.

Форми бухгалтерського обліку (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
959 7436
Скачать документ

Форми бухгалтерського обліку

Однією з важливих передумов раціональної організації обліку є
застосування найбільш ефективної форми бухгалтерського обліку, його
технічної оснащеності.

Під формою бухгалтерського обліку розуміють певну систему
взаємопов’язаних між собою облікових регістрів встановленої форми і
змісту, що зумовлює послідовність і способи облікових записів.

Основними відмітними ознаками, що визначають особливості окремих форм
бухгалтерського обліку, є: зовнішній вигляд і будова облікових
регістрів, взаємозв’язок регістрів синтетичного й аналітичного обліку,
послідовність і техніка облікової реєстрації.

За час існування бухгалтерського обліку застосовувались різні форми. На
самому ранньому ступені розвитку облік вівся самим власником
господарства для організації спостереження і контролю за збереженням
його майна та розміром одержуваного доходу. Відомо, що самою ранньою
була стара італійська форма, описана італійським вченим-математиком
Лукою Пачолі в його роботі “Трактат про рахунки і записи”, виданій в
1494 р. у Венеції. В ній він писав, що для зручності і легкості потрібні
три книги: Меморіал (Пам’ятна книга). Журнал і Головна книга. Операції
записувались із слів власника або з його Пам’ятної книги (вона
замінювала собою документи) в хронологічний регістр-Журнал (де
зазначались кореспондуючі рахунки), а потім в систематичний регістр —
Головну книгу. Рахунки в Головній книзі велись як індивідуальні, їх
відкривали на кожний об’єкт обліку (наприклад, рахунок Коштів, рахунок
Зерна, рахунок купця Мозиря тощо). За даними Головної книги складався
баланс.

Таким чином, наприкінці XIV століття вперше була описана книжкова форма
обліку. Вона задовольняла потреби купців і дрібних ремісників. Проте із
зростанням обсягу діяльності, збільшенням кількості господарських
операцій виникла потреба в узагальнених (синтетичних) показниках. Тоді
Головна книга перетворилася в регістр синтетичного обліку, паралельно
якому став вестись аналітичний облік в окремих допоміжних книгах. Так
наприкінці XIV століття появилась нова італійська форма бухгалтерського
обліку.

У другій половині XVIII століття стали застосовувати меморіально-касову
або німецьку форму обліку, при якій суворо розмежовувались касові і
некасові операції. Для цього Журнал було поділено на кілька
хронологічних регістрів — Касовий журнал. Меморіал тощо. Ця форма з
середини XIX століття застосовувалась і в Росії.

Розвиток виробництва, торгового капіталу, банківських операцій
потребував дальшого розподілу праці облікових працівників. Для цього
була розроблена багатожурнальна або французька форма бухгалтерського
обліку, при якій хронологічні записи здійснювались в декількох журналах
(касовому журналі, журналах обліку товарів, продажу, купівлі тощо). Від
щоденних записів у Головну книгу перейшли до записів в неї місячними
підсумками, для підготовки яких було введено зведений журнал (що
складався шляхом вибірок з щоденних журналів). Поступово для
обгрунтування записів в регістри почали використовувати документи.

Отже, форми бухгалтерського обліку постійно удосконалюються. Це
зумовлено загальним розвитком народного господарства, ускладненням
економічних відносин, зростанням обсягу інформації, що підлягає обліку,
удосконаленням практики самого обліку, а також впровадженням
високопродуктивної обчислювальної техніки для механізації й
автоматизації обчислювальних робіт. Прогресивною вважається така форма
обліку, яка на основі впровадження обчислювальної техніки забезпечує
своєчасне одержання якісної інформації, необхідної для управління, а
також системи показників звітності — при мінімальних затратах праці і
засобів на ведення обліку.

Сучасними формами бухгалтерського обліку, що застосовуються на
підприємствах і в організаціях України, є: меморіально-ордерна
(контрольно-шахова), Журнал-головна, журнально-ордерна, автоматизована
(комп’ютерна), спрощена форма обліку.

Меморіально-ордерна (контрольно-шахова) форма бухгалтерського обліку
характеризується застосуванням книг для ведення синтетичного обліку і
карток — для аналітичного. Порядок облікової реєстрації господарських
операцій при меморіально-ордерній формі такий. На підставі оформлених і
перевірених документів (первинних або згрупованих) складають меморіальні
ордери. В них роблять посилання на документ, що служить підставою для
записів (або коротко викладається зміст запису), його номер і дата
складання, вказуються кореспондуючі рахунки по даній операції і суми. Це
допомагає упорядкуванню облікових записів.

Меморіальні ордери складають на окремих бланках або на самому документі,
якщо на ньому відтворена (друкарським або іншим способом) форма ордера.
Меморіальні ордери реєструють у хронологічному регістрі синтетичного
обліку — Реєстраційному журналі. Нумерацію меморіальних ордерів
щомісячно починають з першого номера.

Реєстраційний журнал призначений для забезпечення збереження
меморіальних ордерів, й також для наступної перевірки повноти і
правильності записів господарських операцій в системі рахунків. Цю
перевірку здійснюють шляхом звірки місячних підсумків реєстраційного
журналу з підсумками оборотів по дебету і кредиту синтетичних рахунків в
оборотній відомості.

Після реєстрації дані меморіальних ордерів записують у Головну книгу,
яка є систематичним регістром синтетичного обліку. Рахунки у Головній
книзі будують за шаховим принципом у вигляді двосторонніх багатографних
таблиць, окремі графи яких призначені для запису операцій у розрізі
кореспондуючих рахунків. Така будова Головної книги полегшує контроль
кореспондуючих рахунків, дає змогу аналізувати обороти за даними
рахунків синтетичного обліку. Тому Головну книгу часто називають
контрольною відомістю, а саму форму бухгалтерського обліку —
контрольно-шаховою.

Кожний запис на дебеті рахунка Головної книги одночасно показує
кореспондуючий рахунок по кредиту і, навпаки, запис на кредиті рахунка —
кореспондуючий рахунок по дебету. Тому кожний запис у Головну книгу
роблять двічі: один раз на дебеті, другий раз — на кредиті відповідних
рахунків. Після закінчення місяця по кожному рахунку підраховують
обороти по дебету і кредиту, визначають залишки і складають оборотну
відомість. При цьому будова Головної книги дозволяє складати оборотну
відомість по синтетичних рахунках не тільки простої, а й шахової форми.

Аналітичний облік при меморіально-ордерній формі ведуть, як правило, на
картках, а касових операцій — у Касовій книзі. Записи в регістри
аналітичного обліку роблять із первинних документів, доданих до
меморіального ордера. Після закінчення місяця підраховують підсумки і
складають оборотні (або сальдові) відомості по рахунках аналітичного
обліку. Дані цих відомостей звіряють з оборотами і залишками відповідних
синтетичних рахунків. Цим досягається взаємна перевірка достовірності
записів на рахунках синтетичного й аналітичного обліку. Після звірки
записів за даними рахунків складають баланс та інші форми звітності.

Меморіально-ордерна форма обліку свого часу відповідала вимогам,
поставленим до бухгалтерського обліку. Поєднання синтетичного обліку у
книгах з аналітичним обліком на картках дає змогу використати їх
переваги. Використання меморіальних ордерів сприяє упорядкуванню
систематичного обліку, а перевірка дебетових і кредитових оборотів по
рахунках Головної книги з оборотом реєстраційного журналу дає можливість
встановити повноту і правильність записів і усунути помилки (якщо вони
мали місце).

Проте, при певних перевагах, меморіально-ордерна форма має суттєві
недоліки, а саме:

– складання значної кількості документів бухгалтерського оформлення
(меморіальних ордерів) створює зайву проміжну ланку між виправдними
документами й обліковими регістрами;

– багаторазовість записів господарських операцій (у
реєстраційному журналі, двічі на синтетичних рахунках Головної книги, на
аналітичних рахунках) і пов’язані з цим зайві затрати праці;

– роз’єднаність синтетичного й аналітичного обліку, що часто призводить
до відставання записів на аналітичні рахунки від записів на синтетичні;

– віднесення значного обсягу робіт (звірка даних хронологічного й
систематичного обліку, а також синтетичного й. аналітичного обліку,
виправлення помилок тощо) на кінець місяця, що зумовлює нерівномірність
завантаження облікових працівників, відставання у складанні і поданні
звітності;

– недостатня пристосованість облікових регістрів для отримання
необхідної інформації для складання звітності, що зумовлює необхідність
додаткових вибірок і розрахунків у процесі складання звітності.

Окрім цього, меморіально-ордерна форма обліку розрахована в основному на
ручну працю або використання обчислювальної техніки на окремих ділянках
обліку (нарахування заробітної плати тощо) і не пристосована до
комплексної автоматизації облікової інформації із застосуванням сучасної
обчислювальної техніки. Тому перелічені недоліки меморіально-ордерної
форми бухгалтерського обліку суттєво обмежують її застосування.

Форма бухгалтерського обліку Журнал-головна є спрощеним варіантом
меморіально-ордерної форми і застосовується на невеликих за обсягом
діяльності підприємствах і в організаціях, план рахунків яких передбачає
незначну кількість рахунків синтетичного обліку (малі підприємства,
бюджетні установи та ін.).

Свою назву ця форма обліку одержала від основного її регістру
синтетичного обліку — книги Журнал-головна.

Особливістю форми бухгалтерського обліку Журнал-головна є суміщення
хронологічного і систематичного обліку по синтетичних рахунках в одному
комбінованому обліковому регістрі — книзі Журнал-головна, яка поєднує у
собі реєстраційний журнал і Головну книгу. У лівій частині книги (перші
чотири графи) ведуть хронологічну реєстрацію здійснюваних господарських
операцій, оформлених відповідними документами. В них записують дату,
номер, зміст операції, суму. Ця частина книги замінює реєстраційний
журнал. Права частина книги поділена на кілька подвійних граф і
призначена для систематизації зареєстрованих господарських операцій по
дебету і кредиту відповідних синтетичних рахунків. Ця частина книги
заміняє головну книгу.

Кожну господарську операцію (або кілька однорідних згрупованих операцій)
на підставі виправдних документів або меморіальних ордерів записують у
книгу Журнал-головна, причому суму записують в одному рядку тричі: у
графі оборотів, на дебет одного рахунка і кредит — іншого. Якщо запис
складний, то суму дебетового або кредитового обороту записують на
кількох рахунках, але загальна сума дебетових записів повинна
дорівнювати загальній сумі кредитового запису (або навпаки), а також
сумі, зазначеній у графі оборотів.

Аналітичний облік при формі Журнал-головна ведуть на картках або в
книгах. Господарські операції в них записують на підставі виправдних
документів, доданих до меморіальних ордерів. Наприкінці місяця за даними
карток (книг) складають оборотні відомості по рахунках аналітичного
обліку, підсумки яких порівнюють з оборотами і залишками відповідних
синтетичних рахунків, що містяться у книзі Журнал-головна, і
встановлюють правильність відображених господарських операцій в
облікових регістрах. За даними книги Журнал-головна складають
бухгалтерський баланс.

Основною перевагою форми бухгалтерського обліку Журнал-головна є
простота і наочність записів синтетичного обліку. Проте при використанні
великої кількості синтетичних рахунків Ця форма втрачає наочність
записів. Окрім цього, ведення обліку У книжкових регістрах утруднює
використання обчислювальної техніки при опрацюванні облікової
інформації.

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку грунтується на широкому
застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів
— журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.

Записи в журнали-ордери (основні регістри) здійснюються безпосередньо на
підставі виправдних документів в міру їх надходження і опрацювання (без
складання меморіальних ордерів). При значній кількості однорідних
документів по операціях їх дані попередньо групують у допоміжних
відомостях, місячні підсумки яких переносять потім у відповідні
журнали-ордери.

У журналах-ордерах хронологічний і систематичний облік суміщені. Звідси
зрозуміла і сама назва цих регістрів: вони одночасно служать журналами
(оскільки записи в них здійснюють в хронологічному порядку) і ордерами
(оскільки місячні підсумки журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками
замінюють собою меморіальні ордери).

За зовнішнім виглядом журнали-ордери являють собою окремі
аркуші-регістри багатографної форми, призначені для кредитових записів
того балансового рахунка, операції по жому облічуються в даному
журналі-ордері. В окремих графах журналу-ордера вказані рахунки, які
кореспондують з кредитом даного рахунка. Формат цих регістрів,
розміщених граф і порядок записів залежать від особливостей облічуваних
операцій. В усіх регістрах завчасно надрукована типова кореспонденція
рахунків. Кожному журналу-ордеру присвоюють постійний номер.

Для запобігання повторних записів журнали-ордери побудовано за
кредитовою ознакою: всі господарські операції відображають по кредиту
даного синтетичного рахунка і дебету кореспондуючих з ним рахунків.
Кредитову ознаку взято в основу будови журналів-ордерів тому, що вона
більшою мірою, ніж дебетова, відповідає характеру здійснюваних операцій.
Кредит рахунка в більшості випадків показує мовби початок руху засобів,
звідки вони надходять, а дебет — його закінчення, тобто куди засоби
надходять або де вони використані.

Записи господарських операцій в журнали-ордери здійснюють за шаховим
принципом, який полягає в тому, що за один робочий прийом суму
господарської операції записують одночасно по дебету і кредиту
кореспондуючих рахунків. Це дає змогу значно скоротити кількість
облікових записів, зменшити обсяг облікової роботи і підвищити якість
самого обліку Всі кредитові обороти по синтетичному рахунку збираються
в одному журналі-ордері. Дебетові обороти по цьому рахунку одержують
відображення в тих журналах-ордерах, у яких роблять записи на рахунках,
що кореспондують з дебетом даного рахунка. Тому загальна сума дебетового
і кредитового обороту по кожному синтетичному рахунку може бути одержана
тільки шляхом вибірки з відповідних журналів-ордерів.

Як виняток, для посилення контролю за рухом і збереженням грошових
коштів, по окремих рахунках (“Каса”, “Поточний рахунок”, “Валютний
рахунок” та деяких інших) поряд з журналами-ордерами за кредитовою
ознакою ведуть допоміжні відомості по дебету цих рахунків.

Отже, при журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку будова
облікових регістрів забезпечує поточний запис господарських операцій за
шаховим принципом.

По деяких синтетичних рахунках (“Каса”, “Поточний рахунок”, “Розрахунки
з постачальниками і підрядчиками” тощо) ведуть окремі журнали-ордери.
Проте, більшість журналів-ордерів призначені для запису операцій не по
одному, а по декількох взаємопов’язаних рахунках. Так, журнал-ордер № 13
призначений для відображення господарських операцій по кредиту рахунків
“Основні засоби”, “Знос основних запасів”, “Статутний капітал”, що дає
закінчену характеристику руху основних засобів, їх зносу та пов’язані з
ним зміни статутного капіталу.

Для прикладу розглянемо будову і порядок записів у журналі-ордері № 7 по
рахунку “Розрахунки з підзвітними особами”. Як видно, у цьому
журналі-ордері аналітичний і синтетичний облік розрахунків з підзвітними
особами забезпечується в єдиній системі записів. Аналітичний облік
ведуть за виданими в підзвіт коштами і здійснюють записи позиційним
(лінійним) способом. Кожній підзвітній особі в журналі відведено окремий
рядок, у якому записують суму виданого авансу, суму витрат, списаних на
підставі авансового звіту, а також залишок невикористаного авансу.
Узагальнені (синтетичні) дані по рахунку “Розрахунки з підзвітними
особами” одержують шляхом підведення підсумків по аналітичних рахунках у
журналі-ордері.

Отже, важливою особливістю будови окремих журналів-ордерів є поєднання в
одному обліковому регістрі синтетичного й аналітичного обліку.

По рахунках, які охоплюють велику кількість облічуваних об’єктів
(основні засоби, матеріали, паливо, розрахунки по оплаті праці тощо),
аналітичний облік ведуть так само, як і при інших формах обліку — на
картках або в книгах. Аналітичний облік касових операцій, як і при інших
формах обліку, здійснюється у Касовій книзі.

Однією із суттєвих переваг журнально-ордерної форми обліку перед іншими
формами є пристосованість облікових регістрів для складання звітності.
Для цього в журналах-ордерах завчасно передбачають перелік показників
звітності, за якими і здійснюється поточний облік. Це дає змогу без
додаткових вибірок і розрахунків одержувати безпосередньо із облікових
регістрів інформацію для складання звітності.

Таким чином, важливою особливістю журналів-ордерів є пристосованість
облікових регістрів для складання звітності.

Як зазначалося раніше, записи у журнали-ордери здійснюють у
хронологічному порядку в міру надходження і опрацювання документів. На
кожному документі вказують номер журналу-ордера і порядковий номер
запису. Відпрацьовані документи зберігають у окремих папках і підшивають
в порядку послідовності зроблених записів у журналі-ордері, що
забезпечує можливість швидкого знаходження потрібного документа.
Журнали-ордери можуть складатися також за допомогою використання
обчислювальної техніки.

Наприкінці місяця по кожному журналу-ордеру підводять підсумки зроблених
записів, які обов’язково звіряють з документами, які послужили підставою
для записів. Загальний підсумок по кредиту рахунка в журналі-ордері
порівнюють з підсумками кореспондуючих по дебету рахунків. Це забезпечує
перевірку правильності облікових записів без складання оборотних
відомостей. Оборотні відомості складають тільки по тих рахунках, по яких
ведуть картки (книги) аналітичного обліку.

Після закінчення місяця журнали-ордери і допоміжні відомості до них
підписуються працівниками бухгалтерії, що складали їх, і головним
бухгалтером. Місячні обороти журналів-ордерів переносять у Головну
книгу, про що роблять відповідні позначки.

Головна книга призначена для щомісячного узагальнення даних поточного
обліку журналів-ордерів, перевірки правильності облікових записів і
складання балансу. Для кожного синтетичного рахунка в Головній книзі
відводять окрему сторінку, а для запису місячних оборотів
журналів-ордерів — окремий рядок. Кредитові обороти журналів-ордерів у
Головну книгу переносять загальним підсумком (оскільки розгорнуто за
кореспондуючими рахунками вони відображаються у журналі-ордері);
дебетові обороти записують окремими сумами із різних журналів-ордерів
(щоб показати кореспонденцію дебетового обороту). Таким чином,
журнали-ордери і Головна книга взаємно доповнюють одне одного і дають
розгорнуту кореспонденцію по дебету і кредиту кожного синтетичного
рахунка.

Наприкінці місяця по кожному синтетичному рахунку Головної книги
виводять залишок (сальдо), який записується в окрему графу. За даними
Головної книги складають бухгалтерський баланс. Складати оборотну
відомість по синтетичних рахунках при цій формі обліку немає потреби.

Після складання балансу журнали-ордери здають до бухгалтерського архіву,
де їх переплітають в окремі папки з дотриманням хронологічної
послідовності.

Діалогово-автоматизована (комп’ютерна) форма бухгалтерського обліку
грунтується на комплексному використанні швидкодіючих ЕОМ, які
забезпечують автоматизований процес збирання, реєстрації й опрацювання
облікової інформації, необхідної для контролю й управління. Порядок
опрацювання первинної документації на ЕОМ визначається системою
програмного забезпечення, яка керує цим процесом. Дані первинних
документів накопичуються у запам’ятовуючому пристрої ЕОМ (магнітні
диски, магнітні стрічки). При цьому для кожного синтетичного й
аналітичного рахунка відводиться окреме місце зберігання інформації. У
запам’ятовуючий пристрій ЕОМ вводяться також початкові залишки на
рахунках, планові і нормативні дані, необхідні для обліку і контролю.
Систематизація введеної інформації на рахунках здійснюється автоматично:
досить ввести змінну інформацію один раз, тобто вказати код інформації і
суму, як машина за її номером вибирає із класифікатора код рахунків, що
дебетуються і кредитуються.

Первинна інформація вводиться у комп’ютерну систему програмістом або
самим бухгалтером, який здійснює візуальний і машинний контроль, веде
діалог, виправляє помилки, опрацьовує за допомогою комп’ютера
інформацію; за допомогою друкуючого пристрою отримує відповідні
машинограми (документів, регістрів синтетичного й аналітичного обліку,
оборотних і сальдових відомостей, балансу та інших форм звітності).

Таким чином, діалогово-автоматизована форма забезпечує повноту
автоматизованої обробки і систематизацію облікової інформації та видачу
вихідної інформації як у вигляді друкованих документів, так і відеограм.
Вихідна інформація повинна, оформлятися в порядку, який забезпечує:

– достовірність, тобто безпомилкове формування облікової, контрольної і
звітної інформації відповідно до методології бухгалтерського обліку і
звітності;

– своєчасність;

– системність, тобто взаємозв’язок інформації хронологічного і
систематичного обліку, синтетичного й аналітичного обліку, облікової і
звітної інформації;

– обгрунтованість, тобто відповідність даних перевіреним і опрацьованим
первинним документам;

– повноту, тобто отримання всієї облікової і звітної інформації,
необхідної для обліку і контролю;

– юридичну повноцінність інформації, що формується.

Впровадження в обліковий процес комп’ютерної техніки зумовило заміну
паперових носіїв інформації технічними з наданням їм, відповідно до
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку (затверджене наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 р. № 88),
юридичної сили.

Документи і машинограми, виготовлені машинним способом, для надання їм
юридичної сили повинні відповідати вимогам стандартів і бути закодовані
відповідно до затвердженої системи кодифікації. Підписи осіб,
відповідальних за достовірність інформації, виконуються у вигляді пароля
або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати
особу, що відобразила господарську операцію, і виключити можливість
користуватися чужими кодами. Отже, система обліку, яка грунтується на
використанні високоефективної обчислювальної техніки, є особливою формою
бухгалтерського обліку, що відповідає сучасним вимогам управління і
забезпечує: суміщення документації і реєстрації облікової інформації;
зниження трудомісткості обліку з одночасним підвищенням достовірності й
оперативності інформації; інтеграцію окремих видів господарського обліку
— оперативного, бухгалтерського і статистичного; своєчасне надання
інформації, необхідної для прийняття економічно обгрунтованих рішень.

Спрощена форма бухгалтерського обліку на малих підприємствах.
Організація бухгалтерського обліку господарських операцій на малих
підприємствах грунтується на єдиних методологічних засадах, встановлених
Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в
Україні”.

Малі підприємства можуть самостійно обирати форму бухгалтерського обліку
залежно від потреб свого виробництва, його складності та чисельності
працівників. Так, для підприємств, які функціонують у матеріальній сфері
виробництва, рекомендується використовувати регістри журнально-ордерної
форми бухгалтерського обліку. Підприємства громадського харчування і
торгівлі використовують регістри спрощеної форми бухгалтерського обліку.

Міністерство фінансів України у Вказівках про склад та порядок
заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затверджених
наказом від 31.05.96 № 112, передбачило застосування спрощеної форми
бухгалтерського обліку малими підприємствами з простим технологічним
процесом виробництва продукції (виконання робіт, послуг), які здійснюють
за місяць не більш як. 300 господарських операцій. При організації
обліку за спрощеною формою мале підприємство на підставі Плану рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських
операцій підприємств та організацій складає робочий план рахунків із
скороченою номенклатурою рахунків, що дає змогу вести облік майна
підприємства та його зобов’язань у регістрах бухгалтерського обліку на
основних, головних для нього рахунках. Так, матеріали, паливо, запасні
частини, малоцінні і швидкозношувані предмети обліковуються на одному
рахунку — “Виробничі запаси”; операції з обліку витрат, пов’язаних з
виробництвом, які за типовим Планом рахунків відображаються на рахунках
“Виробництво”, “Загальновиробничі витрати”, “Брак у виробництві”,
“Витрати обігу”, обліковують на рахунку “Виробництво”; облік готової
продукції і товарів ведуть на одному рахунку — “Готова продукція”; облік
дебіторської і кредиторської заборгованості, включаючи розрахунки з
підзвітними особами, з працівниками по інших операціях, векселі видані
та векселі одержані, ведеться на рахунку “Розрахунки з різними
дебіторами і кредиторами” і т. ін.

При простій формі обліку реєстрація первинних облікових документів,
відображення господарських операцій на рахунках, визначення собівартості
продукції і фінансового результату ведуться в одному регістрі — Книзі
обліку господарських операцій за формою № К-1. Ця книга містить усі
застосовувані малим підприємством рахунки, є комбінованим регістром
хронологічного і систематичного обліку, на підставі якого можна
визначити наявність засобів та їхніх джерел на відповідну дату, скласти
бухгалтерську звітність.

Поряд з Книгою обліку господарських операцій для обліку розрахунків по
оплаті праці з працівниками та бюджетом по прибутковому податку малі
підприємства ведуть Відомість обліку заробітної плати за формою № В-8.
За наявності у малого підприємства основних засобів, матеріальних
цінностей, готової продукції і товарів рекомендується для ведення обліку
такого майна використовувати Відомість обліку основних засобів,
нарахованих амортизаційних відрахувань (зносу) за формою № В-1 та
Відомість обліку виробничих запасів, готової продукції та товарів за
формою № В 2.

Форма бухгалтерського обліку з використанням (веденням) регістрів обліку
майна малого підприємства передбачає обов’язкове ведення таких облікових
регістрів:

– Відомість обліку основних засобів, нарахованих амортизаційних
відрахувань (зносу) за формою № В-1;

– Відомість обліку виробничих запасав, готової продукції ті товарів за
формою № В-2;

– Відомість обліку грошових коштів і фондів за формою №В-4;

– Відомість обліку розрахунків та інших операцій за формою № В-5;

– Відомість обліку реалізації за формою № В-6 (плата);

– Відомість обліку реалізації за формою № В-6 (відвантаження);

– Відомість обліку розрахунків з постачальниками за формою № В-7;

– Відомість обліку заробітної плати за формою № В-8.

Кожна відомість застосовується, як правило, для обліку розрахунків по
одному з використовуваних рахунків. Сума будь-якої операції записується
у двох відомостях одночасно: у першій — по дебету рахунка з наведенням
шифру рахунка, який кредитується (у графі “Кореспондуючий рахунок”), а у
другій — по кредиту рахунка з аналогічним записом шифру рахунка, що
дебетується.

Наприкінці місяця для узагальнення даних поточного обліку і взаємної
перевірки правильності записів на рахунках місячні обороти вище
розглянутих відомостей переносяться у Відомість (шахову) за формою №
В-9.

Бухгалтерська звітність суб’єктами малого підприємництва складається в
порядку, визначеному Міністерством фінансів України в Інструкції про
порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020