Міністерство освіти України
Київський державний торгово-економічний університет
Чернівецький факультет
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни “Інформаційні технології і системи”
Студента 6 курсу
Заочного відділення
спеціальності “Маркетинг”
Бабинюка А.Р.
Чернівці
1999
Завдання 1
Вказати назву підприємства, де ви працюєте.
Вказати засоби автоматизації управлінської праці (власні та арендовані),
що використовуються в організації. Вказати їх модель і кількість.
Навести перелік задач, що розв’язуються з допомогою цієї техніки. Дати
коротеньку характеристику наведених задач.
Проаналізувати існуючий рівень автоматизації обробки економічної
інформації наданому підприємстві. Вказати , чи є. в наявності
автоматизовані інформаційні системи управління.
5. Визначити перспективи розвитку автоматизованих інформаційних систем
та
їх впровадження на вашому підприємстві. |
Завдання 2.
12. Типи мереж : локальна, регіональна, глобальна.
Завдання 3.
2. Бази даних, що використовуються в інформаційних технологіях та
системах.
Завдання 1.
1. Вказати назву підприємства, де ви працюєте.
Я працюю у малому приватному підприємстві “Тріумф” на посаді заступника
директора по комерційних питаннях.
2. Вказати засоби автоматизації управлінської праці (власні та
арендовані), що використовуються в організації. Вказати їх модель і
кількість.
На підприємстві з метою полегшення ведення бухгалтерського обліку
використовують комп’ютер “PENTIUM-120” та принтер “HEWLETT PACKARD
LASER JET 4L”.
3. Навести перелік задач, що розв’язуються з допомогою цієї техніки.
Дати коротеньку характеристику наведених задач.
За допомогою цього комп’ютера розв’язується ряд задач:
– ведеться бухгалтерія ;
– діловодство,
Бухгалтерський облік на підприємстві повністю
комп’ютеризований. Що стосується діловодства, то на комп’ютері
здійснюють набір та роздруковування бланків підприємства, набирають
накладні.
4. Проаналізувати існуючий рівень автоматизації обробки економічної
інформації наданому підприємстві. Вказати, чи є в наявності
автоматизовані інформаційні системи управління.
Я вважаю, що рівень комп’ютеризації на підприємстві є достатнім,
оскільки майже усі задачі, які можна автоматизувати, виконуються з
допомогою вищезгаданого комп’ютера.
Автоматизованої інформаційної системи на підприємстві не створено.
Завдання 2.
12. Типи мереж: локальна, регіональна, глобальна.
Якщо в одному приміщенні, будинку чи комплексі розташованих поруч
будівель є кілька комп’ютерів, користувачі яких повинні спільно
вирішувати які-будь завдання, обмінюватися даними чи використовувати
спільні дані, то ці комп’ютери доцільно об’єднати в локальну мережу.
Локальна мережа (деколи використовують термін “локальна обчислювальна
мережа”, скорочено ЛОМ) – це група з декількох комп’ютерів, з’єднаних
між собою з допомогою кабелів (іноді навіть телефонних ліній чи
радіоканалів), які використовують для передачі інформації між
комп’ютерами. Для з’єднання комп’ютерів в локальну мережу необхідно
мережеве обладнання і програмне забезпечення.
Локальні мережі дозволяють забезпечити:
колективну обробку даних користувачами підключених в мережу комп’ютерів
і обмін даними між цими користувачами;
спільне використання програм;
спільне використання принтерів, модемів та інших пристроїв.
Тому практично всі фірми, які мають більше одного комп’ютера,
об’єднують їх в локальні мережі. Багато користувачів портативних
комп’ютерів підключаються до локальної мережі фірми або коли приходять в
офіс, або з’єднуються з комп’ютером фірми по телефонним каналам з
допомогою модема.
Для об’єднання комп’ютерів в локальну мережу необхідно:
вставити в кожний комп’ютер, який підключається до мережі, мережевий
контроллер (деколи використовують терміни мережевий адаптер або мережева
плата), який дозволяє комп’ютеру отримувати інформацію з локальної
мережі і передавати дані в мережу;
з’єднати комп’ютери кабелями, по яким відбувається передача даних між
комп’ютерами, а також іншими підключеними до мережі пристроями
(принтерами, сканерами і т.д.). В деяких типах мереж кабелі з’єднують
комп’ютери безпосередньо (як електролампочки на ялинковій гірлянді), в
інших з’єднання кабелів здійснюється через спеціальні пристрої –
концентратори (або хаби), комутатори та ін.
Для забезпечення функціонування локальної мережі часто виділяють
спеціальний комп’ютер – сервер, або декілька таких комп’ютерів. На
дисках серверів розміщуються спільно використовувані програми, бази
даних і т.д. Решта комп’ютерів локальної мережі часто називають робочими
станціями. На тих робочих станціях, де вимагається опрацьовувати лише
дані на сервері (наприклад, вводити відомості в спільно використовувану
базу даних про замовлення і продаж), часто для економії (або з огляду на
безпеку) не встановлюють жорстких дисків. В мережах, які складаються
більш ніж з 20-25 комп’ютерів, наявність сервера обов’язкова – інакше,
як правило, продуктивність мережі буде незадовільною. Сервер необхідний
і при спільній інтенсивній роботі з будь-якою базою даних.
Деколи серверам призначають визначену спеціалізацію (зберігання даних,
програм, забезпечення модемного і факсимільного зв’язку, вивід на друк
та ін.). Сервери, як правило, не використовуються в якості робочих місць
користувачів. Сервери, які забезпечують роботу з цінними даними, часто
розміщують в ізольованому приміщенні, доступ до якого мають лише
спеціально уповноважнені люди (як в банківське сховище).
Для ефективної роботи користувачів локальної мережі застосовують
допоміжне програмне забезпечення, яке іноді поставляється разом з
мережевою операційною системою, а інколи його потрібно купляти окремо:
електронна пошта, яка забезпечує доставку листів (а часто і звичайних
файлів, а також голосових і факсимільних повідомлень) від одних
користувачів локальної мережі до інших;
засоби віддаленого доступу, які дозволяють підключатися до локальної
мережі з допомогою модема і працювати на комп’ютері, ніби то він
безпосередньо підключений до мережі;
засоби групової роботи, які дозволяють спільно працювати над
документами, забезпечують засоби для забезпечення документообороту
підприємства;
програми резервування, які дозволяють створювати резервні копії даних,
які зберігаються на комп’ютерах локальної мережі;
засоби управління локальною мережею – дозволяють керувати ресурсами
локальної мережі з одного робочого місця.
Локальні мережі тому й називають локальними, що вони з’єднують
комп’ютери, які знаходяться поруч. Але багато підприємств (корпорації,
банки та ін.) мають підрозділи, розташовані в різних кінцях міста або
навіть в різних містах чи країнах. Для ефективної роботи, їм, як
правило, потрібно об’єднати свої підрозділи в єдину мережу. Такі мережі
переважно називають регіональними.
Якщо підрозділи підприємства розташовані не дуже далеко одне від одного
(наприклад, м межах одного міста), можна прокласти власні лінії зв’язку
між підрозділами (звичайно, це коштує дуже дорого). Але найчастіше
доцільніше арендувати вже готові лінії зв’язку у постачальників
телекомунікаційних послуг). При цьому вимагається прокласти кабель лише
від кожного підрозділу підприємства до найближчого до цього підрозділу
вузла мережі постачальника телекомунікаційних послуг. Якщо об’єм даних,
що передаються і приймаються підрозділом підприємства, незначний, то з
вузлом мережі постачальника телекомунікаційних послуг можна зв’язуватись
по комутованим телефонним лініям з допомогою модема.
Звичайно, у всіх випадках для створення регіональної мережі необхідне
відповідне обладнання (модеми, маршрутизатори та ін.)
Internet – це всесвітня глобальна комп’ютерна мережа. Це
загальносвітова сукупність комп’ютерних мереж, яка зв’язує між собою
мільйони комп’ютерів. До середини 90-х років Internet використовувалась
в основному для пересилки електронної пошти. Були доступні й інші
можливості, основані на електронній пошті: телеконференції – обмін
висловлюваннями з допомогою електронних листів, сервери новин – розсилка
новин по тим чи іншим темам у вигляді електронних листів, файлові
сервери – сховища файлів, які користувач Internet може отримати у
вигляді електронного листа, відправивши електронний лист із спеціально
підготовленим запитом на FTP-сервер. Для полегшення даних в Internet
були організовані спеціальні служби пошуку – комп’ютери, які дозволяють
знайти потрібний документ (по ключовим словам та іншим характеристикам
документа) на підключених до Internet FTP-серверах. В 1994 році в мережі
Internet з’явилась нова служба (або підсистема) – World Wide Web, в
буквальному перекладі – всесвітня паутина (скорочено її називають WWW
або Web). WWW – це існуюча в Internet всесвітня розподілена база
гіпертекстових документів. Кожний комп’ютер, який має постійний доступ
до Internet, можна використовувати в якості Web-сервера і помістити в
нього документи, які мається на увазі зробити загальнодоступними. А для
перегляду вмісту будь-яких серверів WWW користувач повинен мати лише
пограму перегляду WWW – Web-броузер. Під’єднавшись до Internet,
користувач повинен ввести лише ім’я Web-сервера, і його зміст з’явиться
на екрані.
Завдання 3.
2. Бази даних, що використовують в інформаційних технологіях і
системах.
По телевізору і в кіно ми бачили, як хтось сидить перед комп’ютером і
на протязі секунд може вибрати з нього будь-яку інформацію. Нам всім
відомо, що за допомогою комп’ютера можна отримати інформацію практично
по будь-якому питанню.
Інформація, яка нам необхідна, не просто вискакує з комп’ютера.
Спочатку хтось повинен ввести інформацію в програмі баз даних, котра
запущена на вашому комп’ютері. Програма баз даних організує введені
дані, і після цього ми можемо відобразити на екрані потрібну нам
інформацію.
Всі ми є досвідченими користувачами баз даних. Якщо відкинути всі
електронні покрови, ми побачимо перед собою своїх старих знайомих:
телефонні довідники, збірки кулінарних рецептів, банківські рахунки. Ми
бачимо, що це не що інше, як прославлені списки і таблиці.
А ще цікаво те, що ми давно уже знаємо, як будувати бази даних. На
протязі багатьох років ми вчились і застосовували на практиці мистецтво
користування класичних баз даних. Згадаємо хоча б розклад уроків в
нашому шкільному щоденнику, або заглянемо в свою записну книжку:
прізвище, ім’я, адреса, номер службового і домашнього телефонів. Це все
бази даних. Ми проектували й вдосконалювали свої інформаційні системи у
відповідності з ростом своїх потреб.
Так що ж це таке, база даних? Джим Кео в своєму підручнику «Visual Fox
Pro 5 для «чайників» говорить, що база даних – це група зв’язаних
таблиць, до яких можна звертатись за допомогою імені. Наприклад, можна
сказати: «Дайте мені подивитись базу даних рахунків». Це означає, що ви
хочете подивитись таблицю рахунків, які підлягають оплаті, таблицю
платіжних відомостей і всі інші таблиці, які складають базу даних
рахунків. «Реляційна» база даних – це набір даних, які зберігаються
більш ніж в одній таблиці. Ці таблиці можуть бути зв’язані загальними
значеннями в полях, які присутні в різних таблицях.
Для того, щоб спроектувати таблиці бази даних, необхідно скласти список
всіх даних, які будуть в ній зберігатись.
Вибір інформації – це важливий момент в побудові хорошої бази даних.
Вживаючи слово дані, ми маємо на увазі інформацію, яка зберігається в
файлі на дискеті, жорсткому диску комп’ютера або компакт-диску. Файл
представляє собою електронний варіант папки з документами, а зберігання
важливих документів в такій папці (з тією різницею, що дані на дискеті
або жорсткому диску комп’ютера краще організовані, ніж в наших папках з
документами).
Таблицею називається група записів, складених з полів, в якій
зберігається набір даних. Але не змішаних даних, а однорідних – всі
елементи набору повинні бути подібні один одному. Це можуть бути
рецепти, розклади, каталоги, описи – тільки б вони об’єднувались
загальною темою.
Зіштовхуючись із зростаючою конкуренцією, компанії намагаються знизити
свої витрати, часто скорочуючи штати. Але із скороченням працівників,
якщо на підприємстві немає системи, акумулюючої знання, організації
залишаються без значної їх частини, можливо, критично важливої для своєї
подальшої діяльності. По мірі виходу компанії на міжнародний ринок
географічні бар’єри можуть стати додатковою перешкодою на шляху обміну
знаннями і завадити вільному доступу до інформації. Ці та інші фактори
штовхають керівництво компаній і підприємств звернути увагу на
покращення методів управління знаннями (knowledge management, KM).
Для реалізації систем управління знаннями використовуються самі
різноманітні засоби: e-mail; технології баз даних і інформаційних
сховищ, системні підтримки колективної роботи, броузери і пошукові
системи, інтермережі і Internet, експертні системи, бази знань, а також
інтелектуальні програмні агенти.
Першочергово технології КМ примінялись в інформаійних системах,
призначених для обслуговування керуючих працівників компаній (executiv
information systems EIS). В склад EIS входив набір засобів,
забезпечуючих доступ до бази даних з можливістю отримання відомостей
різного ступеня узагальнення, генерування сигнальної інформації про
появу нових джерел даних – все це служить для посилення прийняття
управлінських рішень. Однак з недавнього часу системи управління
знаннями все частіше стали розповсюджуватись і на інші категорії
працівників, щоб охопити ними всю організацію. Вияснилось, що технології
КМ ідеально підходять і для таких підрозділів, не зв’язаних
безпосередньо з функціями управління, як служби підтримки клієнтів.
Накопичений в базах даних досвід стає доступним для всіх, хто працює зі
споживачем.
Паперові документи, в яких за довгий період накопичувались корпоративні
знання, важко зробити загальнодоступними і зручними в роботі, тому в
організаціях стараються наладити більш ефективне використання
відомостей, зберігаються в базах даних, інформаційних сховищах і базах
знань.
Знання можуть бути отримані із аналізу організаційної і виробничої
діяльності підприємства, звітів, а також з других джерел. Бази,
орієнтовані на менеджерів, містять матеріали, викладені в формі
керівництв, довідників та інформаційних бюлетенів. Бази знань,
концентруючі відомості про виробничі процеси, повинні включати в себе
робочі матеріали, технічні пропозиції та інші подібні документи. Крім
того, вони можуть створюватися для забезпечення отримання і накопичення
досвіду по таким видам діяльності, як обслуговування клієнтів.
Бази даних, які мають інформацію про накопичений досвід,
використовуються для підтримки тих чи інших ділових операцій або для
формування загальної картини бізнесу компанії. Наприклад, база даних
Lessons Learned Агенства національної безпеки США (NSA) згрупована по
трьом частинам: інформаційна частина, успішний досвід і проблеми. В
інформаційній частині можуть знаходитись, зокрема, такі матеріали, як
порядок притягнення працівників NSA до виконання тимчасових обов’язків
при надзвичайних ситуаціях. В частині «Успішний досвід» зосереджена
інформація про позитивні рішення в складній ситуації. В проблемній
частині накопичуються матеріали про невирішені задачі й пропозиції по
подоланню виникнених труднощів. В компанії «Ford Motors» ведеться
аналогічна база даних, які містить дві частини. В так званій частині TGR
збирається інформація про благоприємні події, яка сприяє вирішенню
поставлених задач, в той час, як TRW зосереджена інформація про фактори
цьому перешкоджаючі.
В деяких випадках в якості інферфейса з реляційною базою даних може
використовуватись Web-броузер. В компанії Ford Research and Development,
зокрема, таким чином організований доступ до БД Oracle, яка містить
керівництва і правила проектування, конструкторські стандарти і
специфікації, технічні вимоги. Іншим поширеним в корпорації доповненням
є база даних про кадри, яка містить відомості про професійні якості
працівників. Тут може знаходитись також інформація про освіту, отримання
спеціальності, попереднього досвіду роботи.
Використана література
Джим Кео. Visual Fox Pro 5 для «чайників», – Діалектика, Київ-Москва,
1997 р.
Джон Кауфельд. Fox Pro 2.6 for Windows для чайників. Діалектика, Київ,
1996 р..
Фигурнов. IBM PC для пользователя. Краткий курс.-Москва, – 1998 г.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
