Реферат з біології
на тему:
ВОВЧЕ ЛИКО – Вовчі ягоди звичайнi
(вовча жила, вовчатник, вовчинець,
вовчник, дубочок, лупiрник)
Daphne mezereum
Кущ родини тимелейових. Кора жовтаво-сiра. Листки черговi, скупченi на
кiнцях гiлочок. Квiтки двостатевi, сидячi, скупченi в пазухах торiшних
листкiв, рожевi, запашнi, з’являються до розпускання листя. Цвiте у
квiтнi – травнi. Плід – кiстянка червоного кольору.
Наукова назва роду у перекладi з грецької означає “дуже гарний”.
Народнi назви рослини – вовчi ягоди, вовчинець, вовче лико – пов’язанi з
високою отруйнiстю всiх частин рослини, а остання ще й очевидно, з тим,
що її кора дуже легко вiддiляється вiд деревини i здирається довгими
стрiчками.
Побутує навіть легенда, що якось у лiсi звірі зібрали велику раду, щоб
дати назви рослинам. Вовк прибіг із запізненням. Побачивши, що рада
розпочалася без нього, в лютi став здирати кiгтями кору з найближчого
куща. З того часу i назвали цю рослину – вовчим ликом.
Дійшла до наших часів і інша легенда про те, як у Дафну, дочку – красуню
рiчкового бога Пенея закохався Апполон. Та не судилося цьому коханню
запломенiти квiткою щастя, бо коли Аполлон меткими стрiлами убив страшну
потвору Пiфона i святкував перемогу, вгледiв неподалiк Ерота – юного
бога кохання, який у цей час напинав тятиву золотого лука. Засмiявся
Аполлон i сказав: “Що тобi, пустунчику робити з такою грiзною зброєю?
Вона личить тiльки менi, тобi ж достатньо нiжних почуттів”. Ерот
спалахнув вiд образи i сказав: “Нехай твiй лук поражає, а моя стрiла
вразить тебе”. Пiднявся на високий Парнас, дiстав iз сагайдака двi
стрiли. Одною, гострою, що породжує кохання, вiн проткнув серце
Аполлона. Другу – тупу, вiд якої кохання гине, послав у серце прекрасної
нiмфи Дафни. I тієї ж митi Аполлон покохав Пенеєву дочку, а вона почала
всiляко уникати зустрiчi з ним.
Одного разу вони все-таки зустрiлися. Побачивши Аполлона, Дафна кинулася
тiкати. Аполлон помчав за нею з криком зачекати, бо він не ворог, а
переслiдує бо кохає її. Блiда, знесилена Дафна стала благати Пенея:
“Батьку, допоможи! Коли у тебе ще є могутнiсть, змiни, мiй образ”. I
тiльки мовила це, як її тiло почало нiмiти i вкрилося тонкою корою,
волосся стало листками, руки – вiтами, ноги – корiнням.
Росте в листяних i мiшаних лiсах Карпат.
Кору гiлок вочого лика заготовляють навеснi пiд час сокоруху, плоди –
восени, в перiод повної стиглостi ягід.
Кора i плоди вовчого лика мiстять оксикумарини (дафнiн), смолистi
отруйнi речовини (мезерин, умбелiферон, дафнетин), фенолкарбонову
кислоту. У насiннi є алкалоїди.
Галеновi препарати вовчого лика застосовують як болетамувальний,
протинаривний i вiдтяжний засiб, при невралгiях, ревматизмi, радикулiтi,
подагрi, паралiчах, дiатезах, пухлинах горла i стравоходу, золотусі,
водянці
Свіжі або висушені плоди інколи приймають всередину (один плід на день)
при відсутності апетиту, втомі, атеросклерозі. Інколи рослину
використовують при простудних захворюваннях, туберкульозі, дизентерії.
Внутрiшньо – вiдвар подрiбненої кори (1:10 випарюють до половини)
приймають по 2 краплi тричі на день. Настоянку кори (1 г на 64 мл 70%
розчину спирту, настоюють 10 днiв) приймати по 2 краплi тричі на день.
Зовнiшньо – настоянка (1 частина кори i порiзаних на шматочки гiлок з
квiтками на 3 частини горiлки, настоювати 10 днiв), для натирання
суглобiв, м’язiв при невралгiях i ревматичних болях. При недотриманнi
умов застосування можливе отруєння.
Настоянка з кори і плодів має високу інсектицидну дію.
Симптоми отруєння: дерматити (опiки), судоми, подразнення слизових
оболонок, порушення функцiї центральної нервової системи.
Лікування: промивання шлунка водою з додаванням активованого вугiлля,
послаблюючi засоби, пiд шкiру вводять розчин платифiлiну гiдротартрат
0,2%-1 мл, атропіну сульфат 0,1% -1 мл, метацину 0,1% -1 мл
внутрiшньовенно – розчин строфантину 0,05% -1 мл разом із розчином
глюкози 20% – 40 мл. При дерматитах накладають мазевi пов’язки з
гiдрокортизоном, синтомiцином.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter