КОНТРОЛЬНА (ЗАЛІКОВА) РОБОТА
з “Основ конституційного права”
Тема: “Конституційне закріплення імпічменту президента України”
Імпічмент – це виняткова і складна у процедурному плані діяльність
Верховної Ради України, її можуть застосовувати лише у випадках,
передбачених Конституцією і чіткої регламентації законами. Оскільки
закон про імпічмент президента не прийнятий, то процедура його
здійснення не врегульована до кінця.
За Конституцією України підставою для порушення питання про імпічмент
Президента України і його усунення з поста є вчинення ним державної
зради або іншого злочину (п. 1 ст. 111).
Згідно статті 111:
Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в
порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого
злочину.
Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту
ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.
Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну
тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний
прокурор і спеціальні слідчі.
Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на
засіданні Верховної Ради України.
За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами
від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення
Президента України.
Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту
приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її
конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом
України і отримання його висновку щодо доде ржання конституційної
процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання
висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких
звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або
іншого злочину.
Згідно статті 112:
У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно
до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків
Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президе
нта України покладається на Прем’єр-міністра України. Прем’єр-міністр
України в період виконання ним обов’язків Президента України не може
здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6, 8, 10, 11, 12, 14,
15, 16, 22, 25, 27 статті 106 Конституції України.
Сам процес імпічменту можна умовно розділити на кілька етапів.
Перший – ініціювання питання про усунення президента з поста, маючи на
це певну підставу(и), тобто достовірні і достатні дані, що свідчать про
вчинення Президентом України діяння, яке містить ознаки державної зради
або іншого злочину.
Це питання ініціюється більшістю депутатів від конституційного складу
Верховної Ради України (226 і більше).
Другий етап: за наявності більшості депутатів, які підтримали ініціативу
імпічменту, Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу
комісію, до складу якої входять спеціальний прокурор і спеціальні
слідчі.
Завданням цієї комісії є детальна, всебічна перевірка обставин, які
стали приводом для порушення справи про імпічмент, з метою підготовки
кваліфікованих висновків і пропозицій Верховній Раді України.
Третій етап полягає у тому, що за результатами розгляду висновків та
пропозицій, які підтверджують наявність у діях президента ознак
державної зради або іншого злочину, Верховна Рада України не менш як
двома третинами голосів від її конституційного складу (300 і більше)
приймає рішення про звинувачення президента у вчиненні ним дій, що
кваліфікуються як державна зрада або інший злочин.
Прийняття рішення лише про звинувачення Президента України без вимоги
про його усунення з поста у порядку імпічменту самостійного правового
значення не матиме, оскільки згідно зі ст. 108 Конституції України воно
не може слугувати підставою для дострокового припинення повноважень
Президента України. А інша стаття Конституції України (ст. 105) гарантує
Президентові України недоторканність на час виконання повноважень.
Аналізуючи зміст названих статей Конституції України, доходимо висновку,
що прийняття Верховною Радою України постанови лише про звинувачення
Президента України не може бути підставою для притягнення його до
конституційної чи іншої відповідальності, оскільки його повноваження не
припиняються, а отже, він має статус недоторканності.
Четвертий етап передбачає ретельну перевірку Конституційним судом
України дотримання Верховною Радою України, спеціальним прокурором і
спеціальною слідчою комісією конституційної процедури розслідування та
розгляду справи про імпічмент і підготовки висновків та пропозицій.
П’ятий етап полягає у тому, що Верховний Суд України дає обгрунтований
висновок Верховній Раді України про те, що діяння, в яких звинувачується
Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.
Якщо один із висновків засвідчить порушення конституційної процедури
розслідування чи розгляду справи або що діяння не містять ознак злочину,
процедура імпічменту не може бути продовжена.
Шостий етап— це розгляд Верховною Радою питання про усунення з поста
Президента України у зв’язку з імпічментом і прийняття рішення щодо
цього.
Таке рішення може бути прийняте Верховною Радою України за наявності
названих вище висновків Конституційного суду України, Верховного Суду
України і не менш ніж 3/4 кількості голосів депутатів від її
конституційного складу. Отже, за імпічмент Президента України мають
проголосувати не менше 338 народних депутатів.
Через роздрібненість політичних сил, що мають своє представництво у
парламенті, на сучасному етапі розвитку української державності
реалізувати процедуру імпічменту Президента України практично неможливо.
З іншого боку, враховуючи перехідний період, така ускладнена процедура
реалізації імпічменту Президента України є додатковим захистом глави
держави від необґрунтованих чи надуманих звинувачень.
У державах світу, де запроваджено інститут імпічменту, процедура його
реалізації ускладнена, щоб захистити його правовий статус. Наприклад, у
США, де вперше і виник цей інститут, протягом їх історії питання про
імпічмент президента поставало лише двічі. Уперше – ще у 1868 р.
стосовно президента Джонсона. Для винесення йому імпічменту не вистачило
лише одного голосу конгресмена.
Вдруге це питання постало у 1974 р. після порушення справи про імпічмент
президента. Р. Ніксон, не дочекавшись рішення Конгресу, добровільно
пішов у відставку, проявивши мудрість і почуття відповідальності за
престиж поста президента США.
Список використаної літератури:
Основи конституційного права України. – К., 2001.
Основи правознавства. – К., 1998
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
