворота, вилиті з золота і срібла. Цим він забезпечив
собі незалежність від Ассирії. Володарі Мітанні також здобули собі
повагу серед єгиптян, так що кілька фараонів взяли собі жінок з їхніх
родин. Коло 1300 р. цю

державу завоювали хетти.

У пізніші часи у Північній Сирії більшу роль відіграв Д а м а с к. Ці
околиці займали арамейські племена, належні до семітів. Дамаск
завдячував своєму розвиткові торгівлі, за Давида підлягав Палестині, але
пізніше став самостійною державою. Найвизначнішим королем був Бенгадад
(885 — 843 рр. до Хр.).

У Полудневій Сирії, на морському узбережжі від Яффи до Гази, лежала
держава Цекель, або Філістінія. Філістімляни мали укріплені міста, важкі
воєнні вози, добру кінноту; мали живу торгівлю і за торгові шляхи вели
боротьбу з Ізраїлем. Під час боротьби між Єгиптом та Ассирією ця країна
мала важливе стратегічне значення.

Середню частину Сирії, Палестину, замешкували ізраїльські племена.
Біблійські перекази оповідають, що батьки ізраїльського народу
примандрували до Ханаанка (Палестини) з Халдеї. Спершу не могли
утриматися на нових оселях, перейшли до Єгипту й там перебували довгий
час. Пророк Мойсей вивів їх з Єгипту й під час побуту на Синаї і в
пустелі утвердив у них віру в одного Бога та надав їм устрій і закони.
Під проводом Иосії ізраїльтяни наново здобули

Ханаан й осіли тут на постійних Оселях. Спочатку ізраїльтяни ділилися на
12 колін, потім утворили одне королівство під проводом Саула. До
найбільшого розвитку Ізраїльська держава дійшла за короля Давида, що
звільнив Палестину від залежності від філістімлян і завоював сусідні
народи — моабітів, аммонітів, едомітів і арамейців. Він переніс столицю
держави з Геброна до Єрусалима й організував адміністрацію та військо.
Син його, Соломон, побудував величаву святиню і палату. Жидівська
держава ввійшла тоді в зв’язки з сусідніми державами, але не відігравала
важливішої ролі в історії Сирії.

По смерті Соломона почалася внутрішня боротьба й остаточно постали дві
ворожі держави: іудейська з Єрусалимом та ізраїльська зі столицею у
Сіхемі, Тірзі і врешті в Самаррі. Розбитій’ країні загрожували сусідні
народи, тому Ізраїльське королівство увійшло у зв’язки з Єгиптом,
Іудейське — з Ассирією. Проти чужих культурних впливів та політеїзму
виступали пророки, що високо поставили релігійне письменство жидів.
Ізраїльська держава впала в 721 р. до Хр. й була знищена ассирійським
королем Саргоном. Іудейська протривала півтора століття довше, й аж у
586 р. вавилонський король Набукаднасар зруйнував Єрусалим. Тривке
значення в історії жиди втримали тому, що єдині з народів стародавнього
світу затримали віру в одного Бога.

Зміст

1. Становлення та особливості культури Месопотамії

2. Розквіт Шумерської культури.

3. Опис культурного розвитку Сирії

Список використаних джерел

Список використаних джерел

1. Белицкий М. Забытый мир шумеров. М., 1993;

2. Заблоцка Ю. История Ближнего Востока в древности. М., 1999;

3. Замаровський В. Сначала был Шумер. К., 1993; История древнего мира,
Ранняя древность. М., 1996;

4. Оппенхейм А. Л. Древняя Месопотамия. М, 1997;

5. Фанкфорт Г., Франкфорт Г. А.. Уилсон Дж; Якобсон Т.В преддверии
философии. М., 1994.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020