Захист цивільних прав та інтересів у адміністративному порядку
Захист цивільних прав в адміністративному порядку здійснюється
насамперед Президентом України, органами державної влади, органами влади
Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також
посадовими, службовими особами цих органів.
Можливість такого захисту випливає зі ст.3 Конституції, яка встановлює,
що зміст та спрямованість діяльності держави та її органів визначаються
необхідністю утвердження та забезпечення прав, свобод та законних
інтересів людини й громадянина, та ст.40 Конституції, згідно з якою всі
мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення
або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані
розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений
законом строк.
Відповідно до ст.102 Конституції Президент України є главою держави і
виступає від її імені. Він має право скасовувати акти Кабінету Міністрів
України та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, у тому числі ті,
що порушують цивільні права та інтереси учасників цивільних
правовідносин. Президент України також наділений правом вето щодо
прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на
повторний розгляд Верховної Ради України, у тому числі щодо
цивільно-правового регулювання суспільних відносин (ст. 106
Конституції). Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення
прав і свобод людини і громадянина; забезпечує рівні умови розвитку всіх
форм власності; здійснює управління об’єктами державної власності
відповідно до закону (ст. 116 Конституції).
Способами адміністративного порядку захисту цивільних прав є.
1) скасування правових актів державних органів, їх посадових та
службових осіб вищестоящим органом влади;
2) використання органами держави чи місцевого самоврядування, які
наділені юрисдикційними повноваженнями, способів захисту цивільних прав,
встановлених ст. 16 ЦК.
І. Найбільш поширеним способом захисту в адміністративному Порядку є
визнання правового акта незаконним і (або) його скасування. Стаття 118
Конституції передбачає, що рішення голів місцевих державних
адміністрацій, які суперечать Конституції та законам України, іншим
актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані
Президентом України або головою Місцевої державної адміністрації вищого
рівня. – Якщо особи приватного права набувають цивільних прав та
обов’язків за принципом: “Дозволеним є те, що не заборонено законом”, то
особи публічного права, здійснюючи свої повноваження, керуються
принципом “Дозволено (цим особам) і має виконуватися (ними) те, що
приписує закон”. Отже, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові, службові особи зобов’язані діяти лише в
межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та
законами України (ст.19 Конституції). Держава відповідає перед людиною
за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є
головним обов’язком держави (ст.3 Конституції). Цим і визначаються
засади, порядок та способи участі органів державної влади, органів влади
Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування Л їх
посадових, службових осіб у захисті цивільних прав та інтереси учасників
цивільних відносин.
Звернення за захистом цивільних прав до Президента України, органів
державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів
місцевого самоврядування, а також до посадових, службових осіб цих
органів не позбавляє особу права звернутися до суду і вимагати захисту
цивільних прав та Інтересів у порядку, встановленому ст.16 ІДК.
Захист цивільних прав та інтересів нотаріусом
Захист цивільних прав та інтересів учасників цивільних відносин є одним
Із найважливіших завдань нотаріату.
Як встановлює ст.18 ЦК, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом
вчинення виконавчого напису на борговому документі У випадках і в
порядку, встановлених законом.
Виконавчий напис нотаріуса — це підтвердження нотаріальним органом
наявності заборгованості (грошових сум чи майна) та розпорядження про
примусове стягнення з боржника на користь кредитора цієї заборгованості
Виконавчий напис вчиняється нотаріусом на борговому документі.
Порядок вчинення виконавчих написів визначений гл. 14 Закону України від
2 вересня 1993 р. “Про нотаріат” та Інструкцією про порядок вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства
юстиції України від 18 червня 1994 р. №18/5.
Стягнення за виконавчим написом нотаріусів допускається у випадках,
передбачених чинним законодавством. Такі підстави перераховані у
Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів,
затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999
р. №1172.
До цього Переліку належать вчинення виконавчих написів у наступних
випадках: стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими
правочинами; стягнення з громадян (фізичних осіб) податкової
заборгованості; стягнення заборгованості, що випливає з відносин,
пов’язаних з авторським правом; стягнення заборгованості з батьків або
осіб, що їх замінюють, за утримання дітей у закладах освіти; стягнення
заборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей і
підлітків в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах
соціальної реабілітації; стягнення за диспашею; стягнення заборгованості
з військовослужбовців, звільнених з військової служби, і
військовозобов’язаних після закінчення зборів; повернення об’єкта
лізингу; стягнення заборгованості з орендної плати за користування
державним та комунальним майном; стягнення за чеками; стягнення
заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому
законом порядку.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують
безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед
стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не
більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами — не більше
одного року (ч. І ст.88 Закону “Про нотаріат”).
Відповідно до ст.89 Закону “Про нотаріат” у виконавчому написі мають
зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище,
ім’я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування
та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження
боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах
банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми,
що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в
тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір
плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке
підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис
зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою
нотаріуса.
Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому
Законом України від 21 квітня 1999 р. “Про виконавче провадження”, який
визнає виконавчий напис як підставу виконання і як виконавчий документ
(ст.ст. З, 18-1).
Виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є громадянин, може
бути пред’явлено до примусового виконання протягом трьох років, а з усіх
інших вимог — протягом одного року з моменту вчинення виконавчого
напису, якщо законом не встановлено інших строків.
Хоча відповідно до ст.91 Закону “Про нотаріат” питання про поновлення
пропущеного строку для пред’явлення виконавчого напису здійснюється у
порядку, передбаченому законодавством про виконавче провадження, останнє
не передбачає поновлення пропущеного строку, пред’явлення виконавчого
документа до виконання (виконавчої давності) щодо виконавчих написів
нотаріуса (ст.23 Закону “Про виконавче провадження”).
Крім того, захист цивільних прав нотаріусом може здійснюватися й іншими
способами. Наприклад, згідно зі ст.1283 ЦК нотаріус за місцем відкриття
спадщини або за місцем знаходження спадкового майна вживає заходів щодо
охорони такого майна, якщо це необхідно, в інтересах спадкоємців,
відказоодержувачів, кредиторів або держави.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
