Реферат на тему:
Предмет, структура та значення культури
План
Предмет курсу теорія та історія світової та вітчизняної культури.
Структура культури.
Функції культури.
Вивчення курсу Українська та зарубіжна культура” є важливим чинником у
формуванні особистої культури студентів, а також професійної культури
майбутніх дипломованих спеціалістів. У процесі навчання кожен студент
повинен оволодіти достатнім рівнем інтелектуальної культури, культури
праці, культури спілкування і поведінки та іншими культурними якостями,
які складають внутрішню і зовнішню культуру особистості. Без певних
культурних якостей неможлива взагалі будь-яка творча і продуктивна
праця.
Курс “Українська та зарубіжна культура” дає знання про походження та
розвиток людської культури, її місце і роль у житті людини та
суспільства, зокрема в тій сфері діяльності, де буде працювати майбутній
дипломований фахівець.
Специфіка вивчення курсу “Українська та зарубіжна культура” полягає в
тому, що багатий зміст історії та теорії культури опановується за
програмою у стислий строк.
Людина створила культуру, а культура – людина. Людина реалізується в
культурі думки, культурі праці і культурі мови.
Культура – це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й
вироблений віками спосіб суспільного поводження, що виражається в
народних звичаях, віруваннях, традиціях, ставленні один до одного, до
праці, до мови.
Належачи до певного соціуму, індивідуум зі своєю появою на світ
органічно входить у вироблену його співвітчизниками культуру, стає її
користувачем і носієм.
Чим міцніші зв’язки людини з культурою, тим більше можна сподіватися від
неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і духовних благ.
Отже, духовна культура міцними нитками пов’язана з матеріальною
культурою. Тому-то наше суспільство, пробудившись від довгого
інтелектуального сну і приступивши до морального самоочищення, побачило
ті проблеми, які багато років прикривалися бадьорими лозунгами
закликами.
Саме слово “культура” походить від латинського і означає в перекладі –
обробляти, плекати, вирощувати. Саме поняття “культура” як наукове
з’явилося пізно – у ХVІІІ столітті (як об’єкт специфічної діяльності).
Культура – це створене і отримане у спадок матеріальне і духовне
багатство, яке служить дальшому розвиткові, примноженню творчих
можливостей, здібностей особи і суспільства, тобто служить соціальному,
економічному, політичному прогресу.
Економіка, політика і культура – це три основні галузі, без одночасного
просування в яких суспільство не має змоги успішно розвиватися.
Культура – це все те, що оточує нас. Поняття “культура” включає в себе:
свідомість (її рівень);
релігію;
мораль;
мову;
науку;
правову свідомість;
людські здібності і навики;
смаки, потреби людини.
В сферу культури входить все те, що обіймає етика.
Культура проявляється в трьох образах: істина, краса, добро. Термін
“культура” налічує сьогодні багато тлумачень. Але загальним для них є
те, що під культурою розуміють те, що створене людиною штучно.
Первісне розуміння цього слова – вплив людини на природу.
Європейське середньовіччя наближає термін “культурність до
цивілізованості”.
З другої половини ХVІІІ ст. поняття культура входить до філософії.
На прикладі притчі, скажіть, у кого найвища культура.
Перехожий питає у 3 робітників що вони роблять.
Важу цеглу.
Заробляю гроші на хліб.
Собор мурую (символ великої справи).
Особистий сенс і сенс справи співпадають. Людина може бути цивілізованою
(освіченою, умілою), але малокультурною, якщо вона бездуховна, тобто
сенс її діяльності не зумовлений світовою та вітчизняною культурами.
Вітчизняна та світова культури перебувають у відношеннях не жорсткого
підпорядкування, а рівноправного взаємозбагачування.
Створюючи ключові цінності культура передає від покоління до покоління
цю своєрідну естафету. Саме в цьому і полягає її роль.
Продуктами культури не обов’язково є речі. До цих продуктів належать і
відношення (у сім’ї, у колективі, у суспільстві в цілому) і людські дії:
кожним своїм кроком людина створює чи руйнує культуру. Наприклад:
керівник зробить зауваження підлеглому
(повірить в свої сили – покращить показники чи відчує приниження).
Формування та розвиток культури – складний суперечливий процес,
зумовлений певними закономірностями. Культура значною мірою віддзеркалює
стан суспільного виробництва, соціальну структуру країни.
2. Культуру прийнято ділити на матеріальну і духовну. При цьому
теоретики, як правило, висловили кілька загальних фраз з приводу
матеріальної культури, надалі всю увагу зосереджують на аналізі
духовної. До певної міри це виправдане, бо галузь духовної культури
значно багатша, різноманітніша і справді є основою існування культури. І
тому не випадково, що терміни “духовна культура” і “культура” вживаються
як тотожні.
Цікаво, однак те, що поділ культури на матеріальну і духовну, ні
розуміння самої суті матеріальної і духовної культури не є усталеними.
Поділ культури на матеріальну і духовну відносний.
Про це свідчить те, що:
а) вони не існують цілком відірвано одна від одної, а становлять єдину
систему культури як її складові;
б) цінності матеріальної культури містять у собі певний елемент духовної
культури через їх художнє оформлення (житло, одяг);
в) цінності духовної культури базуються на матеріальній основі (кіно,
книги);
г) сучасна цивілізація визначила досить стійку тенденцію в розвитку
культури – інтеграцію її складової
Є інші підходи до питання про структуру культури. Наприклад, у структурі
культури можна виділити два рівні – особистий і суспільний, в залежності
від того, що саме береться за основу при визначенні специфіки прояву
цінностей і норм культури – людина чи суспільство загалом. На особистому
рівні в структуру культури входять знання, переконання, світогляд. В
свою чергу духовно-культурний світ людини повинен бути наповнений
глибиною сприйняття історичного часу і простору, пройнятий толерантністю
до людства, до життя загалом.
Втрата цих якостей завжди приводила до страшних катаклізмів, як окремих
діячів так і цілі народи.
Можливий поділ культури за організаційними формами її існування:
держава, церква, школа.
Культуротворчий зміст їх зводиться до виховання людини, поступу
суспільства по шляху свободи, демократії, соціальної справедливості. Хоч
не раз в історії ці інститути служили знаряддям поневолення, пригнічення
свободи, гальмували суспільний процес.
Серед різноманітних функцій, які виконує культура у житті суспільства,
можна виділити кілька найбільш суттєвих:
а) пізнавальна функція полягає в тому, що культура розкриває перед
людиною досягнення людства в історичному пізнанні світу (наприклад,
казка добро і зло, правда і кривда);
б) світоглядна функція проявляється в тому, що вона синтезує в цілісну і
завершену форму всю сукупність чинників духовного світу особи –
пізнавальних, емоційних, оціночних, вольових.
в) комунікативна зводиться до передачі історичного досвіду поколінь
через механізм культурної спадковості та формування на цій основі
різноманітних способів і типів спілкування між людьми;
Ця функція зберігає досвід поколінь за допомогою складної знакової
символічної системи, яка зберігає досвід поколінь в словах, поняттях,
формулах науки, обрядах релігії, засобах виробництва, предметах
споживання.
г) оцінно-нормативна реалізується через систему цінностей і норм, які
служать регуляторами суспільних відносин, культурно-духовними
орієнтирами на певному етапі розвитку суспільства: якщо для епохи
Ренесансу була цінністю універсалізація особи, то для індустріальної
епохи – її вузька спеціалізація.
Однак є цінності не обмежені історичними рамками, наділені статусом
вічності. До них можна віднести заповіді Мойсея, Нагірну проповідь
Христа.
д) інтегративна функція культури виражається в здатності об’єднувати
людей незалежно від їх світоглядної й ідеологічної орієнтації,
національної приналежності у певні соціальні спільноти, а народи – у
світову цивілізацію.
Історія свідчить, що зближення культур, як правило, проходило на основі
генетичної або функціональної спорідненості.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
