Продуктивність праці робітників торговельного підприємства:
методи оцінки та резерви зростання
Найбільш загальним та універсальним показником, який відображає
ефективність використання трудових ресурсів (персоналу) підприємства є
продуктивність праці робітників.
В загальному розумінні продуктивність праці характеризує її
результативність (плідність), тобто оцінює результат праці, отриманий на
одиницю витрат, пов’язаних з використанням трудових ресурсів
підприємства. У вузькому розумінні рівень продуктивності праці
визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що
виробляються одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну,
добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається
на виробництво одиниці продукції (виконання робіт чи послуг).
Різноманітність підходів до визначення результату праці в торгівлі та
оцінки розмірів використаних трудових ресурсів обумовила формування
системи показників продуктивності праці, відображеної на рис.
Рис. 2.3.1. Методи вимірювання та показники продуктивності праці
робітників торговельного підприємства.
Найбільш розповсюдженим показником продуктивності праці робітників
торговельного підприємства є виробок, який визначається середнім
розміром товарообігу на одного працівника підприємства:
,
де П – середня виробка на одного працівника, грн;
Т – розмір товарообігу за період у фактичних цінах, грн;
n – середньоспискова чисельність робітників підприємства, чол.
Цей показник характеризує обсяг товарообігу, реалізованого одним
робітником підприємства торгівлі за певний проміжок часу.
Незважаючи на широке використання та простоту розрахунку, рівень та
динаміка цього показника не дозволяє повною мірою відтворити рівень
продуктивності праці та його зміну, провести порівняльний аналіз.
Він не враховує трудомісткості реалізації окремих товарних груп, зрушень
в структурі товарообігу та змін в трудомісткості продажу товарів. Крім
того, в умовах інфляції зростання обсягу товарообігу відбувається не в
результаті зростання фізичної маси товарів, що реалізуються, а в зв’язку
зі зміною рівня цін на товари.
З метою нейтралізації означених недоліків для дослідження динаміки
продуктивності праці доцільно додатково використовувати наступні
показники:
1. Продуктивність праці в порівняльних цінах:
,
де Пп – середній виробіток на одного працівника у порівняльних цінах,
грн;
Т – товарооборот у фактичних цінах, грн;
п – середньоспискова чисельність робітників підприємства, осіб;
Іц – індекс зміни цін даного періоду порівняно з базовим періодом.
Розрахунок цього показника дозволяє нейтралізувати вплив фактору зміни
цін на значення показника продуктивності праці.
2. Продуктивність праці в порівняльних цінах на один людино-день:
,
де Пп – обсяг товарообороту в порівняльних цінах на один відпрацьований
людино-день, грн;
Т – обсяг товарообороту у фактичних цінах, грн;
ІЦ – індекс зміни цін даного періоду порівняно з базовим періодом;
n – середньоспискова чисельність робітників підприємства, осіб;
t – фонд відпрацьованого часу одним робітником, дн;
(nt) – загальні трудові витрати за період, люд. дн.
Цей показник дозволяє отримати розмір обсягу товарообороту, що виробив у
середньому один працівник торговельного підприємства за один день.
Продуктивність праці на один відпрацьований людино-день, як і попередній
показник, враховує дію цінового фактора впродовж періоду, а також вплив
зміни режиму роботи торговельного підприємства (кількості робочих днів у
періоді).
Значення цього показника зростає при необхідності порівняння рівня
продуктивності праці за періоди, протягом яких торговельне підприємство
працювало різну кількість робочих днів та годин (в зв’язку з ремонтом,
вимушеним закриттям, реорганізацією тощо).
3. Продуктивність праці в порівняльних цінах та структурі товарообігу:
де Птр – обсяг товарообороту у порівняльних цінах на одного робітника,
скоригований на коефіцієнт трудомісткості реалізації товарів, грн;
Т, – обсяг товарообороту у фактичних цінах, отриманий від продажу і-ї
групи товарів або і-м відділом магазину, грн;
Іц – індекс росту цін цього періоду порівняно з базовим періодом;
n – середньоспискова чисельність робітників торговельного підприємства,
чол;
КТі – коефіцієнт трудомісткості реалізації і-ї товарної групи або
трудомісткість реалізації товарів і-м відділом магазину;
Коефіцієнт трудомісткості розраховується за формулою:
де tі – час на реалізацію і-ї товарної групи вартістю одна грн. або на
реалізацію і-м відділом магазину товарів на одну грн.;
t – середній розмір часу на реалізацію магазином товарів вартістю одну
грн., сек.
Розрахунок продуктивності праці на базі оцінки трудомісткості реалізації
окремих товарних груп дозволяє порівнювати рівень продуктивності праці
при зміні в структурі товарообігу, по товарних відділах одного
підприємства та кількох підприємств аналогічного профілю. Незважаючи на
певну неточність розрахунку трудомісткості, практичне використання
даного показника дозволяє отримати певне уявлення про вплив структурного
фактора та його значення.
4. Продуктивність праці по реалізації одиниці товару:
де Кі – кількість натуральних або умовно-натуральних одиниць реалізації
і-го товару;
ni – чисельність робітників підприємства, зайнятих реалізацією і-го
товару;
t – фонд відпрацьованого часу одним робітником (днів або годин);
Цей показник продуктивності є натуральним, оцінює продуктивність не в
грошовому вимірі, а як кількість одиниць товару, яку реалізує один
працівник за період оцінки.
У торгівлі використання цього показника продуктивності доцільне в
підприємствах та товарних відділах, що реалізують складні побутові,
мірні або штучні товари (тканини, бакалія, хліб та інше) при наявності
відповідного інформаційного забезпечення.
5. Продуктивність праці в порівняльних цінах на одиницю
торгово-оперативного персоналу:
де nоп – чисельність торгово-оперативного персоналу;
ПВоп – питома вага торгово-оперативного персоналу, в долях одиниці.
Застосування цього показника дозволяє врахувати вплив на рівень
продуктивності праці змін в складі персоналу підприємства.
Усі розглянуті вище показники продуктивності праці в якості результату
праці використовують обсяг реалізації товарів у вартісному або
натуральному вимірі. Витрати праці оцінюються кількістю робітників чи
обсягом відпрацьованих людино-годин.
При оцінці результатів та затрат праці можуть використовуватися й інші
показники.
Для визначення рівня продуктивності праці окремих категорій працівників
можуть використовуватися також: кількість покупців, тонно-кілометраж
перевезень, обсяг фасування, кількість оброблених або перевірених
документів, об’єм вивезення сміття тощо.
Затрати праці на реалізацію продукції можуть характеризуватися не лише
кількістю робітників та числом відпрацьованого часу, а й:
– обсягом коштів на оплату праці та стимулювання персоналу;
– обсягом загальних витрат на утримання трудових ресурсів.
Розглянуті показники також можуть застосовуватися при оцінці рівня
продуктивності праці.
В плануванні та аналізі продуктивності праці використовуються також
обернені показники продуктивності праці, які характеризують
трудомісткість діяльності – трудовитрати на досягнення одиниці
результату (товарообігу). Вони можуть обчислюватися як обернена величина
в усіх формулах, що були розглянуті.
В процесі оцінки показників продуктивності праці працівників
торговельних підприємств необхідно враховувати:
1. Поняття “продуктивність праці” застосовується до всіх категорій та
професій працівників торговельного підприємства. Але враховуючи
відмінності, які існують між виміром результатів праці окремих категорій
працівників, доцільно використовувати узагальнюючі показники
продуктивності праці для оцінки ефективності праці усього персоналу та
допоміжні спеціальні показники продуктивності для оцінки рівня
продуктивності праці окремих категорій персоналу.
2. Продуктивність праці на торговельному підприємстві характеризує
затрати тільки живої праці працівників.
3. В системі показників оцінки ефективності господарсько-фінансової
діяльності торговельного підприємства продуктивність праці відіграє
допоміжну роль, оскільки характеризує лише один аспект діяльності –
рівень використання персоналу.
Зростання продуктивності праці в торгівлі є одним з факторів зростання
обсягів товарообігу та прибутків торговельного підприємства.
Поряд з показником “продуктивність праці” для характеристики праці
робітників використовується такий термін, як “ефективність праці”.
Ефективність праці є більш широким поняттям, яке враховує не лише
кількісні результати діяльності торговельного підприємства (обсяг
товарообігу, кількість покупців), а й якісні досягнення: якість
торговельних послуг, ступінь задоволення споживчого попиту, витрати часу
та коштів населення на придбання товарів, імідж підприємства.
Хоча ці показники важко оцінити кількісно, їх врахування є необхідною
умовою об’єктивної оцінки кінцевого результату праці робітників
підприємств торгівлі.
Будь-яке торговельне підприємство зацікавлене в зростанні продуктивності
та ефективності праці робітників, оскільки це дозволяє скорочувати
витрати живої праці (робочого часу) на одиницю продукції (робіт, послуг)
підприємства, нарощувати обсяги товарообігу без зміни чисельності
працюючих. Вплив продуктивності праці не обмежується лише обсягом
товарообігу, а має більш широку сферу впливу. Типові наслідки зміни
рівня продуктивності праці відображені у табл. 2.3.1.
Таблиця 2.3.1.
Вплив продуктивності праці на ефективність господарсько-фінансової
діяльності підприємства
Наслідки
Зниження продуктивності праці Підвищення продуктивності праці
– втрата позицій на ринку;
– зниження ефективності використання ресурсів; – підвищення
конкурентоспроможності;
– підвищення ефективності
Продовження таблиці 2.3.1.
– зниження ефективності використання виробничих потужностей;
– втрата обсягу товарообороту;
– підвищення рівня витрат обігу;
– зниження рентабельності господарської діяльності та рентабельності
трудових ресурсів. використання ресурсів ;
– зростання рівня використання виробничих потужностей;
– підвищення обсягів товарообороту;
– зниження рівня витрат обороту;
– підвищення рентабельності господарської діяльності та рентабельності
трудових ресурсів.
Зростання продуктивності праці може бути забезпечене при виконанні
наступних умов:
1. Зростання результатів праці при зниженні витрат праці:
2. Зростання результатів праці при стабільних витратах праці:
3. Сталість результатів при зниженні витрат праці:
4. Темпи росту результатів випереджають темп росту витрат праці:
5. Темпи зниження результатів нижчі за темпи зниження витрат:
де Р – результати праці;
Вп – витрати праці.
Пошук та мобілізація резервів зростання продуктивності праці потребує
чіткої класифікації факторів, що визначають її рівень.
Залежно від можливостей впливу підприємства та врахування в практичній
діяльності факторів зростання продуктивності праці, їх поділяють на 2
групи – зовнішні та внутрішні.
До складу зовнішніх факторів входять:
1. Загальноекономічні фактори, які визначають загальні умови зростання
продуктивності праці всіх підприємств: політичний устрій,
макроструктури! зрушення в суспільстві, стадія життєвого циклу країни,
розвиток науково-технічного прогресу та використання його досягнень,
освітянський та кваліфікаційний рівень населення, рівень інфляції,
рівень матеріального добробуту населення тощо.
2. Галузеві фактори, що обумовлюють рівень продуктивності праці в
окремій галузі порівняно з іншими: спеціалізація галузі, стадія
життєвого циклу, сталість попиту на продукцію (послуги) галузі, рівень
розвитку виробництва товарів, кон’юнктура споживчого ринку, динаміка
грошових доходів населення, ступінь впровадження в галузь досягнень
науково-технічного прогресу тощо.
Хоча торговельне підприємство не може активно впливати на перелічені
фактори, воно має враховувати їх в своїй діяльності, перш за все – при
розробці перспективних програм розвитку.
Більш практичне значення з точки зору мобілізації наявних резервів мають
внутрішні фактори зростання продуктивності праці.
Залежно від характеру впливу в їх складі виділяють наступні групи
факторів:
– організаційні фактори;
– технічні фактори;
– технологічні фактори;
– економічні фактори;
– соціальні фактори.
Перелік та вплив факторів кожної групи наведено у табл. 35.
Змінений внутрішніх факторів та характеру їх впливу на рівень
продуктивності праці дозволяє знайти й оцінити наявні резерви зростання
продуктивності праці та організувати роботу щодо їх мобілізації.
Забезпечення зростання продуктивності праці пов’язане, як правило, з
необхідністю понесення певних витрат – на купівлю нового обладнання,
підвищення рівня оплати праці, проведення ремонту та обладнання об’єктів
соціальної сфери, оплату розробки нових технологій, навчання персоналу,
збільшення частки прибутку, що споживається, тощо.
Доцільність їх проведення визначається шляхом розрахунку чистого
прибутку, отриманому завдяки цим заходам. При цьому слід враховувати всі
можливі наслідки впливу – зміни товарообороту, обсягу та рівня доходу,
поточних витрат (збільшення та зменшення по окремих групах).
Таблиця 2.3.2.
Характеристика внутрішніх факторів зростання продуктивності праці
торговельного підприємства
Група факторів Перелік факторів Характер впливу на зростання
продуктивності праці
1. Організаційні фактори Поглиблення спеціалізації, зменшення
широти асортименту Зменшення часу на обслуговування одного покупця.
Вдосконалення системи управ-ління на підприємстві Скорочення апарату
управ-ління.
Введення прогресивних форм організації праці Забезпечення ритмічності
постачання та реалізації товарів Ліквідація невиробничих втрат робочого
часу.
2. Технічні фактори
Підвищення рівня механізації та автоматизації праці
Підвищення ступеня викорис-тання наявної техніки та обладнання
Заміна обладнання більш по-тужним та прогресивним Скорочення
часу виконан-ня відповідної операції, покращення умов праці.
Продовження таблиці 2.3.2.
3. Технологічні фактори
Удосконалення торговельно-технологічного процесу та
технології проведення окремих операцій (вантажних, складських,
фасувальних, касових тощо) Ліквідація втрат часу, під-вищення
швидкості та знижен-ня трудомісткості виконання окремих операцій.
Впровадження прогресивних форм обслуговування покупців
Зниження часу обслуговування одного покупця.
4. Економічні фактори Зростання обсягів товарообороту Відносне
скорочення апарату управління та допоміжного персоналу.
Зростання якості товарів та широти асортименту (взаємо-замінюючих та
доповнюючих товарів) Зростання коефіцієнта завершеності покупки.
Зростання вартості покупки одного покупця.
Скорочення апарату управління та допоміжного персоналу Скорочення
чисельності персоналу і витрат на його утримання.
Удосконалення методів плану-вання та контролю
Удосконалення систем оплати та стимулювання праці Посилення
матеріальної мотивації до праці.
Удосконалення форм організації трудових відносин (контракт, акорд,
підряд, неповний робочий день та інше)
Застосування систем участі в прибутках та капіталі
Продуктивність праці
прямий показник
обернутий
показник
Продуктивність праці
Результати праці
Затрати праці
Обсяг товарообігу
Чисельність працівників усього по підприємству та окремих категоріях
персоналу
Обсяг реалізації товарів та надання послуг (в натуральному вимірі)
Відпрацьований фонд робочого часу
Обсяг доходу (прибутку)
Витрати на оплату праці
Кількість обслужених покупців
Сукупні витрати на утримання персоналу
Обсяг виконання окремих видів допоміжних операцій (фасовочних,
закупівельних, навантажувально-розвантажувальних та інших)
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
