Організована злочинність як найвища стадія криміналітету

Миронюк М.М.

План

Вступ

1. Організована злочинність. Поняття, причини, тенденції розвитку та
сучасний стан в Україні

2. Характеристика складових організованої злочинності. Поняття і
типологія кримінальної групи

3. Характеристика окремих проявів організованої злочинності

Висновки

Література

Вступ

В даний час становище в Україні характеризується незацікавленістю деяких
урядових чиновників в збереженні матеріальних цінностей,
безгосподарністю, нездатністю окремих державних структур задовільнити
потреби населення країни. Ця ситуація об(єктивно зумовила динамічний
ріст масштабів тіньової економіки (показниками якої є збільшення
розкрадань в особливо великих розмірах, хабарництво, незаконна приватна
підприємницька діяльність і т. п.), що стимулює розвиток організованої
злочинності і корупції в Україні.

Цей процес, в свою чергу, викликав зниження життєвого рівня більшості
населення. Постійне збільшення кількості громадян, що опинилися за
межею бідності, падіння моральних принципів на фоні способу життя і
подвійної моралі представників владно-управлінських структур, служить
надійним джерелом поповнення нижчих ешелонів організованої злочинності.

В юридичній літературі різних країн світу зустрічається різноманітне
трактування поняття організованої злочинності, вводяться такі поняття як
комп(ютерна злочинність та білокомірцева злочинність тощо.

Перехід України до ринкових економічних відносин супроводжується
посиленням позицій організованої злочинності, по причині відсутності
надійних механізмів захисту нових екоономічних структур від її посягань.

Слід зазначити, що організована злочинність стає сьогодні суттєвим
фактором посилення соціальної напруги і дестабілізації суспільних
відносин, перешкоджає оздоровленню економіки, впорядкуванню споживчого
ринку, сприяє деформації нових форм економічних підприємницьких
відносин. Поилюються процеси зрощення економічної та
загальнокримінальної злочинності, лідерів злочинних угруповань з
корумпованими посадовими особами органів влади і управління,
правоохоронних органів.

Організована злочинність є і залишається одним з факторів суспільного
розвитку. Її масштаби – реальна загроза становленню
соціально-економічних реформ та входження України в світове
співтовариство. Тенденція останніх років свідчить про зростаючий інтерес
лідерів злочинних угруповань активно включатися в легальні комерційні
структури. Практика засвідчує, що великі мафіозні формування легалізують
свою діяльність шляхом створення різноманітних асоціацій, спільних
підприємств, посередницьких організацій і кооперативів.

Протистояння держави організованій злочинності вимагає розробки
концепцій з даного питання. Розробка поняття, сутності і визначення
організованої злочинності є складною багатогранною проблемою. Не
випадково в документі секретаріату ООН, підготовленому під час
проведення VIII Конгресу ООН по запобіганню злочинності і поводженню з
правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня 1990 року), відзначалося, що
одними визначеннями організованої злочинності неможливо визначити
багаточисельні види організованої злочинності, зо зумовлені багатьма
факторами, зокрема етнічним, економічним тощо. Комітет експертів з
кримінального права і криміналістичних аспектів організованої
злочинності Європейського комітету з проблем злочинності, створений
згідно рішення Комітету міністрів Ради Єввропи 1 квітня 1997 року, також
прийняв рішення не прагнути до вироблення точного визначення
організованої злочинності.

Таким чином в поглядах на організовану злочинність не існує єдиної думки
як серед вітчизняних так і зарубіжних вчених-юристів. Розуміння
організованої злочинності здійснюється з різних позицій.

Метою даної курсової роботи, є висвітлення питань, що розкривають суть
такого явища як організована злочинність.

Для досягнення поставленої мети, слід розкрити поняття, причини, та
основні тенденції розвитку та сучасний стан в Україні організованої
злочинності; охарактеризувати її складові елементи та окремі її прояви
тощо.

Організована злочинність. Поняття, причини, тенденції розвитку та
сучасний стан в Україні

Розробка поняття, сутності і визначення організованої злочинності є
складною багатогранною проблемою. Різні автори дають розуміння і
засноване на цьому визначення організованої злочинності, спираючись на
ознаки притаманні “традиційній” злочинності ознаки, що характеризують:
особливості организаційно-структурної побудови суб(єкта злочинного
середовища; особливості прояву злочинної діяльності; види злочиної
діяльності, що складають головний зміст її організаційних форм;
функціональну сторону суб(єкту злочинної діяльності.

Організована злочинність – це складна сукупність, караних законом
злочинів, таких як: надання нелегальних товарів і послуг, ретельно
сплановані і скоординовані шахрайські операції, крадіжки,
вимагательство, що вчиняються угрупуваннями організованої злочинності.
Термін організована злочинність використовується і для визначення осіб,
які приймають участь в діяльності груп, формувань організованої
злочинності.

Статистичні (кількісні) показники зростання злочинності в Україні
свідчать про всезростаючість даного процесу та про певну неспроможність
відповідних державних органів дієво протистояти їй в сучасних умовах.

Ще більше викликає занепокоєння якісна сторона названого процесу. Ріст
злочинності відбувається на фоні стрімкого посилення її організованості.
Остання зумовлює масове створення і функціонування в Україні та країнах
СНД, різноманітних за своєю спрямованістю, структурою, масшттабністю
впливу злочинних формувань, які іноді утворюють цілісні системи, що
здійснюють постійну злочинну діяльність, головною метою якої є незаконне
одержанняприбутків і надприбутків. Така діяльність, як правило,
поєднюється з забезпеченням злочинцями для себе спеціального захисту
(невразливості) від соціального контролю і правового впливу на них,
шляхом використання таких засобів як насильство, тортури, залякування,
шантаж, дискредитація, корупція, а також проникнення представників
кримінального середовища в офіційні державні і громадські (економічні,
владні, управлінські, правоохоронні) структури, інвестування в них
значних, здобутих злочинним шляхом грошей на підкуп посадових осіб.

Організована злочинність стає суттєвим фактором посилення соціальної
напруги і дестабілізації суспільних відносин, перешкоджає оздоровленню
економіки, впорядкуванню споживчого ринку, законодавчого регулювання
процесів, що охоплюють ці сфери, сприяє деформації нових форм
економічних відносин. Вона кинула виклик суспільству, поставила під
загрозу здійснення перетворень, що здійснюються в Україні.

Основні причини організованої злочинності приховані в сферах
суспільно-економічних відносин.

По-перше, це об(єктивно існуючі наслідки того, що попередні
командно-адміністративні засоби і методи практично втратили свою силу і
значення, а нові соціально-економічні важелі або відсутні, або ще не
працюють. Конкретні прояви вказаного – розбалансованість виробництва і
його матеріально-сировинного і платіжного забазпечення, скорочення
об(ємів товарообігу, безробіття, інфляція, невпорядкованість
ціноутворення, оподаткування та фінансового контролю, штучне гальмування
реалізації нових законів, спрямованих на проведення приватизації,
переходу до ринкових відносин і втілення в життя інших важливих реформ
місцевого самоуправління.

Необхідність вирішення цих протиріч підштовхує господарників, пез за все
тих, що не мають достатніх правових та інших гарантій діяльності
недержавних виробничих і кометційних структур, на позазаконний
(обхідний) а іноді злочинний шлях, чим користуються лідери кримінального
середовища, що приникають з корисливими мотивами в такі структури, або
втягуючи їх представників в свою сферу діяльності.

В якості умов, що сприяють прогресуючому розвитку злочинності, є також
поверхнева проробка рішень (законів, урядових рішень і т. п.) перед їх
прийняттям і відсутності практики їх попередньої кримінологічної
експертизи.

Всі перераховані негативні явища створюють сприятливий ґрунт для
подальшого розвитку тіньової економіки, втягування в її сферу все нових
господарських ланок, керівників різного профілю та рангу. Внаслідок
цього розширюються масштаби економічних правопорушень, корупції,
нетрудових доходів, створення і функціонування організованих злочинних
груп, перш за все в економічі і сфері управлінню нею, розвитку їх
організаційних структур, ієрархії, розподілу кримінальних функцій і
ролей, закріплення багаточисельних кримінальних зв(язків і залежностей,
зокрема на міжрегіональному і міждержавному рівнях. Теперішній розвиток
економічної, зокрема організованої злочинності, в свою чергу, надає
основу базування, а також призводить до негативних кількісних і якісних
змін загальнокримінальної злочинності, всезростаючого посилення
корисливих і корисливо-насильницьких посягань, професіоналізму і
жорстокості.

Соціально-економічна криза в Україні з її криміногенними наслідками
специфічна тим, що відбувається поряд з зміною базисних відносин
власності. Це зумовлює стрімку матеріальну диференціацію і психологічну
різнорідність суспільства, гіпертрофію особистих потреб і відповідну
корисливу мотивацію мети і поведінки у значної частини суспільства, їх
реалізацію протизаконними шляхами і способами.

Наступна причина – криза ідеалів, що призводить до поширення, особливо
серед молоді, цинізму, падіння рівня моралі, посилення індивідуального і
колективного егоїзму, а отже до наглості та жорстокості особистих
вчинків. І нарешті, перераховані вище причини, посилюються кризою влади,
загальним зниженням контролюючої ролі держави та її окремих інститутів,
дестабілізації ситуації в певних регіонах тощо. Наслідок цього – падіння
трудової, договірної, технологічної, фінансової дисципліни,
безгосподарність і повна безвідповідальність керівників за невиконання
своїх обов(язків, бездіяльність тощо.

Негативний вплив на ріст злочинності здійснює правовий нігілізм, що
охопив широкі верстви населення. Нехтування правовими нормами, пряма
непокора законам – стають нормами поведінки в багатьох сферах
господарських, економічних і суспільних відносин. Такі явища, поряд з
причинною обумовленістю, характеризуються послабленням контролюючої ролі
держави і неефективної наглядової діяльності її правоохоронних органів,
пояснюються загальною недосконалістю правової системи, відставанням
номативної бази від реальних потреб, суттєвими пробілами і протиріччями
в діючих законах, в тому числі розбалансованість і неадекватність
сучасній ситуації норм кримінально-правового,
кримінально-процесуального, адміністративно-правового і
виправно-трудового законодавства. А це в свою чергу призводить до
прийняття незаконних рішень і зловживань з боку представників виконавчої
влади і державного управління.

Суттєво ускладнює криміногенну ситуацію в Україні неврегульваність
багатьох державних процесів, пов(язаних з проголошенням незалежності.
Зокрема проблема “прозорості кордонів”. Наприклад, сьогодні на території
України перебуває значна маса населення, що прибуває з “близького
зарубіжжя”. Серед яких, велика кількість осіб без певних занять, а то й
просто гастролюючих злочинців. Належного контролю за переміщенням таких
осіб немає, статус їх як іноземців не визначений, служб спеціального
нагляду і контролю не існує. З даною проблемою тісно пов(язана проблема
незаконного обігу зброї та наркотиків.

Соціологія злочинності свідчить, що зростання та вдосконалення структури
організованої злочинності відбулося на протязі останніх семи-десяти
років і пояснюється перш за все негативними політичними та
соціально-економічними процесами, які відбуваються в суспільстві.

Аналізуючи вивченість даного питання, в правовому аспекті, слід
зазначити, що серйозно даною проблемою не займаються. Зокрема
кримінальне законодавство України, скоєння злочину організованою групою
віднесено до обтяжуючих обставин (ст. 41 Кримінального кодексу України).
В даному випадку словосполучення “організована група” вживається як
синонім “скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб”. Тільки в
кільнох статтях КК України в якості кваліфікуючої ознаки злочину названо
скоєння злочину організованою групою: публічні заклики до насильницького
повалення або зміни конституційного ладу або порушення територіальної
цілісності України (ст.ст. 561, 62 КК), вимагательство державного або
колективного майна (ст. 862 КК), вимагательство особистого майна
громадян (ст. 144 КК), спекуляція (ст. 154 КК), штучне підвищення і
підтримання високих цін на товари народного споживання і послуги
населенню (ст. 1555 КК) і незаконна торговельна діяльність (ст. 1556
КК).

Виникає питання: як кваліфікувати дії членів організованої групи, що
скоїли інші злочинні дії? До речі, для кваліфікації дій учасників
організованої злочинної групи по ст. 69 КК України (бандитизм)
необхідно, щоб вони зорганізувались в озброєну банду з метою нападу на
підприємства, установи, організації або окремих осіб, а також участь в
такій банді або участь у організованому нею нападі. Аналіз чинного
законодавства України свідчить, що з даної преблеми існує багато “білих
плям” тощо.

Все це, призводить до втрати громадської довіри до владних і
правоохоронних органів, дієвості законів по охороні особи, прав та
майнових інтересів громадян, до нарощування темпів росту злочинності.

Характеристика складових організованої злочинності. Поняття і типологія
кримінальної групи

Перш ніж переходити до криміналістичної характеристики необхідно
сформулювати її кримінально-правову характеристику.

Проблема кримінально-правової характеристики злочинної групи залишається
маловивченою. Кримінальне право розглядає злочинну групу з точки зору
інституту співучасті.

Зокрема можна виділити наступні форми співучасті: 1) співучасть без
попередньої змови; 2) співучасть з попередньою змовою в її елементарній
формі; 3) організована група ; 4) злочинне співтовариство.

Поняття злочинної групи складається з таких характерних ознак:

злочинна група – це об(єднання людей;

з точки зору соціальної психології таке об(єднання є малою неформальною
групою;

антисуспільна спрямованість групи;

об(єднання відбувається на основі спільної злочинної діяльності;

члени групи в певній мірі організовані;

група виступає як єдиний особливий суб(єкт злочинної діяльності.

Таким чином, можна визначити злочинну групу як неформальну групу, що
об(єднюється на основі скоєння суспільно небезпечних, протиправних дій
людей, що спрямовані на досягнення єдиної мети, які організовані певним
чином і становлять єдиний суб(єкт діяльності. З точки зору соціальної
психології, злочинна група – неформальне об(єднання людей, які
організувалися для задоволення корисливих особистих інтересів і потреб
шляхом злочинної діяльності.

В кримінально-правовій літературі неоднозначно трактуються поняття
“мафія”, “організована злочинність”, “професійна злочинність”, “групова
злочинність”, “організована злочинна група” та ін. Тому дані поняття
повинні бути сформульовані та відображені в законі.

Організована злочинність складне кримінально-правове явище. Ядро
організованої злочинності, складається з кількох основних компонентів.

Організована злочинність

Ситуаційна злочинна група

Організована злочинна група

Злочинна організація

Структурна схема основних компонентів, що складають поняття
організованої злочинності

Ситуаційна злочинна група включає до свого складу не менше двох осіб,
які об(єднюються для скоєння злочину. Для такої злочинної групи
характерними ознаками є: наявність спільної мети злочинної діяльності;
згода всіх учасників на участь у злочині, тобто наявність попередньої
змови; відсутність лідера (організатора злочину); немає чіткого
розподілу злочинних ролей; немає чітко диференційованої психологічно і
функціональної структури групи; злочинне діяння скоюється всіма
учасниками, здебільшого без особливої, чітко вираженої попередньої
підготовки, спрямовано, як правило, на скоєння одного злочину.

Організована злочинна група це група осіб, яка має свого лідера
(організатора), чіткий рзподіл ролей, який забезпечує підготовку,
вчинення і приховування злочинів, які мають злочинний досвід,
науково-технічні і транспортні засоби, стійкі зв(язки, стабільність дій
для досягнення наперед продуманого, узгодженого і спланованого
результату злочинної діяльності.

Таким чином, конструкція такого злочинного утворення передбачає
наявність керівника, лідера, організатора, ватажка до скоєння злочину,
чіткий розподіл злочинних ролей по підготовці, скоєнню та приховуванні
злочинів.

Основними ознаками організованої злочинної групи є: наявність
забезпеченої ієрархічної структури (лідер, виконавці і т. п.); спільна
розробка техніки, тактики, методики і стратегії злочинної діяльності;
наявність психофізіологічної і функціональної структури; наявність
фінансового забезпечення (створення спеціального грошового фонду
“общака”), яким керує лідер злочинної групи; розподіл “прибутків” в
залежності від виконаної ролі; встановлення і дотримання кодексу
поведінки (норм і правил поведінки членів організованої групи як у сфері
злочинної діяльності так і поза нею); наявність злочинного досвіду;
використання в своїй діяльності злочинного інструментарію (засобів,
методів та прийомів) і сучасного арсеналу науково-технічних засобів,
транспорту і зброї (холодної, вогнепальної тощо).

Злочинна організація це стійке, згуртоване, з високим рівнем
організованості та захищеності група осіб, об(єднанна для спільної,
тривалої злочинної діяльності, що виконує наступні функції:
управлінсько-стратегічну, ассоціально-виробничу, фінансову, захисту та
прикриття, конспірації і контррозвідки, дисциплінарного впливу і
насильства (психологічного і фізичного).

Конструкцію злочинної організації визначає: організованість (наявність
чіткої ієрархії і єдиного управління з боку лідера, організатора,
ватажка); згуртованість; стійкість; захищеність.

Основними ознаками злочинної організації є: наявність керівного органу;
використанні грошового фонду, “общака” для створення з злочинною метою
формальних організацій (підприємств, цехів, дільниць і т. п.); втягнення
в злочинну діяльність співробітників формальних організацій –
підприємств, відомств, міністерств, правоохоронних органів; наявність
спеціальних важелів захисту і прикриття по охороні “ядра”, ватажка і в
цілому усієї організації; наявність чіткої ієрархії і
управлінсько-комунікативного зв(язку (збір, зберігання, передача та
використання інформації) між лідером – “ядром” – злочинними структурними
підрозділами – членами злочинної організації; наявність специфічного
кодексу поведінки, своєрідної “субкультури”, встановлених норм
поведінки, жорсткої дисципліни; утримання груп насильства і найманих
вбивць; наявність зв(язків з формальними і неформальними організаціями;
поширення пліток, що принижують честь і гідність окремих осіб, з метою
їх компрометації, а також деморалізації свідків, потерпілих тощо.

Характеристика окремих проявів організованої злочинності

Функціонально організована злочинність проявляється в наступних формах
організованої злочинної діяльності: створення та нарощування злочинного
капіталу; легалізація здобутих злочинним шляхом засобів (грошей) і
проникнення в легальний бізнес; забезпечення безпеки і ефективності
обігу злочинного капіталу; одержання прибутків з легалізованого капіталу
і його використання з метою утвердження його позицій в різноманітних
сферах суспільного життя.

До конкретних проявів організованої злочинної діяльності, ща полягає в
створенні та накопиченні злочинного капіталу, можна віднести будь-який
злочин загальнокримінальної спрямованості, “прибуток” якого через
“общак” так чи інакше використовується в сфері економіки.

Організована злочинна діяльність, особливо економічна, тісно пов(язана
з поняттям тіньова економіка та корупція.

Висвітлення проблем тіньової економіки в науковій літературі почався вже
в 60-70 роки описом кримінальних справ так званих цеховиків та
валютчиків. Однак за останні роки тенденції розвитку тіньового сектору
економіки дещо змінилися.

Тіньова економіка – незареєстрована в державних органах управління й
обліку не керована ними індивідуальна трудова діяльність. В умовах
сучасної “економічної системи”, яка склалась в нашій країні, тіньова
економіка просто не могла не виникнути. Будь-яка економіка – це сфера
реалізації економічних інтересів. В цьому сенсі і тіньова економіка є не
що інше, як нормальна економічна діяльність в ненормальних умовах.
Організована злочинність – це неминучий наслідок тіньової економіки,
реакція на появу в ній надвисоких прибутків. Обидві ці структури тісно
взаємодіють, переплелись і посилюють одна одну шляхом взаємного
регулювання. Боси тіньової економіки, внаслідок такого злиття, породили
свого могильщика. Вони шукають порятунку в корумпуванні все вищих
ешелонів влади, а їх душить кримінальне підпілля, що прагне зайняти їх
місце.

Як наслідок функціонування тіньової економіки поширення набула корупція.
Це пояснюється перш за все природним прагненням людини задовільнити свої
потреби в умовах, коли зробити це легальним шляхом практично неможливо.

В умовах тотального регулювання державою економічної діяльності, яке
здійснюється чиновниками заробітна плата яких дорівнює мінімальним
життєвим потребам, в суспільстві постійного дефіциту товарів та послуг,
було б дивним якщо б це явище ненабуло поширення.

Корупція – це явище, яке характеризує політичні та економічні процеси,
які відбуваються в суспільстві.

Тривожним є той факт, що в нашій країні спостерігається тенденція
проникнення представників організованої злочинності в сферу влади і
навпаки. Таким чином у нас розвивається процес від грошей до влади і від
влади до грошей, коли не тільки злочинці можуть ставати владою, а й
представники влади можуть стати злочиннцями.

З метою запобігання корупції в Україні в 1995 році було прийнято Закон
України “Про боротьбу з корупцією”, який дає визначення цьому явищу –
корупція, це діяльність осіб, уповноважених на виконання державних
функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм
повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг тощо. Однак
прийнятий закон не повністю відобрає увесь спектр корупційних дій,
штучно звужується коло дій, які можуть бути віднесені до корупції, не
зроблено диференціацію за ступенем суспільної небезпечності тощо.

Таким чином, організована злочинність, тіньова економіка і корупція
нерозривно зв(язані. Наприклад, переведення валюти за кордон. В
результаті проведення таких операцій відбувається накопичення великих
грошових сум на рахунках в іноземних банках. Для здійснення таких
операцій створено велику кількість фіктивних підприємств і організацій
тощо.

Висновки

Основні причини організованої злочинності приховані в сферах
суспільно-економічних відносин.

Організована злочинність складне кримінально-правове явище. Ядро
організованої злочинності, складається з кількох основних компонентів:
ситуаційна злочинна група, організована злочинна група та злочинна
організація. Злочинна організація це стійке, згуртоване, з високим
рівнем організованості та захищеності група осіб, об(єднанна для
спільної, тривалої злочинної діяльності, що виконує наступні функції:
управлінсько-стратегічну, ассоціально-виробничу, фінансову, захисту та
прикриття, конспірації і контррозвідки, дисциплінарного впливу і
насильства (психологічного і фізичного).

Кардинальне вирішення проблеми боротьби з організованою злочинністю –
негальна потреба часу. Вирішенню цієї проблеми можуть сприяти подальші
наукові дослідження причин та основних тенденцій розвитку організованої
злочинності.

Література

Конституція України – К., 1998.

Кримінальний кодекс України: нормативні акти кримінально-правового
значення (станом на 1 січня 1997 р.) – К.: А.С.К., 1997.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом
законодавства та Постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня
1997 р. – К.: ЮрІнком, 1997.

Закон України “Про боротьбу з корупцією” // Голос України. – 1995. – 16
листопада.

Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная
преступность: состояние и трансформация. – К.: Атика, 1999. – С. 4.

Володько М.В., Чернишова Н.В., Хазін М.А. Кримінальне право України. –
К.: Наук. думка, 1995.

Гвоздецький В. Основні причини виникнення та особливості функціонування
організованої злочинності в Україні // Дніпро. – 1997. – № 5-6.

Гриб В., Ларичев В., Федотов А. Организованая преступность – различн(е
подход( к ее пониманию // Государство и право. – 2000. – № 1. – С.
48-53.

Дорошенко А. Проблеми політизації організованої злочинності // Нова
політика. – 1997. – № 6. – С. 38-45.

Матишевський П.С., Яценко С.С. Кримінальне право України. – К.: ЮрІком,
1998.

Матусовський Г. Проблеми боротьби з організованою злочинністю // Право
України. – 1999. – № 11.

Организованая преступность. – М.: Юрлит., 1989.

Основ( борьб( с организованой преступностю. – М., 1996. – С. 8.

Советское уголовное право. Общая часть. – М., 1981.

Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. – К.: Наук. думка,
1988.

Усатий Г. Борьба с организованой преступностью как фактор обеспечения
национальной безопасности Украин( //Юридическая практика. – 1997. – № 9.
– май. – С. 1.

Шумський П., Пришко А. Окремі питання боротьби з організованою
злочинністю. // Право України. – 1999. – № 1.

Основ( борьб( с организованой преступностю. – М., 1996. – С. 8.

Гриб В., Ларичев В., Федотов А. Организованая преступность – различн(е
подход( к ее пониманию // Государство и право. – 2000. – № 1. – С. 48.

Матусовський Г. Проблеми боротьби з організованою злочинністю // Право
України. – 1999. – № 11.

Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная
преступность… – С. 15.

Советское уголовное право. Общая часть. – М., 1981. – С. 255.

Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная
преступность… – С. 57.

Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная
преступность… – С. 56.

Там же. – С. 56.

Закон України “Про боротьбу з корупцією” // Голос України. – 1995. – 16
листопада.

PAGE 24

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter