.

Короста (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
799 7981
Скачать документ

Короста (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
267 3603
Скачать документ

Реферат на тему:

Короста

План

1. Визначення корости.

2. Актуальність.

3. Етіологія.

4. Джерело збудника.

5. Механізм і шляхи передачі.

6. Прояви епідемічного процесу.

7. Основні напрямки епідеміологічного обстеження.

8. Протиепідемічні заходи.

9. Специфічна профілактика.

КОРОСТА

Це кліщовий антропоноз, який характеризується ураженням епідермісу з
інтенсивним свербінням і висипаннями на шкірі.

Актуальність. Короста – поширена хвороба. Попри те, що вона не становить
безпосередньої загрози для життя людини, все ж супроводжується частими
ускладненнями (піодермією, екземою), які змінюють типовий перебіг
хвороби, що призводить до діагностичних помилок.

Етіологія. Збудник корости – Sarcoptes scabiei – мікроскопічний
коростяний кліщ (мал. 50), що є внутрішньошкірним паразитом. Він живе у
товщі рогового шару епідермісу, де утворює ходи. У сліпому кінці такого
ходу є пухирець, в якому знаходиться кліщ. У своїх ходах за 6-8 тижнів
самка кліща відкладає до 50 яєць, з яких через 3-5 діб вилуплюються
личинки, а ті, у свою чергу, протягом тижня зазнають метаморфозу через
стадію німф до дорослих кліщів, що живуть біля 5-8 тижнів. Такий цикл
розвитку неодноразово повторюється, що призводить до ураження нових
ділянок шкіри. Кліщі малорухливі, вони за добу просуваються на 1 мм.

Коростяні кліщі чутливі до перепадів температури: за межами тіла людини
при кімнатній температурі зберігаються не більше 3 діб, а при
заморожуванні чи кип’ятінні гинуть дуже швидко. Згубно впливають на
кліщів препарати сірки, бензил-бензоату, спрегаль.

Джерело збудника – хвора на коросту людина. Головним осередком хвороби є
сім’я, ступінь інвазування членів якої дуже високий.

Паразитування кліщів спричиняє сильний свербіж. Хворий розчухує уражені
місця, розкриває коростяні ходи і заносить паразитів на нові ділянки
шкіри. Таким чином, нелікований хворий заразний необмежено довго
(протягом усього захворювання).

Механізм і шляхи передачі. Єдиний механізм передачі інвазії –
контактний. Реалізуватися він може шляхом прямого контакту
(рукостискання, статевий зв’язок, масажі тощо), а також опосередковано
через різноманітні предмети побуту (постільна й натільна білизна,
рушник, рукавиці та інші речі, на які потрапили кліщі).

Прояви епідемічного процесу. Короста виникає передусім у колективах, де
порушуються правила особистої гігієни або створюються умови для
тривалого тісного спілкування людей – у квартирі, дитячому садку,
навчальних закладах, інтернаті тощо.

У лазнях, лікарнях, спортивних залах, гуртожитках, готелях, потягах
переважає непрямий шлях передачі.

&

B

.

D

h

z

|

?

&

.

прийнятливість людей до корости висока. Найчастіше хворіють діти і
підлітки (учні шкіл і ПТУ). Захворювання реєструються протягом року, але
дещо частіше восени і взимку, що збігається з періодом навчання дітей і
більшої скупченості населення. Епідемії корости повторюються приблизно
кожні 30 років.

У Основні напрямки епідеміологічного обстеження. В осередках інвазії
разом з дерматологом здійснюють огляд усіх членів колективу чи сім’ї.
Мета обстеження – найповніше виявлення хворих на коросту. При цьому
зважають на те, що «сучасна» короста часто вирізняється локалізацією не
лише на міжпальцевих складках, але й на животі, внутрішній поверхні
стегон, зовнішніх статевих органах.

Лабораторна діагностика ґрунтується на мікроскопічному виявленні кліщів,
їх личинок і яєць у матеріалі від хворого, отриманого тонким зрізом або
зішкрібанням епідермісу в місці коростяного ходу.

Протиепідемічні заходи передбачають знешкодження джерела збудника,
розрив шляхів передачі, а іноді – й на підвищення несприйнятливості
людей. Перші з них такі.

? Хворих на коросту необхідно якомога раніше виявити і пролікувати.
Причому виявляють їх не лише у разі звертання за медичною допомогою, але
й активно – при щомісячних профілактичних оглядах у дитячих закладах,
школах механізації, ПТУ. У разі діагностики корости у члена , колективу
необхідно додатково оглянути усіх контактних з ним осіб, а також
обслуговуючий персонал закладу.

? Госпіталізують хворих лише за наявності епідеміологічних показань:
мешканців гуртожитків, казарм, дитячих будинків, дошкільних закладів,
шкіл тощо.

? Виписують реконвалесцентів після клінічного одужання. Медичний
контроль вилікування здійснюють протягом 1,5 міс. (через 3 дні після
закінчення лікування і через кожні наступні 10 днів). Контактних осіб
оглядають також щодекади протягом 1,5 міс.

До заходів другої групи належать наступні.

? При лікуванні в домашніх умовах організовують поточну і заключну
дезінсекцію. М’який інвентар піддають камерній дезінсекції, деякі речі
можна обробити шляхом кип’ятіння. Після прання білизну прасують. У
зимовий час одяг і білизну витримують на морозі протягом 2 діб.

? Здійснюють систематичні дезінсекційні заходи у лазнях, душових,
перукарнях та інших комунальних закладах.

Заходи, спрямовані на третю ланку епідемічного процесу, стосуються лише
контактних осіб з великим ризиком інвазування (члени багатодітних
сімей). Так, їм

? проводять превентивне лікування одним з протикоростяних препаратів.

У профілактиці корости важливе значення має поліпшення
соціально-економічних і санітарно-гігієнічних умов життя населення.
Необхідно здійснювати широку санітарно-освітню роботу серед населення.

Специфічна профілактика не розроблена.

Використана література:

Копча; Андрейчин.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

РЕФЕРАТ

на тему:

“К О Р О С Т А”

Синоніми: чухачка, сверблячка; лат. – scabies. Заразне паразитарне
захворювання, яке викликається коростяним кліщем – sarcoptes scabiei de
Leer – внутрішкірним паразитом.

Актуальність. Нині спостерігається ріст захворюваності на коросту в
різних регіонах світу.

Захворюваність на коросту по роках (дані по Коломийському ШВД)

1975 р. – 141 чол.

1976 р. – 107 чол.

1977 р. – 82 чол.

1980 р. – 53 чол.

1985 р. – 18 чол.

1991 р. – 21 чол.

1995 р. – 68 чол.

2000 р. – 33 чол.

Етіологія. Короста була відома ще 400 років тому в Китаї, Єгипті та
Стародавньому Вавилоні. Ще у ХІІ ст. арабський лікар Авензор описав
зовнішні ознаки коростяного кліща і його здатність проникати в шкіру
тварин. Але досконально роль кліщів в етіології корости довів у 1834 р.
Н.Рінуччі. Великий внесок у вивчення корости вніс німецький дерматолог
Ф.Гебра (1844). Ґрунтуючись на результатах спостережень за більше ніж
2000 хвилин, він вперше детально описав й удосконалив засоби її
лікування.

Представники роду Sarcoptes нині відомі як паразити понад 40 видів
тварин – хазяїнів. На тваринах, з якими людина має безпосередній
контакт, паразитує близько 10 форм коростяного кліща: S.s. canis –
паразит собаки та сільськогосподарських тварин; S.s. equi – паразит
коней; S.s. bubulus – паразит велької рогатої худоби.

Більшу частину життя кліщі проводять у товщі шкіри. Самка прогризає ходи
в епідермісі, живиться й відкладає яйця. В шкірі відбувається метаморфоз
від личинки до дорослих кліщів. Однак при розселенні по тілу людини
кліщі на певних стадіях розвитку виходять на поверхню шкіри й активно
рухаються по ній у пошуках нових місць проникнення.

Кліщі малорухливі, вони здійснюють за добу шлях в 1 мм. Самці живуть на
поверхні шкіри і після популяції з самкою відмирають. Життєвий цикл
самки – 2 міс.

При кімнатній температурі кліщ гине протягом 5-6 днів, а при мінусовій –
не витримує і 2 год. При китянінні він гине миттєво. Згубно впливають на
кліща препарати сірки, дьогтю, нафти, деякі нафтопродукти (бензин,
керосин), ароматичні речовини (бензил-бензоост).

Патагонез. Самка проникає до зернистого шару шкіри і прокладає хід на
його межі з роговим.

Прокладаючи хід, самка живиться переважно клітинами зернистого шару.

Рухаючись, самка позаду себе відкладає яйця, які прикріплюються до дна
ходів за допомогою клейкої речовини, що її виділяють залози яйцеводів.
Життєвий цикл коростяного кліща чітко поділяється на два періоди –
репродуктивний і метаморфічний.

Репродуктивний період проходить у материнському ході, де самка відкладає
яйця, з яких вилуплюються личинки. Личинки виходять із ходу і проникають
у шкіру. В місцях метаморфозу від личинки до дорослої особи утворюються
везикули і папули, метаморфічні ходи.

Інкубаційний період становить 2 тижні, але може бути від 1 до 4 тиж.
Основними клінічними симптомами корости є свербіж, який посилюється
увечері, наявність коростяних ходів, поліморфізм висипань.

Коростяний хід має вигляд підвищеної над шкірою смуги білого або
брудно-сірого кольору, прямої або вигнутої, довжиною від 1 мм до
декількох сантиметрів.

Захворювання зустрічається однаково часто як у чоловіків, так і в жінок
різного віку.

Сприйнятливість людини до корости висока.

Джерелами збудника при корості є хвора людина. Частота зараження
зумовлена побутовими і соціальними контактами хворого.

Сім’я є головним осередком корости. Епідеміологічний аналіз свідчить, що
хворіє третина членів сім’ї. Джерелом інвазії найчастіше бувають
дорослі.

Механізм передачі збудника.

Виділяють прямий і непрямий шляхи зараження коростою. При прямому шляху
зараження збудник переходить безпосередньо від хворої до здорової в
момент доторкання частин тіла. Непрямий шлях – це передача збудника
через предмети побуту, передусім особистого користування. Найпоширеніший
шлях зараження – спільне перебування в постелі, статеві контакти. Серед
предметів домашнього вжитку, через які можливе зараження, перше місце
посідає постільна і натільна білизна, спальні мішки, менше значення
мають рушники, рукавиці.

Сезонність. Захворювання на коросту можливе в усі періоди року, але
найчастіше – взимку.

Специфічна терапія.

Використовують 20% водно-мильну емульсію бензолбензоату, яку втирають у
шкіру 2 рази по 10 хвилин з 10-хвилинною перервою 2 дні підряд.
Одночасно змінюють натільну і постільну білизну.

Флуцидерм тм (туби по 15 г).

Спосіб застосування: невелику кількість керму наносять два або три рази
на день на вражену ділянку шкіри і легко втирають, мазь флуцинар 0,025%,
мазь синафлана 0,025%. Через 3 дні після проведеного лікування
призначають ванну або душ.

Протиепідемічні заходи.

Особливу увагу слід приділяти активному виявленню хворих, оперативному
обстеженню джерел зараження і контактних осіб, а також проведенню
профілактичних і лікувальних заходів в осередку.

При виявленні корости у школярів і дітей, які відвідують дошкільні
дитячі заклади,, їх ізолюють на час проведення повноцінного лікування.

Лікування хворих на коросту здійснюють амбулаторно і стаціонарно.

Велике значення має організація поточної дезинфекції, яка спрямована на
зниження збудника в навколишньому середовищі.

У профілактиці корости і боротьбі з нею важливе значення має
санітарно-просвітня робота, яку необхідно проводити цілеспрямовано,
використовуючи різні форми, включаючи пресу, кіно, телебачення.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020