Реферат на тему:
Історія світової культури та сучасність
Одне з дивовижних відкриттів сучасної науки полягає в тому, що давні
люди знали значно більше від нас. Картина світобудови, що формується
нині, віднаходить контури своїх космогоній в індійському та буддійському
тантризмі. Реаніматологія знаходить в Тібетській “Книзі мертвих” опис
таких станів свідомості людини, що помирає, яким вона не може дати
пояснення. Психологія в пошуках обгрунтування різноманітних фантомів
свідомості звертається до шаманізму. Знання прадавніх культур свідчать
про те, що власне реальність примарна, що не свідомість створює різні
світи: саме буття багатолике й хитке. Для містицизму це само собою
зрозуміле; в давньоіндійських вченнях майя виступає як магічна сила
творіння, ілюзія, видимість, фантом. За зовнішнім феноменальним світом
криється дещо інше. Реальність мінлива й багатолика, але людина звикає
до одного з її облич, образів. Ця давня інтуїція знаходиться у фокусі
сучасної фізики, що тісно зіткнулася з оманливістю видимості, з ідеєю
множини фантомних світів. Культурологія приголомшена провіщеннями, які
містять прадавні тексти.
У вік ЕОМ все більшу роль відіграє плідний синтез науки, технології та
поезії, бо поезія виплекала всі інші людські знання. Відомий вчений В.
Гейзенберг у аналітичній доповіді підкреслює, що “мова поетів повинна
бути тут важливішою від мови науки”. Зараз на Заході відбувається
інтенсивне проростання “поетичної компоненти” у соціально-економічній
структурі інформаційного суспільства. Дослідження Гарвардського
університету та фірми “Белл” довели, що випускники гуманітарних
факультетів (цікаво, що в США та Японії кількість спеціалістів з вченим
ступенем в галузі гуманітарних наук складає відповідно 78% та 74%)
виявляються готовими до сприйняття принципово нових економічних,
соціальних, наукових й технологічних парадигм “віку ЕОМ”; помітно краще
інших соціальних груп. Економіка Заходу все більше потребує
висококваліфікованих керівників, спеціалістів, з художнім складом
мислення, що пов’язано з необхідністю “прорватися” до майбутнього й
увійти у всеозброєнні до ХХІ століття.
Зараз на всій земній кулі знайдено багато пом’ятників астроархеології.
Найвідоміші з них – давньоєгипетська пераміда Хеопса, кромлех
Стоунхенджа у Великобританії, Вавілонська вежа, уславлена й проклята
Біблією, гігантські фігури комах та тварин на поверхні пустелі Наска,
курган Висока могила на Херсонщині. Часто їх вважають пам’ятниками
“космічних мандрівників”, матеріальними знаками перебування на нашій
планеті пришельців з космосу, що фігурують у вигляді численних божеств у
міфах, повір’ях, легендах. В даний час багатьох ваблять ідеї про можливі
палеоконтакти в минулому нашої історії, на користь палеовізитів
приводять різні твердження. Скажімо, в одному з тібетських рукописів
добуддійської епохи можна прочитати опис зустрічі людини з
інопланетянами.
У зв’язку з підключенням комп’ютерів до творчої діяльності людини увагу
дослідників привертає так зване “чорне” бачення світу (міфологія, магія
та окультизм), притаманне міфології та фольклору африканських народів,
американських індіанців, релігійно-містичним вченням Сходу,
давньосхідній естетиці, окультизму Заходу та ін. Воно нерозривно
пов’язане з багатозначністю образної думки, без чого неможлива
творчість, і має суворий психофізіологічний фундамент – функціональну
асиметрію мозку.
Асиметрія яскраво виявляється у людини: “праве” та “ліве”, “переднє” та
“заднє”, “верхнє” та “нижнє” функціонально й психологічно різне. Її
розум є єдністю емоціонально-образної системи, пов’язаної в основному з
правою півкулею, та лічильно-вирішувальної, логічної та вербальної
системи, що асоціюється переважно з лівою півкулею. Існує своєрідна
дисиметрія у галузі несвідомого людини – “підсвідомість” з її опорою на
минуле, потребою “нужди” та оберігальної функції і “надсвідомість”, що
грунтується відносно на майбутньому, потребі “росту” та вищих творчих і
смисложиттєвих потенціях людини.
Аналіз еволюції культури, систем знаків та мозку предків людини, а
також розвитку немовляти (до цього й зародок – ще у череві матері)
свідчать про те, що функції лівої півкулі являють собою продукт
соціалізації індивіда, а функції правої – народжені. Образи правої
півкулі дають охоплення цілісної картини світу, логічні ж схеми лівої
півкулі містять лише окремі деталі, що належать до самосвідомості
людини. Стає зрозумілим, чому в процесі медитативного переживання
індивід немов би зливався з світоустроєм і у нього виникала ілюзія
безсмертя: досягнутий екстаз звільняв “спресований” у підсвідомості час,
й індивід переживав світосприймання з моменту народження життя взагалі.
Різні техніки медитації, наприклад, давали можливість відмикати ліву
півкулю, в цьому випадку зникала особистість – умирати було нікому (не
випадково існував термін “чаньцзі” – кит.) – “нірвана” або смерть у
спогляданні. Істотно для творчості те, що в процесі медитації
відбувається виключення мислення – під час зупинки мислення (“пауз”)
відбуваються всі відкриття.
В другій половині ХХ ст. наука вже нічого не відкидає, не окреслює для
себе ніяких кордонів й використовує все можливе. Її цікавлять також і
езотеричні знання про людську психіку. Вчені вважають, що це допоможе
знайти хоча б якусь стежку, котра привела б до геніальних наукових
відкритів. Тому розглядаються й легенди про Атлантиду, про потоп в
Біблії, про Великий Блиск з повістей південно-американських індіанців,
про дійсно фантастичні можливості окультної, астральної психології, що
пов’язані з яснобаченням та телепатією. Досить навести висказування
філософа окультизму Рама Чарака: “…одночасно з п’ятьма фізичними
почуттями людина володіє п’ятьма астральними почуттями, що функціонують
в астральній сфері і дозволяють їй бачити, чути, обоняти, сприймати
дотиком та на смак, не користуючись при цьому фізичними органами. Більше
того, людина має спеціальний шостий фізичний орган почуттів (для якого у
європейців відсутня спеціальна назва), завдяки йому можна одержати
знання про думки інших людей, навіть коли вони перебувають на великій
відстані”.
У свій час гуманіст епохи Відродження М. Фічино підкреслював, що людина
“…є істинним зв’язком Всесвіту, коли переходить в одне, не покидає й
іншого, але, перетворюючись на окреме, завжди зберігає ціле, так що вона
заслужено може бути названа центром природи, зосередженням Всесвіту,
всесвітнім родом, загальним обличчям та узами, і скрепою світу”. Інакше
кажучи, являє собою кінцеве буття, що несе у собі нескінченний спектр
космічного буття, являє собою синтез вселенського діалогу. Вся людина –
це мікрокосм або своєрідна монада, говорячи мовою великого німецького
філософа та вченого Г. Лейбніца, складна “копія” Всесвіту, що породив
її. Природу людини можна научно уявити в графічному зображенні
множинності Мандельброта – грандіозного сплетіння візерунків, які
нагадують дерева, туманності, очі та електричні розряди. Зазначене
пов’язане з тим, що природа людини є багатомірною, нелінійною та
багатоповерховою, має космобіопсихоціокультурний характер. Тому ми
говоримо про загальну людську природу, що є такою ж, як і природа рослин
та зірок, з їх єдністю впорядкованості та хаотичності.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
