.

Наркотики та наркоманія (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3813 37479
Скачать документ

Реферат з ОБЖД

на тему:

Наркотики та наркоманія

Кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому числі і в Україні.
Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак
епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики близько 100 тисяч (за
офіційними даними). Реальна цифра людей, що вживають наркотики, за
оцінками МВС, в 10-12 разів більша, і складає 800-900 тисяч, а тенета
наркобізнесу ловлять все нові жертви. За даними Інтерполу, в Україні
зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків.

Молоді необхідно усвідомити, що вживання наркотиків не просто шкодить
здоров’ю людини, а й знищує, вбиває її. Наркоманія – це насамперед
проблеми молоді. Дослідження показали, що середній вік початку прийому
наркотиків – 13-15 років, а в деяких містах нашої країни ще менший –
9-13 років. Наркоманія – це важка хвороба, яка дуже швидко розвивається.
Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому
наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного
віку. Як свідчать дослідження, часто вживати наркотики починають зовсім
випадково, через цікавість. Молодь “знайомиться” з наркотиками на
дискотеках і вечірках, в компанії з друзями. Існують й інші причини
збільшення кількості наркоманів, а саме: економічна криза, безробіття,
проблеми в особистому житті. Все це змушує людину за допомогою
наркотиків шукати “кращого життя”, але це життя без майбутнього.

Незважаючи на те, що зловживання наркотиками стало однією з найгостріших
світових проблем XX ст., досвід вживання людьми наркотичних речовин
вимірюється тисячоліттями. Початково вживання наркотиків було пов’язане
з релігійними та побутовими звичаями. Багато тисяч років тому наркотики
почали використовуватись служителями різних релігій для досягнення стану
містичного екстазу при виконанні культових обрядів та ритуалів.

Першою рослиною з психоактивними властивостями, про яку є згадка в
історії, був мак. Ще 5000 років тому його використовували шумери, які
жили на землях Месопотамії (сучасний Ірак). На глиняних табличках, які
були знайдені через століття в Ниппурі, залишились рекомендації щодо
приготування та вживання опіуму.

Про гашиш як ліки від кашлю та проносу говориться в 2737 р. до Н. Е. в
лікувальнику китайського імператора Шен-Нуна, складеному ще в
стародавньому Китаї. Гашиш використовувався як знеболювальний засіб при
хірургічних операціях, в Індії він також використовувався як ліки.

Стародавні культури використовували в релігійних цілях галюциногенні
гриби. Ще з XVI ст. іспанські хронікери повідомляють про наркотичні
гриби з Мексики.

Праіндіянці століттями, а то й тисячоліттями просувались через джунглі
Центральної Америки у землі Мачу-Юнга (тепер Болівія) – це і є
батьківщина страшного зілля коки. Кущ цей вічнозелений, 2-2,5 м
заввишки. Після жування листочків коки знесилена людина без відпочинку
може подолати десятки кілометрів, не відчуваючи спраги і голоду. Правда,
потім настає втома, знехіть до всього, байдужість і розумова тупість.

Окрім поодиноких географічних осередків вживання різноманітних речовин,
які мають психоактивні властивості, Європа не знала більшості сильних
наркотиків до кінця XII ст., коли хрестоносці привезли з Ближнього Сходу
опіум. Перші препарати опіуму мали назву “лаудан”. На початку
позаминулого століття, в 1805 р., аптекар Зертюрнер виділив перший
алкалоїд опіуму і дав йому назву “морфін” на честь грецького бога сну
Морфея. Трохи пізніше, 1832 р., Робіке виділив кодеїн, а 1848 р. Мерк
виділив із опіуму папаверин.

Масове вживання наркотиків в Європі почалось в XIX ст., коли група
інтелектуальних авантюристів почала експериментувати над власною
свідомістю, вживаючи наркотики, які привезли з Єгипту та Індії (гашиш,
опіум).

1938 рік став дуже важливим в історії наркоманії. Цього року
швейцарському хіміку Альберту Хофману вдалося синтезувати лізергінову
кислоту (ЛСД-25), що стало початком розвитку масового вживання
наркотиків в обсягах, які до цього не мали прецеденту в історії людства.

У XX ст. з розвитком технічного прогресу та початком лабораторного
виробництва алкалоїдів опіуму і кокаїну наркоманія перейшла в інший
вимір – масовість та епідемічне розповсюдження, переставши бути
проблемою однієї особистості, стала соціальною проблемою.

Класифікація наркотиків та типи залежності. Сьогодні наркоманія є
світовою проблемою, вона присутня на всіх континентах і демонструє
тенденцію до непохитного зростання.

Група експертів ВООЗ визначила наркоманію як “стан епізодичного або
хронічного отруєння, викликаний багаторазовим введенням наркотику”.
Комітет експертів ВООЗ розрізняє в наркоманії як хворобі два стани –
залежність та звикання.

Психічна залежність – це форма взаємовідносин між наркотиком і
особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту
наркотику, так і від потреб особистості, котрі цей наркотик задовольняє.

Чим швидше наркотик задовольняє ці потреби та викликає очікуваний
емоційний стан, тим складніше перебороти звичку вживання цього
наркотику. В умовах сильної психічної залежності позитивний
психологічний стан особистості залежить тільки від того, чи є наркотик
під рукою. Врешті-решт він стає необхідною умовою нормального стану
особистості. У випадку відсутності наркотику людина катується, і щоб
виправити настрій або поліпшити стан, наркоман намагається знайти його
за будь-яку ціну. Відсутність наркотику, до якого людина звикла і від
якого стала психологічно залежною, може найдраматичнішим чином вплинути
на все його життя. Потреба в наркотику стає найголовнішою в житті
наркомана, він перестає виконувати свої обов’язки, кидає сім’ю і друзів,
концентруючи всі свої інтереси на добуванні та вживанні наркотиків.

Психічна залежність, згадки про приємні відчуття є головними факторами,
пов’язаними з хронічним отруєнням психотропними наркотиками, а в окремих
випадках ці фактори можуть бути єдиними.

Фізична залежність – це стан адаптації, який виражається в явних
порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків. Це явище
перебуває в безпосередньому зв’язку з фармакологічною дією наркотику на
живу клітину.

Класичною ознакою виникнення фізичної залежності є поява абстинентного
синдрому, який фактично свідчить про “наркотичний голод”. Абстинентний
синдром характеризується низкою проявів у психічній та фізичній сферах,
специфічних для кожного окремого виду наркотику. Цей стан полегшується
або зникає після введення того самого наркотику або речовини, яка має
такі ж психофармакологічні властивості.

Толерантність є адаптаційним станом, проявляється в зниженні
інтенсивності реакції організму на ту саму кількість наркотику, або
виникає потреба в збільшенні дози для досягнення ефекту, котрий раніше
досягався при дії меншої кількості того самого наркотику.

Залежність характеризують:

– сильне бажання або непереборна потреба (нав’язливий стан) подальшого
прийому наркотику, а також спроби отримати його за будь-яку ціну;

– тенденція збільшення дозування через розвиток залежності;

– психічна (психологічна або емоційна) залежність від ефекту наркотику;

– згубні наслідки для особистості і суспільства.

Звикання характеризують:

– бажання подальшого прийому наркотику з метою поліпшення настрою;

– незначна тенденція (або її відсутність) до збільшення дозування;

– деякий ступінь психічної залежності від ефекту наркотику, але
відсутність фізичної залежності (відсутність абстинентного синдрому);

– негативні наслідки стосуються тільки особистості наркомана.

Усі наркотики за походженням можна розділити на дві групи – природні і
синтетичні. Що ж таке наркотик?

Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного
походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька
функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або
фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не втягнутись неможливо.

Наркотики та їх ефекти. З точки зору психофармакологічного впливу
наркотики можна розподілити на три великі групи:

• наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової системи
(опіати, барбітурати);

• наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи
(амфетаміни, кокаїн, гашиш);

• наркотики, які викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх,
ЛСД, мескалін, псилоцибін).

Їх загальною ознакою є здатність до зняття психологічної напруги і до
послаблення невпевненості у собі й сором’язливості; вони змінюють
емоційну реакцію на біль, уповільнюють реакції, порушують координацію
руху. Вживання цих препаратів у великих дозах викликає сон, серйозні
порушення свідомості, призводить до безпам’ятства і навіть смерті.
Ефекти цих наркотиків використовуються в медицині. Опіум його похідні та
барбітурати – це психоактивні речовини, які найчастіше вживають
наркомани.

Опіум та його похідні.

Опіум – це психоактивна речовина, яка має найдовшу історію. Опіум – це
молочний сік, який отримують з надрізаних головок опіумного маку.

Мак вирощують у всьому світі, але за вмістом морфіну найкращим
вважається балканський і малоазіатський мак. Вміст морфіну є головним
фактором, який визначає ефективність та якість опіуму.

Спосіб вживання опіуму з метою отримання наркотичного сп’яніння залежить
від географічних та культурних особливостей, а також традицій. В Ірані і
Туреччині опіум їдять, китайці його найчастіше курять, а європейці та
американці вводять шляхом ін’єкцій. Від способу вживання залежить
інтенсивність дії препарату та яскравість відчуттів.

Найбільш швидко і сильно діє опіум, який вводиться шляхом ін’єкцій. Цей
спосіб вживання діє більш в фізичному, а не в психологічному плані.
Після уколу наступає фізичне оніміння та спокій, стан характеризується
повним розслабленням. Функція інтелекту наближається до нуля. Ці ефекти
опіуму притягують напружених, емоційно незрілих людей, які намагаються
штучно розслабитись та досягнути стану спокою.

Знаючи склад опіуму, можна зрозуміти, що його дія є сумарним ефектом
всіх алкалоїдів, які входять до його складу (морфін, кодеїн, тебаїн,
наркотин, папаверин).

Протягом перших декількох місяців прийому опіуму переважають позитивні
ефекти, і наркомани, прагнучи до їх повторення, приймають опіум досить
часто. Цей період являється вступом до психологічної залежності.
Пізніше, через розвиток толерантності, щоб досягнути колишнього ефекту,
необхідно збільшувати дози. Незважаючи на те, що приємні ефекти
слабшають, наркоман вже не може відмовитись від наркотику, тому що
потрапляє в фізичну залежність. Він приймає наркотик не для задоволення,
а прагне уникнути абстинентної кризи.

Найбільш частими ускладненнями хронічного зловживання опіумом є:

• опіумна гарячка;

• вірусне запалення печінки;

• гнійні інфекції шкіри та тканин, запалення та затвердіння вен.

Морфін. Морфін – найбільш відомий алкалоїд опіуму, виділений у 1805 р.

Це білий кристалічний порошок, який не має запаху, його легко розпізнати
за терпким смаком. Він використовується як знеболювальний засіб у
медицині. До морфіну швидко виникає толерантність, і хронічні морфіністи
можуть приймати наркотик в дозах, більших за терапевтичні в 20-200
разів. Але необхідно пам’ятати, що толерантність ніколи не є абсолютною,
а це означає, що існує межа, за якою доза стає смертельною.
Толерантність розвивається протягом приблизно трьох тижнів щоденного
вживання.

Наркомани найчастіше приймають морфін шляхом ін’єкцій, щоб швидше
досягнути ефекту. Найбільш розповсюдженим ефектом впливу морфіну є його
пригнічена дія на центральну нервову систему.

У невеликих кількостях морфін викликає ейфорію та приємну сонливість,
яка супроводжується відчуттям розслабленості й безтурботності. Людина
відчуває себе впевнено і безпечно. Думки можуть бути багатими і
змістовними, але ними неможливо керувати. Довготривала концентрація
уваги зазвичай стає неможливою, повністю зникає прагнення до активних
дій. Людина стає апатичною, цікавиться тільки собою, не відчуває потреби
в спілкуванні. Гострота зору знижується, настає стан летаргії. Досить
частим ускладненням при прийомі морфіну є смерть через передозування
препаратом, а також підвищену чутливість до нього.

Про вживання морфіну можуть свідчити наступні симптоми: важкі запори,
які чергуються з проносом; шрами та гнійні запалення від недотримання
правил стерильності при ін’єкціях; звужені зіниці і головний симптом –
розвиток абстинентного синдрому при раптовому припиненні прийому
морфіну.

Морфін – наркотик, до якого дуже швидко настає звикання. Вже через
декілька днів постійного вживання препарату формується залежність.

Героїн. Героїн – це напівсинтетичний похідний морфіну, вперше отриманий
в Німеччині в 1898 р. Дессером як ліки, які ліквідують залежність від
морфіну.

Героїн у 20-25 разів сильніший за морфін і вдвічі сильніший в плані
звикання. В хімічно чистому виді він являє собою сіро-коричневий
порошок. Нелегальні торговці додають до нього кофеїн, лактозу, лимонну
кислоту і навіть таку отруту, як стрихнін, котрі підсилюють його дію,
водночас збільшуючи його вагу.

Героїн сам по собі має слабку фармакологічну дію, але він дуже швидко
перетворюється у мозку в морфін, тобто ефект героїну насправді є ефектом
морфіну. Чистий морфін не в змозі подолати гематоенцефалічний бар’єр і в
великих кількостях потрапити в головний мозок, в той час як молекули
героїну без перешкод проходять цей бар’єр і тільки в мозковій тканині
трансформуються в молекули морфіну.

Героїн – наркотик, який найшвидше викликає звикання. Вже через кілька
днів може виникнути сильна фізична залежність. З цієї причини героїн не
використовується у медицині. Героїн в організм вводиться шляхом
ін’єкцій. Після уколу героїну зазвичай виникає дрімота, зіниці
максимально звужені, пульс та дихання вповільнені. Наркоман, який
перебуває під впливом героїну, безпечний. Вживання героїну блокує
сексуальні подразники та гасить сексуальні потреби.

Найпоширенішою причиною смерті наркоманів є передозування наркотиків.
Навіть відносно невеликі дози героїну можуть стати причиною смерті
наркомана внаслідок набряку легень та шоку. Серед психічних ускладнень
найчастіше трапляється звикання на всіх рівнях. Спочатку переживає
бажання повторити приємне відчуття, пізніше – страх перед абстинентною
кризою.

Барбітурати. Барбітуратами називають ліки, які є похідними барбітурової
кислоти. Всі вони викликають пригнічення мозкових центрів, які
контролюють вищу нервову діяльність. З цієї причини барбітурати
використовують для лікування безсоння й зняття напруги та невпевненості.

У медичних цілях препарати вводяться в організм шляхом ін’єкцій, через
рот або пряму кишку. Наркомани їх ковтають або вводять шприцом. В
невеликих дозах барбітурати виявляють заспокійливу дію та знімають
больові відчуття, які спровоковані спазмами гладкої мускулатури. В
середніх дозах вони викликають більш сильне почуття спокою та сон, а у
високих дозах барбітурати роблять сон набагато глибшим, і пацієнт може
впасти в довгострокову сплячку або навіть померти від паралічу
дихального центру.

Барбітуратна наркоманія з урахуванням її ефектів та наслідків більш
небезпечна, ніж опіоманія. При отруєнні організму барбітуратами наркоман
більше хворий психічно та емоційно збуджений, у нього порушена
координація та підвищена схильність до епілептичних припадків, які
проявляються у фазі абстиненції.

Довгострокове вживання барбітуратів призводить до виникнення психічної
та фізичної залежності. Психічна залежність безпосередньо пов’язана з
ефектами наркотику. В особистостей напружених та нерішучих залежність
виникає швидко, через те що наркотик вивільняє їх від неприємних
переживань, пропонуючи натомність приємні. Це стає причиною частого
вживання барбітуратів.

Найбільш численною групою серед психостимулюючих засобів є амфетаміни.
Також сильну стимулюючу дію має кокаїн.

Амфетаміни. Перші амфетаміни були отримані 1920 р. і як сильні
стимулятори та засоби, які знімають втому й млявість, одразу почали
застосовуватись у медичній практиці. Пізніше виявилось, що вони також
знижують апетит, і ця їх властивість досить широко сьогодні
застосовується.

Найчастіше вживаються наступні амфетаміни: бензедрин, декседрин,
метедрин. Вживання амфетаміну швидко призводить до психічної залежності,
можливо навіть швидше за інші відомі наркотики. При прийомі в середніх
дозах амфетамін підвищує активність та витривалість організму, викликає
відчуття емоційного підйому та ейфорії. Перебуваючи під його впливом,
людина схильна переоцінювати свої можливості. Повторне внутрішньовенне
введення амфетаміну тільки підсилює ці ефекти.

Внаслідок розвитку толерантності дози доводиться збільшувати – деколи в
сотні разів. Хоча ці величезні дози рідко бувають небезпечними для
фізичного здоров’я людини, вони досить часто викликають у поведінці
зміни психічного характеру: галюцинації, манію переслідування, серйозні
викривлення у свідомості, особливо, якщо препарат вводити
внутрішньовенно.

Кокаїн. Кокаїн – це алкалоїд, який міститься в листі
південноамериканської рослини коки.

Через те що кокаїн не викликає толерантності взагалі або викликає її в
незначному ступені, наркомани довго можуть дотримуватись того ж самого
дозування. Вони не потрапляють у фізичну залежність, як, наприклад,
опіомани, але психічна залежність від кокаїну виражена досить сильно.

Перший ефект кокаїну приємний: проходить втома, з’являється відчуття
сили та переваги, наркоман відчуває підвищення інтелектуальних
можливостей та фізичної сили. Він стає діяльним, відчуває впевненість в
собі, знаходиться в постійному русі, відчуває потребу весь час говорити
і доводити свою значущість для суспільства. Щоб поліпшити самопочуття,
потрібно знову ввести кокаїн в організм.

Постійне і часте вживання кокаїну викликає дуже несприятливі стани, такі
як параноя, марення, галюцинації та манії переслідування. Кокаїноман
думає, що за ним хтось стежить, що йому постійно загрожує небезпека.
Психічні відхилення можуть перейти в психоз, який супроводжується
галюцинаціями, в котрих довкілля набуває мініатюрних розмірів.

Галюциногени. В той час як інші наркотики викривлено сприймають
реальність або нейтралізують її неприємні прояви, викликаючи ілюзію,
галюциногенні наркотики пропонують бачення зовсім іншого світу, іншої
реальності, яка існує незалежно від нас. Іноді цей, інший, світ притягує
настільки, що той, хто пізнає його хоч раз, вже не хоче повертатися або
бажає бувати в цьому ілюзорному світі якомога частіше. Саме в цьому
криється найбільша небезпека безконтрольного застосування галюциногенних
наркотиків.

Галюциногенні наркотики викликають досить серйозні порушення в психічній
сфері, які супроводжуються викривленням сприйняття часу і простору, а
також змінами сприйняття своєї особистості. Людина, яка перебуває під
їх впливом, виявляється викинутою в інший світ, в якому звуки і барви
здаються більш живими й наповненими іншим сенсом. Ці процеси можуть
супроводжуватись підвищеною зоровою чутливістю, яка призводить до появи
марень та галюцинацій.

Марихуана. Марихуана – наркотик рослинного походження. Її готують з
висушеного листя та суцвіть індійської коноплі. Ці коноплі ростуть в
місцевостях з переважно теплим кліматом, насамперед в Мексиці, в Африці,
в Індії і на Середньому Сході. Їх можна також вирощувати в помірному
кліматі. Марихуану курять у вигляді цигарок, за допомогою трубки або
кальяну.

Більшість курців марихуани після вживання спочатку відчувають
короткочасний страх та неприємну напругу, яка швидко змінюється гарним
настроєм та ейфорією, нападами неконтрольованого сміху та підвищеною
потребою в спілкуванні. Порушується сприйняття часу і простору, кольори
і звуки здаються більш насиченими. Наркомани впевнені, що можуть читати
думки своїх співрозмовників та передавати свої думки іншим.

Підвищення дози марихуани викликає серйозні зміни в емоційній сфері:

послаблення уваги, порушення пам’яті, помилкове некритичне ставлення до
свого стану. Окрім того, можуть проявлятися галюцинації та різні фобії.
Вислови наркомана незрозумілі для оточення. Він демонструє прояви манії
переслідування, при цьому може бути небезпечним.

Багато авторів вважає, що помірне вживання марихуани не викликає
несприятливих змін в організмі та фізичної залежності. Пропагандисти
ідеї легалізації марихуани стверджують, що цей наркотик менш шкідливий,
ніж навіть алкоголь. Можливо, до певної міри це і так. Однак не можна
розглядати небезпеку вживання марихуани виключно з точки зору її
фармакологічних ефектів. Небезпеку потрібно шукати насамперед в
особистості самого наркомана. На відміну від азіатів, представники
західної цивілізації рідко зупиняються на цьому наркотику. Марихуана
стає відправною точкою для вживання сильніших наркотиків.

ЛСД-25. Діетиламід лізергінової кислоти (ЛСД-25) – найбільш відомий,
найбільш вивчений і водночас найбільш вживаний психоделічний наркотик.
Найчастіше цей галюциноген зустрічається у вигляді порошку або розчину,
не має кольору, смаку та запаху. Швидкість дії ЛСД залежить від способу
вживання, кількості препарату та індивідуальної чутливості. Наркотик,
який вживається через ротову порожнину, починає діяти через 45 хвилин, в
особливо чутливих до препарату осіб – через 15 хвилин. Після ін’єкції
ефект проявляється вже через лічені хвилини. Перші відчуття бувають, як
правило, приємними. У людини виникає почуття очікування чогось
надзвичайного. Потім починають проявлятися симптоми збудження нервової
системи, виникає почуття необґрунтованого страху, тіло починає тремтіти,
людину нудить. Ці явища часто супроводжуються запамороченням та частим
серцебиттям. Зіниці дуже розширені, і часто для полегшення світлобоязні
людині необхідно навіть вночі носити темні окуляри. Після того як
молекули наркотику досягли головного мозку, починається зміна стану
свідомості, яка триває декілька годин, і багаті галюцинаторні
переживання.

Існує наступна класифікація ускладнень, які виникають внаслідок
хронічного зловживання ЛСД:

• гострий стан психозу і паніки. Іноді вони можуть виступати разом із
суїцидальними реакціями, зі схильністю до вбивства;

• явище відлуння. Це означає можливість спонтанного повторення
психоделічної зміни свідомості, яке може наступити через декілька тижнів
або місяців після припинення вживання наркотику, в надзвичайно гострій
формі та супроводжується гострою манією переслідування. В цьому стані
людина може закінчити життя самогубством або застосувати насильство по
відношенню до інших;

• довгостроковий стан слабкої концентрації уваги, апатія, байдужість до
усього навколишнього. Людина, яка хронічно зловживає ЛСД, кидає сім’ю,
друзів, роботу і в повній ізоляції проводить весь час у роздумах про ЛСД
та його властивості;

• проблемою, яка має велике теоретичне і практичне значення, є
хромосомні порушення. Вони виявлені у деяких наркоманів, які вживали
ЛСД.

Людина і наркотик. Процес звикання до наркотику розвивається поступово
протягом тижнів, місяців і навіть років, тому важко визначити межу часу,
на котрій людина стає наркоманом. Але навіть незважаючи на термін
виникнення залежності, життя наркомана зазнає кардинальних змін, коли це
відбувається. Тоді всі його дії спрямовані на те, щоб дістати наркотики,
які стають єдиною річчю на світі, яка здатна принести йому задоволення.
Сім’я, друзі, робота, навчання, їжа, секс, здоров’я – все це відходить
на другий план. Усі наркомани, незважаючи на те, чим вони займаються, де
живуть, скільки у них грошей, який їх рівень розумового розвитку, в
цьому відношенні живуть однаково. Їх перша думка одразу після
пробудження – де і як дістати наркотик. Немає такої жертви, яку не можна
б було принести заради наркотику.

З часом наркомани перестають реагувати на інші види задоволення. Ніщо
для них не може бути кращим за наркотичний “кайф” і ніщо не може бути
страшніше за абстинентну кризу, тобто “ломку”. В цей період наркоман
здатний на вбивство, крадіжку, зраду заради мінімальної дози наркотику.
Усі дні життя наркомана, по суті, однакові.

Наркоманія – це важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров’ю,
призводить до деградації особистості, інвалідності і смерті в молодому
віці.

Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД
(серед хворих на СНІД 70 % це наркомани). Це зумовлено як фактором
введення наркотиків ін’єкцією, так і ризикованою психічно неадекватною
поведінкою в різних життєвих ситуаціях, в тому числі і сексуальній.

Звичайно, наркоманами не народжуються. Найчастіше наркотик пробують з
цікавості, через легковажність, наслідування когось, а іноді до вживання
наркотиків привчають більш “досвідчені друзі”. Наркоманія поширюється за
законами епідемії: хворий на наркоманію втягує в свої тенета все нові і
нові жертви. Ті, хто вживають наркотики, без них вже обійтись не можуть,
і дози їх з кожним днем все збільшують. Наркоман стає рабом цієї звички.
Розповсюджувачі наркотиків пропонують їх безкоштовно доти, поки людина
не стає залежною від них. Потім вона приноситиме їм гроші й досить
великі. Відсутність грошей штовхає наркоманів на злочин.

Торгівля наркотиками дає величезні прибутки. Зберігання, транспортування
й торгівля наркотиками карається законом.

Наркомани – це люди без майбутнього. Вони втратили своє здоров’я й
загрожують здоров’ю власних дітей і суспільству. У наркоманів
народжуються діти з тяжкими фізичними та психічними вадами. Зовнішній
вигляд наркомана далекий від привабливого: сіре обличчя, суха шкіра,
волосся та зуби поступово випадають. У них значно послаблена пам’ять,
вони не в змозі запам’ятати прочитане.

Наркоманія – це не пустощі, не проведення вільного часу в товаристві
друзів, а небезпечна хвороба. Не кожному вдається вирватись з полону
цієї хвороби, яка може призвести до смерті в молодому віці.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020