Реферат на тему:
КУЛЬТУРА ПЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ
У IV—І тис. до н.е. в Передній Азії виникли рабовласницькі держави, а
саме: Шумер, Аккад, Вавилон, Ассирія, Мітанні та інші.
Необмежена деспотична влада царя, релігія з її культом жорстоких і
всесильних богів, поставлена на службу деспотії, загарбницькі війни за
право володіння землями і рабами — характерні для держав Стародавнього
Сходу. В умовах рабовласницького суспільства мистецтво було покликано
прославляти, насамперед, панівні класи. Але, незважаючи на це, мистецтво
східного регіону досягло значних успіхів.
Характерним для мистецтва Стародавнього Сходу було обов’язкове
дотримання усталених норм побудови художнього образу.
Одними із найбільш ранніх культур Передньої Азії були культури країн, що
знаходяться в басейні річок Тигру і Єфрату (Месопотамія, або Межиріччя).
Насамперед, слід виділити мистецтво Шумеру (IV— III тис. до н.е.),
країни на півдні Передньої Азії.
Завдяки археологічним розкопкам було відкрито кілька ранніх храмів,
присвячених богам. Головні особливості цих споруд є характерними для
архітектури Передньої Азії. Основним будівельним матеріалом служила
висушена на сонці цегла. Храми зводилися на високій штучній платформі,
стіни ділилися вертикальними нішами, вікна мали вигляд вузьких щілин,
приміщення розподілялися довкола внутрішнього відкритого двору.
Типовим для шумерської архітектури III тис. до н. е. є храм в Ель-Обейді
(за 6 км від міста Ур), що стояв на цегляній платформі. Стіни храму
членувалися вертикальними нішами. Над входом був налагоджений на стовпах
навіс, з двох боків його охороняли дерев’яні статуї левів. Поверхню стін
прикрашено трьома стрічками фризів із зображенням священних птахів і
звірів, а також ритуальних сцен. Колонки на фасаді декоровані
інкрустацією перламутром і кольоровим камінням. Над вхідними дверима —
горельєф: левоголовий орел (грифон) тримає кігтями двох оленів. Ця
композиція згодом стала популярною, і її почали повторювати.
У шумерів виник зікурат — вид багатоярусної (3—7 ярусів) культової
споруди із святилищем головного бога на верхньому ярусі. Деякі зікурати
були заввишки 40 м. Усі вони вражали монументальними формами, чіткими
пропорціями, масивними об’ємами. Зікурат в архітектурі Передньої Азії
набув такої самої популярності, як піраміда в архітектурі Стародавнього
Єгипту.
Скульптура Шумеру тісно пов’язана з релігійною культовою і військовою
тематикою. Статуеткам властиві видовжені або присадкуваті пропорції,
великі інкрустовані очі, окремі деталі ледь намічені. Статуетки
відзначаються виразністю при всій умовності стилю їх виконання.
Особливе місце серед скульптурних пам’яток Шумеру посідають рельєфи. У
них своєрідна тематика зображень і композицій. Як правило, постаті царя
чи бога виділяються збільшеними розмірами, постаті ж воїнів виконані у
меншому масштабі, у статичних позах. Голова і ноги фігур подані в
профіль, а очі і плечі — у фас. Рельєфні зображення “читаються” по
горизонталі.
Вершиною рельєфної пластики Шумеру можна вважати стелу, присвячену
перемозі правителя міста Лагаша над сусіднім містом Уммою (ХХУ ст. до
н.е.). З одного боку стели зображено верховного бога Лагаша, який тримає
сітку з впійманими ворогами, з другого — правителя Лагаша на чолі
війська, яке карає переможених.
Значних успіхів мистецтво Шумеру досягло в галузі художнього ремесла
(виготовлення виробів із золота, срібла, кольорових каменів).
У другій половині III тис. до н. е. в результаті безперервних війн
більша частина Межиріччя потрапляє в залежність від міста Аккада. Його
цар Саргон називав себе “царем чотирьох сторін світу” і прагнув
об’єднати всі землі в державу. У середині XIX ст. був розкопаний
грандіозний палацовий комплекс, завдяки якому археологи пізніше
встановили, що це залишки древнього міста Дур-Шаррукіна, збудованого
Саргоном II.
Аккадське мистецтво, у порівнянні із шумерським, відзначається більшою
досконалістю у відтворенні реальних форм. Уявлення про нього дає стела
на честь перемоги царя Нарам-сіна над гірськими племенами. Невідомий
майстер із знанням справи відтворює людські постаті, вільно розміщуючи
їх на площині каменя. Царя він зобразив у короткому одязі, що дало змогу
підкреслити будову людського тіла. За Нарамсіном піднімається в гори
його військо, рухи чоловіків життєво переконливі. Автор застосовує в
композиції елементи пейзажу.
Після розпаду Аккадського царства (XXIII — XXII ст. до н.е.) нове
піднесення пережили південношумерські міста Лагаш і Ур.
Збереглося кілька статуй правителя Лагаша Гудеа, що стоїть або сидить у
молитовній позі. Статуї відзначаються монументальністю, портретною
схожістю, високим технічним рівнем виконання. На увагу заслуговує і
жіноча мармурова голова з очима, інкрустованими ляпіс-лазур’ю (мінерал
синього кольору), виконана майстром з Ура.
На початку II тис. до н.е. значно зростає роль Вавилона. У цей період
особливо зміцнюється рабовласництво, обо-жествляється влада царя. За
Хаммурапі (1792—1750 рр. до н.е.) інтенсивно розвиваються наука,
література, мистецтво.
Одним з кращих скульптурних пам’яток цього періоду є рельєф із
зображенням бога сонця і правосуддя Шама-ша, що вручає царю Хаммурапі
символи влади.
Про зростання на початку II тис. до н.е. культури і мистецтва Передньої
Азії свідчать розкопки сучасного Вавилону міста Марі. Великий палац із
службовими і житловими приміщеннями, єдині вцілілі пам’ятки
давньовавилонського настінного живопису культового значення, статуетки,
рельєфи — усе це яскраво свідчить, що мистецтво у ті далекі часи
відігравало значну роль у житті суспільства.
Новий злет могутності Вавилона припадає на VII—VI ст. до н.е. За царя
Навуходоносора II (605—562 до н. е.) у столиці здійснюється велике
будівництво. До найвідоміших пам’ятників цього періоду належать зікурат
заввишки 90 м, який пізніше одержав назву Вавилонської башти, і один з
трьох царських палаців, де знаходилися знамениті “висячі сади
Семіраміди” — зелені насадження на штучних терасах, зроблені за наказом
царя у подарунок улюбленій дружині. Відома також кам’яна брама Іштар,
прикрашена багатокольоровою глазур’ю із багатьма рельєфними зображеннями
диких звірів і фантастичних істот.
Значну роль в історії Передньої Азії на початку І тис. до н.е. відіграла
Ассирія, що вела безперервні загарбницькі війни на Стародавньому Сході.
Провідним видом мистецтва була архітектура. Ассирійські царі особливу
увагу приділяли будівництву фортець і палаців, дещо менше дбали вони про
культове зодчество. Про розквіт ассирійської архітектури свідчить палац
Сар-гона II (VIII ст. до н.е.).
Ансамбль палацу побудований на штучній терасі висотою 14 м. Він
складається з семиярусного зікурата (загальну висоту його можна
прирівняти до сучасного десятиповерхового будинку) і численних споруд,
згрупованих навколо внутрішніх дворів. Вхід був оздоблений баштами. По
боках башт стояли гігантські статуї крилатих биків і левів з людськими
головами — “шеду”, які символізували духів-охоронців. Скульптори,
прагнучи показати фігури одночасно і в русі, і У спокої, додали їм п’яту
ногу: якщо дивитись у фас, вони стоять, а якщо у профіль — ідуть. У
палаці знаходилось багато рельєфів, що уславлювали царя і його походи.
Саме з рельєфом пов’язані значні досягнення ассирійської скульптури.
Особливої уваги заслуговують плити з палацу царів Сінахериба, потім
Ашурбаніпала в Ніневії, які зображують поранених левів. Вони належать до
пізнього періоду розвитку ассирійського мистецтва (VII ст. до н. е.).
Невідомий скульптор майстерно передав трагізм ситуації. Він будує
композицію на зіставленні ще живої передньої частини тіла тварини з уже
нерухомими задніми лапами. Смертельно поранена левиця з останніх сил
намагається звестись. Автор з великою достовірністю передає її стан.
Здається, що навколишню тишу розриває довгий болісний рик звіра…
Рель’єф “Поранена левиця” являє найкращий зразок скульптур у всій
Передній Азії.
Важливою знахідкою в цьому ж палаці була бібліотека царя Ашурбаніпала —
любителя й колекціонера літературних творів усієї Месопотамії. В
зібрання увійшли всі доступні (на той час) документи.
Численні розкопки відкрили мистецтво Урарту (XIII— VI ст. до н. е.),
рабовласницької держави, що існувала на території сучасних Вірменії,
Туреччини, Ірану. Про значний розвиток архітектури свідчать залишки
давніх фортець поблизу Єревана. На початку 20-х років нашого століття на
території між Багдадом та Перською затокою англійські археологи
віднайшли рештки величного колись храму бога місяця Нанна на руїнах
міста Ур. Храм являв собою зікурат, споруджений із 6-гранників, мав
прикрасу: цеглини різного пофарбування — 2 нижні поверхи чорного
кольору, 3-й — червоного, вершина — синього, а купол вкритий позолотою.
Скульптура Урарту представлена бронзовими статуями воїнів, портретами з
каменю, статуетками. Митці Урарту володіли також технікою розпису на
стінах.
Мистецтво цієї держави вплинуло на дальший розвиток мистецтв народів
Закавказзя.
В умовах рабовласницького ладу, необмеженого деспотизму, релігійного
засилля мистецтво Стародавнього Сходу все ж набувало досвіду художнього
осмислення світу, уславлення людини, реалістичного відтворення її
образу.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
